Постанова № 36555379, 19.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2013 року № 826/16997/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Мікросистеми Експрес» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 №№0001442201, 0001432201.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Мікросистеми Експрес» (надалі - позивач, Товариство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.07.2013 №0001442201, 0001432201.

Ухвалою суду від 30.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.11.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача суб'єктами господарювання, які, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №269/26-56-22-01-03/31608367, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0001432201, яким позивачу за порушення п.138.1.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 143157,70грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 114527грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28631,70грн.

- 0001442201, яким позивачу за порушення п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.2, 198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 136341,50грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 109073,20грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27268,30грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень представника відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах «нереальності» господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Константа Інкорпорейтед».

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позицією податкового органу, враховуючи наступне.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат позивачем до матеріалів справи надано наступні документи.

По ТОВ «Тесей ЛТД» Рахунки фактури: №Т1708 від 17 серпня 2012, №Т2908 від 29 серпня 2012, №Т1709 від 18 вересня 2012, №Т2709 від 27 вересня 2012, №Т3009 від 01 жовтня 2012, №Т2510 від 26 жовтня 2012, №Т2610 від 26 жовтня 2012, №Т2410 від 26 жовтня 2012, №Т0811 від 08 листопада 2012, №Т2711 від 27 листопада 2012, №Т1710 від 18 вересня 2012, №Т2311 від 23 листопада 2012; акти виконаних робіт, та видаткові накладні: ОУ-00001708 від 17 серпня 2012,ОУ-00002908 від 29 серпня 2012, РН-0001709 від 18 вересня 2012, ОУ-00002709 від 27 вересня 2012, РН-0003009 від 01 жовтня 2012, ОУ-00002510 від 29 серпня 2012, ОУ-00002610 від 26 жовтня 2012, ОУ-00002410 від 26 жовтня 2012, РН-0001710 від 08 листопада 2012, РН-0002711 від 27 листопада 2012, РН-0001710 від 18 вересня 2012, ОУ-00002311 від 23 листопада 2012; податкові накладні: ПН545 від 17.08.2012, ПН947 від 29.08.2012, ПН541 від 18.09.2012, ПН862 від 27.09.2012, ПН16 від 01.10.2012, ПН842 від 26.10.2012, ПН841 від 26.10.2012, ПН843 від 26.10.2012, ПН248 від 08.11.2012, ПН875 від 27.11.2012, ПН542 від 18.09.2012, ПН751 від 23.11.2012.

По ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» Рахунки фактури: №М-0511 від 11 травня 2012, №М-3007 від 30 липня 2012, №М-2707 від 27 липня 2012, №М-2607 від 27 липня 2012, №М-2506 від 27 липня 2012, №М-0606 від 06 червня 2012, №М-1109 від 11 липня 2012, №М-2106 від 21 червня 2012, №М-0516 від 16 травня 2012, №М-706 від 06 липня 2012, №М-0425 від 24 квітня 2012, №М-703 від 03 липня 2012; акти виконаних робіт: ОУ-0000511 від 11 травня 2012, ОУ-0003007 від 30 липня 2012, ОУ-0002707 від 27 липня 2012, ОУ-0002607 від 27 липня 2012, ОУ-0002506 від 27 липня 2012, ОУ-0000606 від 06 червня 2012, ОУ-00001109 від 11 липня 2012, ОУ-00002106 від 21 червня 2012, ОУ-0000516 від 16 травня 2012, ОУ-0000706 від 06 липня 2012, ОУ-0000425 від 25 квітня 2012, ОУ-0000703 від 03 липня 2012; податкові накладні: ПН260 від 11.05.2012, ПН957 від 30.07.2012, ПН859 від 27.07.2012, ПН858 від 27.07.2012, ПН157 від 27.07.2012, ПН149 від 06.06.2012, ПН283 від 11.07.2012, ПН582 від 21.06.2012, ПН422 від 16.05.2012, ПН173 від 06.07.2012, ПН579 від 25.04.2012, ПН81 від 03.07.2012.

По ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» Рахунок фактура:№СФ-0000153 від 15 березня 2012; акт виконаних робіт ОУ-0000153 від 15 березня 2012; податкова накладна: ПН340 від 15.03.2012.

Відповідно до п.44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів і витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з листа ДПІ від 28.03.2013 №3374/10/22.214, позивачу запропоновано надати до податкового органу, в тому числі: прибуткові накладні, касові ордери, банківські виписки, документи, що підтверджують транспортування продукції (у разі наявності) та документи про наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості за відповідний період.

Зазначених документів позивачем до перевірки надано не було, а надані були лише вище перелічені рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні.

При цьому, відповідно до податкових та видаткових накладних ТОВ «Тесей ЛТД», останнє здійснювало на користь позивача поставку товарів та надання послуг.

Втім, в підтвердження факту отримання товару від ТОВ «Тесей ЛТД», позивачем до матеріалів справи не надано жодного документу, який би підтверджував відповідні зміни в бухгалтерському обліку позивача (регістри бух обліку), не надано також довіреностей на отримання товару, прибуткових накладних, журналів складського обліку, які б могли підтвердити факт передачі товарів, вказаних у видаткових накладних.

Суд також не приймає до уваги в якості доказу товарності досліджуваних господарських операцій акти здачі приймання робіт (надання послуг), складені між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», адже під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити з посиланням на належні докази, де саме, з якою метою та в інтересах кого вказані контрагенти проклали більш ніж 41 км. кабелю, здійснили монтаж розеток, прокладання гофрованого рукава тощо.

Акти здачі приймання робіт (надання послуг) також містять в собі відомості про здійснення ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» на користь позивача робіт з підготовки/виготовлення технічної документації та сертифікації кабельної системи. Однак, позивачем в матеріальному вигляді до матеріалів справи не надано виготовленої контрагентами технічної документації та сертифікації кабельної системи.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія Ліцензії серії АВ №515659, видана позивачу - ТОВ «Компанія Мікроситеми Експрес» на провадження електромонтажних робіт, втім відсутні докази наявності ліцензій на провадження електромонтажних робіт у ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед».

Посилання представника позивача на виконання вказаними контрагентами робіт в інтересах ПАТ «Кредит Оптима Банк», ПАТ «АК ПІБ», ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ТРК» тощо на замовлення ТОВ «Компанія Мікросистеми Експрес», не знаходять свого підтвердження письмовими доказами, адже згідно актів приймання-здачі виконаних робіт №ОУ-0000053 від 27.09.20012, №ОУ-0000054 від 25.09.2012, №ОУ-0000055 від 08.11.2012, №ОУ-0000062 від 14.09.2012 тощо, роботи по прокладанню кабелю, монтажу розеток, прокладанню гофрованого коробу були виконані саме позивачем, а не спірними контрагентами, а іншого судом не встановлено.

Під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу представника позивача на необхідність надання додаткових/опосередкованих доказів, документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат, однак, окрім вищевказаних актів виконання робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, інших документів позивачем надано не було.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту, зокрема, наявність податкових накладних та видаткових накладних, виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність факту перерахування коштів на рахунок контрагента є належним доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного отримання товарів/послуг від ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед»., внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту та витрат перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.