Постанова № 36555337, 18.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2013 року № 826/16167/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»

до

про

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару від 13.09.2013 р. №100270000/2013/300309/2;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм Митного кодексу України було прийнято рішення про коригування митної вартості товару без наявності обґрунтованих на те підстав. Позивач зазначає, що у Відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України проти позову заперечував та в обґрунтування його заперечень посилався на неподання позивачем повного пакету додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів та на виявлені невідповідності у товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства з урахуванням клопотання представників сторін від 02.12.2013 року розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013 року на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №130513 від 13.05.2013 р., укладеного між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» та компанією «Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd» (Китай), до митного поста «Столичний» Київської регіональної митниці для митного оформлення товару була подана електронна митна декларація №100270000/2013/177275 та товаросупровідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До декларування було заявлено товар, перелік якого міститься в графі 31 митної декларації: «трансформатори електричні потужністю не більше ніж 1 кВхА: CTD 60К Трансформатор струму до 1 Кв/А – 30 000 шт. Виробник: Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd. Торгівельна марка: Zhejiang Shenhang Electric.».

Заявлена митна вартість товару – 1,1 USD за одиницю, загальна вартість товару - 33 000 USD.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 митної декларації №100270000/2013/177275 від 12.09.2013 р. Зокрема були надані наступні документи:

- зовнішньо економічний контракт від 13.05.2013 р. № 130513;

- комерційний інвойс від 10.06.2013 р. №SHE-130710;

- довідка про транспортні витрати від 10.09.2013 р.;

- облікова карта суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

- копія довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна від 10.07.2013 р. №491.

Як пояснив представник відповідача, в поданих до митного оформлення документах разом з митною декларацією від 12.09.2013 р. №100270000/2013/177275 виявлено наступні розбіжності, що унеможливлювали перевірку числового значення заявленої митної декларації:

1)п. 4.1. контракту від 13.05.2013 року №130513 передбачено, що покупець здійснює оплату продукції, що поставляється, авансовим перерахуванням усієї суми відповідно до виставленого рахунку продавця. Разом з тим, декларантом не надані будь-які банківські платіжні документи стосовно здійснення оплати. Також декларантом не надіслано специфікацію №2 до контракту від 13.05.2013 р. №130513;

2)для підтвердження витрат на перевезення товару від Гамбург до кордону України п/п Краковець декларантом надана довідка щодо транспортних витрат від 1009.2013 р. №08116/04 надана ДП «Квенбергер Логістик Укр». Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документ (рахунки, накладні тощо) видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;

3)умовами поставки товару за інвойсом від 10.06.2013 року № №SHE-130710 визначено CIF Humburg. Разом з тим, згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» CIF передбачає зобов’язання продавця забезпечити страхування на користь покупця, але декларантом не подано документів, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською регіональною митницею при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та у зв’язку із сумнівами щодо її відповідності, було запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

13.09.2013 року позивачем було надано митному органу лист-звернення, в якому зазначалось, що процедура консультації щодо визначення митної вартості товару по ВМД №100270000/2013/177275 від 12.09.2013 р. проведена. На прохання митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надані наступні документи:

- експортна декларація країни відправника №310120130518599750 від 15.08.2013 р.;

- платіжне доручення в іноземній валюті №88 від 21.05.2013 р.;

- комерційна пропозиція фірми продавця б/н від 15.05.2013 р.;

- технічна документація (зовнішній вигляд з маркуванням).

Зазначено, що інших документів надати не мають можливості.

Митним органом при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було виявлено, що відомості у наданих декларантом документах не підтверджені документально, що унеможливлює визначення митної вартості товару за ціною договору.

В зв’язку з чим на виконання вимог пункту шостого статті 54 Митного кодексу України митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720 від 13.09.2013 р.

Підставою для відмови у митному оформленні стала ст. 54, пункт 6 Митного кодексу України та прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товару №100270000/2013//300309/2 від 13.09.2013 р.

Відповідно до рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013//300309/2 від 13.09.2013 р. митна вартість визначена митним органом на рівні 2,40 USD за одиницю товару, загальна вартість товару скоригована до 72000 USD.

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» не погодившись з вказаним рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України (надалі – МК України), Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Так, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження твердження митного органу про наявні розбіжності в поданих позивачем документах. Зокрема, відповідач посилався на наступні розбіжності, що унеможливлювали перевірку числового значення заявленої митної декларації:

- п. 4.1. контракту від 13.05.2013 року №130513 передбачено, що покупець здійснює оплату продукції, що поставляється, авансовим перерахуванням усієї суми відповідно до виставленого рахунку продавця. Разом з тим, декларантом не надані будь-які банківські платіжні документи стосовно здійснення оплати. Також декларантом не надіслано специфікацію №2 до контракту від 13.05.2013 р. №130513;

- для підтвердження витрат на перевезення товару від Гамбург до кордону України п/п Краковець декларантом надана довідка щодо транспортних витрат від 10.09.2013 р. №08116/04 надана ДП «Квенбергер Логістик Укр». Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документ (рахунки, накладні тощо) видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;

- умовами поставки товару за інвойсом від 10.06.2013 року № №SHE-130710 визначено CIF Humburg. Разом з тим, згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» CIF передбачає зобов’язання продавця забезпечити страхування на користь покупця, але декларантом не подано документів, що містять відомості про вартість страхування.

Однак, вищевказані посилання відповідача не відповідають матеріалам справи.

Так, п. 4.1. контракту від 13.05.2013 року №130513 передбачено, що покупець здійснює оплату продукції, що поставляється, авансовим перерахуванням усієї суми відповідно до виставленого рахунку (попереднього рахунку) або специфікації на розрахунковий рахунок Продавця, або розрахунок по факту постачання продукції протягом 30 днів за узгодженням із Продавцем. Позивачем разом з митною декларацією подавалась специфікація №2 від 10.06.2013 року, що підтверджується, зокрема, відомостями в картці відмови в прийнятті митної декларації, де серед інших документів, які перевірялись митним органом, зазначена також специфікація №2. А тому, вищевказані твердження відповідача про неподання позивачем специфікації не знайшли свого підтвердження.

Також не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на ту обставину, що нібито позивачем не було подано до митного органу банківські платіжні документи стосовно здійснення оплати. В матеріалах справи міститься лист - звернення позивача від 13.09.2013 р., який подавався митному органу після витребування додаткових документів, додатком до якого було платіжне доручення в іноземній валюті №88 від 21.05.2013 р. Відповідне платіжне доручення на суму 62 280 доларів США містить посилання на контракт № 130513 від 13.05.2013 р.

Як пояснив позивач, між ним та компанією «Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd» за контрактом № 130513 від 13.05.2013 р. виникли правовідносини на загальну суму 168 800 доларів США. Продавець передав покупцю товар згідно інвойсів № SHE -130625 від 25.06.2013 р. на суму 135 800 доларів США та за інфойсом № SHE -130710 від 10.07.2013 р. на суму 33 000 доларів США.

В зв’язку з чим позивач перерахував на користь компанії «Zhejiang Shenhang Electric Co. Ltd» 168 800 доларів США (платіжне доручення №88 від 21.05.2013 р. на суму 62 280 доларів США, платіжне доручення №90 від 18.06.2013 р. на суму 55 880 доларів США та платіжне доручення №94 від 01.08.2013 р. на суму 50 640 доларів США).

А тому, безпідставними є посилання відповідача на відсутність банківських платіжних документів стосовно здійснення оплати.

Стосовно посилань відповідача на ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» при обґрунтуванні неналежності довідки про транспортні витрати для підтвердження здійснених витрат на транспортування товару від Гамбург до кордону України п/п Краковець, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документ (рахунки, накладні тощо) видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Водночас витрати експедитора включаються у вартість надання послуг з транспортного експедирування та не можуть ототожнюватися з витратами на транспортування. Відповідач не обґрунтував належним чином чому довідка про транспорті витрати не може братись до уваги при визначенні витрат на транспортування товару.

Крім того, не знайшло свого підтвердження посилання відповідача, що декларантом не подано документів, які містять відомості про вартість страхування. Так, згідно експортної декларації країни відправника №310120130518599750 від 15.08.2013 р. страховий внесок становить 30 доларів США.

Не відповідають матеріалам справи також посилання відповідача, що за експортною декларацією вага товару складає 30 000 кг. Як вбачається з експортної декларації країни відправника №310120130518599750 від 15.08.2013 р. вага товару складає 1058 кг (брутто) та 963 кг (нетто), що співпадає з даними зазначеними позивачем у митній декларації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з приписами частини першої статті 14 «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених вище нормативно-правових норм вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

Під час судового розгляду справи представник відповідача, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, зокрема, на відомості щодо задекларованого товару подібного за якісними характеристиками згідно вантажної митної декларації №100270000/2013/175898 від 30.08.2013 р. Однак, наскільки ці товари є подібними та яке займають становище на ринку відповідачем доведено не було.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Як вже зазначалось судом вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом, документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що визначення Київською регіональною митницею митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що відповідачем, в даному випадку, не доведено правомірності його рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару від 13.09.2013 р. №100270000/2013/300309/2;

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01720.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» (код ЄДРПОУ 21558350, адреса: 01033, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 29) судові витрати в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451, адреса: 03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8-А).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович