Постанова № 36554910, 23.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 р. Справа №805/17591/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:05

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровській В.О.,

за участю представників:

від позивача Мочкаєв Ю.І.,

від відповідача Максімчик С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Торезька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави з позовом до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 10133129,08 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач має заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій, яка є узгодженою з дати їх подання, податкового повідомлення-рішення та суми пені.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення суми позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою.

Просить суд стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу перед Державним бюджетом, грошові кошти з податку на додану вартість у сумі 9305709,86 грн., у тому числі основний платіж - 9000000,00 грн., штрафні санкції - 45404,36 грн., пеня 260305,50 грн., код платежу 14010100 - отримувач: Державний бюджет, банк отримувач ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО - 834016, код - 37643908, розрахунковий рахунок 31110029700084.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві, уточненнях до позовної заяви.

Представник відповідача проти позову не заперечував, надав заяву, в якій визнає позовні вимоги в повному обсязі (а.с.55).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Торезантрацит» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року, ідентифікаційний код 32366906, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.19), Довідкою АБ №031738 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.20), перебуває на податковому обліку у Торезькій об'єднаній державній податковій інспекції з 05 травня 2003 року за №32, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП №887/29-014-1 від 28 жовтня 2008 року (а.с.23).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем було надано до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року від 22 квітня 2013 року №9022816316, якою нарахував суму податку на додану вартість у розмірі 4064330,00грн. (а.с.10) та за серпень 2013 року від 20 вересня 2013 року №9058951119, якою нарахував суму податку на додану вартість у розмірі 5662705,00грн. (а.с.8).

Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області було прийняте рішення від 27 червня 2013 року №101/05-99-11-02 про розстрочення грошових зобов'язань (а.с.13).

Відповідно до цього рішення, між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 3000000,00 грн. під проценти з 27 червня по 16 грудня 2013 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 ст.129 ПК України.

У зв'язку з невиконанням платником податків умов договору про розстрочення грошових зобов'язань в частині своєчасності сплати чергової частки розстроченої суми, що веде к накопиченню знов створеного податкового боргу, позивачем на підставі ст.100 ПК України, прийнято рішення від 15 листопада 2013 року №78с/05-99-11-02-12-3 про скасування розстрочення грошових зобов'язань за рішенням від 27 червня 2013 року №101/05-99-11-02 (а.с.12).

Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області було прийняте рішення від 30 жовтня 2013 року №171/05-99-11-02-12-2 про розстрочення грошових зобов'язань (а.с.15).

Відповідно до цього рішення, між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 3000000,00 грн. під проценти з 30 жовтня по 16 грудня 2013 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 ст.129 ПК України.

У зв'язку з невиконанням платником податків умов договору про розстрочення грошових зобов'язань в частині своєчасності сплати чергової частки розстроченої суми, що веде к накопиченню знов створеного податкового боргу, позивачем на підставі ст.100 ПК України, прийнято рішення від 15 листопада 2013 року №79с/05-99-11-02-12-3 про скасування розстрочення грошових зобов'язань за рішенням від 30 жовтня 2013 року №171/05-99-11-02-12-2 (а.с.14).

Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області було прийняте рішення від 30 вересня 2013 року №155/05-99-11-02-12-2 про розстрочення грошових зобов'язань (а.с.17).

Відповідно до цього рішення, між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 3000000,00 грн. під проценти з 30 вересня по 16 грудня 2013 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 ст.129 ПК України.

У зв'язку з невиконанням платником податків умов договору про розстрочення грошових зобов'язань в частині своєчасності сплати чергової частки розстроченої суми, що веде к накопиченню знов створеного податкового боргу, позивачем на підставі ст.100 ПК України, прийнято рішення від 15 листопада 2013 року №81с/05-99-11-02-12-3 про скасування розстрочення грошових зобов'язань за рішенням від 30 вересня 2013 року №155/05-99-11-02-12-2 (а.с.16).

Таким чином, відповідачем узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість не сплачене, внаслідок чого виник податковий борг у розмірі 9000000,00грн. (а.с.40)

Також, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року №0805242201, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 45404,36грн.

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п.57.3 ст.57 кодексу вказано, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.58.2 ст.58 цього кодексу, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст.58 кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення за яким стягується сума податкового боргу відповідачем не оскаржувалася, тому є узгодженим.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що свідчать зворотні боки облікових карток платника податків по податку на додану вартість станом на 20 грудня 2013 року (а.с.40).

Також, податковим органом була нарахована сума пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 260305,50грн., що підтверджено зворотнім боком облікової картки платника податків по податку на додану вартість. Відповідачем сума пені по податку на додану вартість не сплачена.

Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Керуючись п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Також відповідно до п.п.129.1.3 у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно з п.129.4 ст.129 кодексу, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем до відповідача направлені перша податкова вимога від 04 червня 2003 року №1/72 (а.с.21), та друга податкова вимога від 08 липня 2003 року №2/80 (а.с.22), які були отримані відповідачем, про що є відмітки на корінцях податкових вимог.

Податковим органом було прийнято рішення від 07 серпня 2003 року №75/24-013-21 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.25).

Також податковим органом було прийняте рішення від 26 жовтня 2011 року про опис майна у податкову заставу (а.с.24).

Податковим органом було зареєстровано активи платника податків в податкову заставу 23 квітня 2013 року, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.26).

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

У відповідача в банках відкриті розрахункові рахунки, що підтверджено службовою запискою Торезької ОДПІ ГУ Міндоходів №9/18-114-7 (а.с.27).

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (а.с.55).

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача до суду надана заява про встановлення способу та порядку виконання постанови суду (а.с.56), в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши відстрочення на 24 місяці виконання постанови суду про стягнення суми заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 9305709,86 грн. та розстрочення сплати заборгованості строком на 120 місяців з 01 січня 2016 року по 01 січня 2026 року шляхом сплати 77547,58 грн. щомісячно до повного погашення суми боргу.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом відстрочення податкової заборгованості, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем підприємства, яке в значній мірі залежить від бюджетного фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів, отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності. Причинами нестабільного фінансового становища за 2013 рік є дефіцит коштів на поточну діяльність у зв'язку із чим відбулося значне зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу, недолік бюджетного фінансування для оснащення лав і прохідницьких вибоїв, відсутність мінімально необхідного фінансування на підтримку в працездатному стані діючого очисного фронту, зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва. Зазначає, що майно підприємства знаходиться у податковій заставі.

Постановою КМУ «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012 - 2014 роках та критеріїв визначення способу їх приватизації» від 19 вересня 2012 року №987 затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках. Згідно з Додатком до вказаної постанови КМУ, до переліку об'єктів включені такі відокремлені підрозділи підприємства: «Шахтоуправління імені Л.І.Лутугіна» та «Шахтоуправління» Волинське».

Також, заявник звертає увагу суду на те, що у разі здійснення органами державної податкової служби дій з примусового виконання постанови суду відносно боржника ДП «Торезантрацит» проведення перед приватизаційної підготовки стане неможливим. Зокрема, накладення арешту на банківські рахунки підприємства з метою стягнення грошових коштів в рамках виконавчих проваджень та списання грошових коштів унеможливить фінансування підприємством заходів з підготовки до приватизації визначених об'єктів.

Судом враховано, що на дату розгляду заяви відповідач не має можливості сплатити вказані суми у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.

Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: балансом на 31 грудня 2013 року (а.с.64), балансом на 31 грудня 2012 року (а.с.65), звітом про фінансові результати за 2011 рік (а.с.62), звітом про фінансові результати за 2012 року (а.с.63), випискою з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 11 вересня 2013 (а.с.66), довідкою про заборгованість до фондів соціального страхування та перед державним бюджетом станом на 01 грудня 2013 року (а.с.67), довідкою про кредити (а.с.68), зведеними результатами інвентаризації дебіторсько-кредиторської заборгованості на 30 листопада 2012 року (а.с.69), графіком погашення бюджетної позики (а.с.70).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведена необхідність встановлення відстрочення даного судового рішення строком на 24 місяці виконання постанови суду та надання розстрочення сплати заборгованості строком на 120 місяців з 01 січня 2016 року по 01 січня 2026 року шляхом сплати 77547,58 грн. щомісячно з січня 2016 року по листопад 2025 року включно, та у грудні 2025 року у розмірі 77547,84 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо відстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, 257, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» (код ЄДРПОУ 32366906, 86600, Донецька область м.Торез, вул.Енгельса, 88) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу перед Державним бюджетом, грошові кошти з податку на додану вартість у сумі 9305709,86 грн., у тому числі основний платіж - 9000000,00 грн., штрафні санкції - 45404,36 грн., пеня 260305,50 грн., код платежу 14010100 - отримувач: Державний бюджет, банк отримувач ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО - 834016, код - 37643908, розрахунковий рахунок 31110029700084.

Встановити порядок виконання судового рішення шляхом надання відстрочення виконання судового рішення на 24 місяці з січня 2014 року та надання розстрочення сплати заборгованості строком на 120 місяців з 01 січня 2016 року по 01 січня 2026 року шляхом сплати 77547,58 грн. щомісячно з січня 2016 року по листопад 2025 року включно, та у грудні 2025 року у розмірі 77547,84 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 грудня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 27 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.