Постанова № 36555351, 29.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2013 року № 826/15895/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніфліт»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0000141501.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніфліт» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0000141501.

Ухвалою суду від 21.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 07.11.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми від'ємного значення з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання будучи повідомленим належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Згідно письмових заперечень відповідача, що надані через канцелярію суду, останній просить в позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №147/15-01-48/36546833 від 04.09.2013, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000141501, яким позивачу за порушення п.200.1, 200.3, 200.4 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 188570грн., в т.ч. за жовтень 2012 в сумі 188570грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, зменшення суми від'ємного значення ґрунтується на наступних обставинах.

На думку податкового органу, позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 188570грн., який (залишок) виник в жовтні 2009.

При цьому, суб'єкт владних повноважень посилається на положення п.102.5 ПК України та ст.257 ЦК України в частині строків позовної давності (три роки) та, як наслідок, відсутності у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ по спливу 1095 днів.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, при цьому зазначаючи наступне.

Як встановлено судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав положення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугував висновок суб'єкта владних повноважень про безпідставне формування платником податків від'ємного значення з ПДВ з перевищенням строку в 1095 днів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Правовідносини з приводу обчислення податку на додану вартість з 01.01.2011 регулюються Податковим кодексом України, відповідно до ст.200 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200); при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200); при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Аналізуючи положення наведеної норми закону, суд доходить до висновку, що у разі відсутності у платника податків податкового боргу з ПДВ сума від'ємного значення з ПДВ попереднього звітного податкового періоду є складовою частиною суми від'ємного значення з ПДВ поточного звітного податкового періоду.

Інших правил формування податкового кредиту за рахунок залишку від'ємного значення ПДВ попередніх звітних податкових періодів законодавцем не встановлено.

Приписи п.200.4 ст.200, п.200.6 ст.200, п.200.7 ст.200, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України присвячені регламентуванню правовідносин з приводу отримання платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Оскільки за змістом Податкового кодексу України від'ємне значення ПДВ не є тотожнім бюджетному відшкодуванню з ПДВ, чого не прийнято до уваги ДПІ, то зазначені положення не можуть бути поширені на спірні правовідносини.

Суд також не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, адже, відповідно до згаданої норми кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач у спірних правовідносинах жодних заяв на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань не подавав.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Оцінивши докази, які є у справі, суд відмічає, що судження відповідача про вчинення позивачем податкового правопорушення вмотивовано виключно посиланням на п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

При цьому, з наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як у ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ та/або правомірності її формування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, заперечуючи проти позову, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірності юридичних та фактичних мотивів, покладених в основу спірного рішення.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2013 №0000141501.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІФЛІТ" (код ЄДРПОУ 36546833, адреса: 03146, м.Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ КАЧАЛОВА, будинок 5-В) судові витрати в сумі 1885,70 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять)грн. 70коп з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (адреса: 03115, м. Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ ВЕРХОВИННА, будинок 9).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.