Постанова № 36555363, 09.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року № 826/16524/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «АК «Укртранс»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 29.05.2013 №0005812280.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «АК Укртранс» (надалі – позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0005812280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/16524/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 31.10.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольни з огляду на доводи, викладені в позовній заяві та додаткові пояснення, що надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, та просив суд в позові відмовити з огляду на доводи, викладені в акті перевірки та письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в поряду письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №280/1-22-20-22890514 від 26.04.2013, прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення №0005812280, яким позивачу, за порушення п.326.2, ст.327, п.328.4 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «збір за спеціальне використання води» на загальну суму 12452грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 9961,62грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2490,41грн.

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція заявника даного адміністративного позову полягає в тому, що ПАТ «АК «Укртранс» не є суб’єктом господарювання, на якого розповсюджується дія положень п.323.1 ПК України, тобто не використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва.

Представник позивача додатково зазначає, що Товариство не отримувало дозволу на спеціальне водокористування, в якому зазначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин, а згідно укладеного договору з ПАТ «АК «Київводоканал», водокористування позивача є загальним.

Крім того, як зазначено в тексті позовної заяви, ПАТ «АК «Укртранс» має погоджений з Дніпровським басейним управлінням водних ресурсів нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення на 2011-2012.

На думку позивача, вказані обставини є достатніми доказами протиправності спірного ППР, з урахуванням чого ПАТ «АК «Укртранс» просить позов задовольнити.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень позивача, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, використання позивачем води здійснюється на підставі договору з постачання питної води №10522/5-01 від 15.05.2012, укладеним з первинним водокористувачем ПАТ «АК «Київводоканал».

У відповідності до п.323.1. ст.323 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Первинними називаються водокористувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Оскільки нормами Податкового кодексу України розширено поняття «вторинні водокористувачі», то вторинними водокористувача є водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних та/або інших водокористувачів.

Розрізняють загальне та спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування – це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Відповідно до п. 324.4.1. ст. 324 Податкового кодексу України збір не справляється за воду, зокрема, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок);

До поняття питних та санітарно-гігієнічних потреб належить використання води для побутових цілей для забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини (питні, використання для цілей особистої гігієни, користування туалетом, для підтримання порядку у приміщеннях тощо).

Відповідно до статті 47 Водного кодексу України дане водокористування називається загальним і здійснюється громадянами для задоволення їх власних потреб (забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць тощо) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Враховуючи те, що позивач, в даному випадку використовує воду у власній господарській діяльності для миття автотранспорту, ДПІ дійшла висновку про те, що позивач відноситься до підприємств, які у відповідності до приписів п. 323.1ст. 323 ПКУ є платниками збору за спеціальне використання води.

При цьому, як зазначає представник відповідача та не заперечено і не спростовано представником позивача, ПАТ «АК «Укртранс» використовує воду не тільки для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб, а й для провадження господарської діяльності: мийки транспорту, утримання котельні, поливу асфальтного покриття та поливу зелених насаджень.

Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води щокварталу наростаючим підсумком з початку року.

Статтею 326 ПК України передбачено, що збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів. Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

Згідно ст.327 ПК України у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів. За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

ПАТ «АК «Укртранс» самостійно обчислено, задекларовано та сплачено збір за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 2498,43грн.

Втім, позивачем не було отримано дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води, а також у податкових деклараціях збору за спеціальне використання води при обчисленні суми збору не враховано відсутність ліміту на використання води (понадлімітне використання води), в результаті чого збір обчислено не у п'ятикратному розмірі, що призвело до невірного визначення суми податкового зобов'язання.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги, в даному випадку, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович