Рішення № 36555475, 25.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р.Справа № 922/298/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Мельничук Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод" (Харківська обл., смт. Сахновщина) про стягнення 13175548 грн., за участю :

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача - Гашицької І.В. (довіреність №19/01-К від 14.01.13 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг за договором поставки від 01.07.2010 р. в сумі 2500000,00 грн., пеню в сумі 782774,00 грн., неустойку в сумі 782774,00 грн. та штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання та користування грошовими коштами позивача в сумі 9000000,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 01.07.2010 р.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, та на необґрунтованість розміру основного боргу.

23.01.2013 р. ухвалою господарського суду Харківської області була відстрочена сплата судового збору фізичною особи-підприємцем ОСОБА_1 за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі №922/298/13-г.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області №1171 від 24.09.2013 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи та витягу начальника відділу документального забезпечення та контролю, канцелярії від 24.09.2013 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/298/13-г призначено для розгляду судді Ольшанченку В.І., в зв'язку із хворобою судді Кухар Н.М.

Відповідно до п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що за даними фінансової звітності за 2010 р. відповідач не здійснював купівлі-продажу молочної продукції, за даними штатного розкладу на 01.07.2010 р. на підприємстві відповідача відсутні посади комірника, лаборанта, приймальника сировини, довіреність на право отримання молочної продукції нікому не видавалася, у лютому 2012 р. колишнім головою правління відповідача були викрадені печатка та статутні документи, про що відповідачем подані відповідні заяви до прокуратури Харківської області та Сахновщинського РВ УМВС України в Харківській області, відповідач не має права згідно п. 1 постанови НБУ №32 від 09.02.2005 р. „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" здійснювати готівкові розрахунки протягом одного дня на суму, що перевищує 10000,00 грн., в той час як позивач вказує у позові, що нібито поставляв щоденно відповідачу продукцію на суму 30000,00 грн. Як зазначає відповідач всі ці обставини свідчать про фальсифікацію позивачем договору.

Господарським судом, за клопотанням відповідача, двічі призначалася по справі судова технічна експертиза документів, яка не була проведена через невиконання клопотання експерта та неоплату відповідачем експертизи.

Відповідач у письмових поясненнях по справі вказує, що виходячи з приписів постанови КМУ №207 від 25.02.2009 р., Закону України "Про дорожній рух" №3353-ХІІ в редакції, яка діяла станом на 24.09.2008 р., Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., основними документами, які оформляються під час перевезення вантажу, є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини є первинним документом, який може підтверджувати факт передання продукції від продавця покупцеві, тому твердження позивача про відсутність необхідності оформлення подорожніх листів для оформлення операцій з поставки молочної продукції вважає помилковим.

Також, відповідач надав письмове пояснення по справі, в якому вказує, що твердження позивача у судовому засіданні про прийом товару відповідальною особою відповідача - ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки вказана особа в період з 01.07.2010 р. по 15.10.2010 р. не працювала на підприємстві відповідача, що підтверджується довідкою Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №967/9/20-16-17-18 від 11.11.2013 р.

Позивач у поясненнях вказує, що спрощена система оподаткування виключає використання подорожніх листів та окремих товарно-транспортних накладних при поставці молочної сировини, так як первинним документом по обліку вантажних автомобільних перевезень молочної сировини є спеціалізована товарна накладна, затверджена наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 р. №176, зареєстрованим в МЮУ 02.09.2002 р. за №722/7010.

Позивач надав заяву про долучення доказів.

Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.

Відповідач надав письмове пояснення, в якому вказує, що надає до матеріалів справи довідку Сахновщинського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 21.11.2013 р. №8244.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.07.2010 р. позивачем та відповідачем, в особі колишнього голови правління ОСОБА_4, був підписаний договір поставки (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідачу) товари (сировину, продукцію), визначені у п. 1.2 цього договору (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору, або накладною.

Відповідно до п. 1.5 договору товар вважається поставленим та переданим у власність покупцю з моменту підписання останнім або відповідальними працівниками останнього (лабораторії або вагової, тощо) відповідної накладної або акту.

Згідно п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, що поставляється за даним договором, визначається окремо у кожній специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, або у накладній (при поставці молока - базисний жир не менше 3,4% і щільністю не менше 10,27 - по фіксованій ціні - 4 грн. за 1 кг).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплату у розмірі 100% від загальної вартості товару, визначеної у специфікації або накладній, покупець зобов'язується сплатити готівкою постачальнику негайно за фактом поставки покупцю товару.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору остаточний строк оплати товару складає 5 банківських днів з моменту поставки товару згідно специфікації або накладної.

За умовами розділу 5 договору поставка здійснюється на умовах доставки до складу (вагової, лабораторії) постачальника. Місцем поставки товару за договором є: Харківська обл., смт. Махновщина, вул. Шевченка, 2.

Згідно п. 10.2 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за накладною або актом або специфікацією.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У договорі не вказана сума, на яку він укладається. Позивач не надав суду специфікацій до договору, видаткових накладних або товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які свідчили б про поставку відповідачу товару, а надав лише копії спеціалізованих товарних накладних.

У наданих позивачем спеціалізованих товарних накладних на поставку молочної продукції відповідачу відсутні найменування молочної сировини та сума коштів, на яку нібито поставлено товар, прізвища осіб, що поставили на них свій підпис. На звороті цих накладних проставлені підписи невідомих осіб у виконанні аналізу та прийнятті молочної сировини, відсутні дані про довіреність на отримання ТМЦ, хоча напроти її проставлено відбиток круглої печатки відповідача.

На підтвердження поставки та передачі відповідачу молочної продукції за цими спеціалізованими товарними накладними позивач надав незасвідчені копії нотаріально посвідчених пояснень водіїв: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які нібито працювали за угодою з позивачем, та ОСОБА_3, яка теж нібито працювала лаборантом на підприємстві відповідача у той час.

Вищевказані незасвідчені копії були повернуті судом позивачу, оскільки не можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач не надав належним чином засвідчених копій вказаних документів.

На підтвердження викладеного водіями та ОСОБА_3 позивач не надав до суду копій договорів (угод) з водіями, ТТН, подорожніх листів, довіреностей відповідача на отримання товару, тощо, рівно як і копію трудової книжки або трудовий договір ОСОБА_3

Отже, позивачем не доведено, що вказані особи працювали за договорами з позивачем та здійснювали перевезення та приймання молочної продукції відповідачем від позивача.

Посилання позивача на те, що вказані вище особи працювали у нього водіями, також спростовується відсутністю свідоцтв про реєстрацію автомобілів, що перевозили молочну сировину, ТТН, подорожніх листів, довіреностей та поясненнями охоронців підприємства відповідача, а те, що ОСОБА_3 приймала від позивача молочну продукцію - довідкою Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №967/9/20-16-17-18 від 11.11.2013 р. про те, що ОСОБА_3 в період з 01.07.2010 р. по 15.10.2010 р. не працювала на підприємстві відповідача, а також штатним розкладом відповідача та фінансовою звітністю за 2010 р.

Надані позивачем копії претензії від 07.08.2012 р., надісланої відповідачу 21.09.2012 р. разом з актом звірки, та копії претензії від 15.02.2013 р., надісланої відповідачу 16.01.2013 р., викликають сумнів у суду щодо укладання договору між сторонами 01.07.2010 р., оскільки дати відправки претензій співпадають за часом з описом подій, викладених відповідачем щодо викрадення колишнім головою правління печатки та статутних документів відповідача.

Посилання позивача на те, що спеціалізована товарна накладна є єдиним первинним документом по обліку вантажних автомобільних перевезень молочної сировини, суд вважає безпідставним, оскільки вона не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема щодо ціни товару, суми поставки, підпису уповноваженої особи на отримання товару та інше.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ перевезення та поставки позивачем відповідачу молочної продукції, оскільки вони не містять в собі всіх необхідних вказівок, відсутні відмітки про приймання відповідачем продукції, тощо.

Крім того, позивачем не надано копії податкової звітності за 3 квартал 2010 року, в якій відображалися б спірні операції.

Таким чином, суд вважає недоведеними обставини поставки позивачем відповідачу молочної продукції за договором на суму 2500000,00 грн., а відтак відсутні і підстави для задоволення позовних вимог.

До того ж, позивачем безпідставно двічі нараховані пеня та неустойка, яка по суті є теж пенею. Також неправомірно нараховані одночасно пеня, неустойка та штраф за одне й теж порушення зобов'язання - прострочення платежу, що заборонено Конституцією України. Безпідставно нарахована неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, оскільки її розмір не визначений договором, тобто не вказано на яку дату слід брати подвійну облікову ставку НБУ, а відтак відсутні підстави для її нарахування.

До того ж позивачем не надано обґрунтованого розрахунку нарахованих сум штрафних санкцій та уточнень періоду їх нарахувань, в зв'язку з чим суд не має можливості перевірити вірність їх нарахування.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Ідент. код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 67099,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2013 р.

Суддя Ольшанченко В.І.