Постанова № 36554706, 25.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 р. Справа №805/16835/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Вишинського О.В., Долгих О.А.,

представників відповідача - Городецької О.М., Лисенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон», звернувся до суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами проведеної зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2013 року, з боку позивача встановлені порушення та складено довідку № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року.

У зв'язку із тим, що висновки довідки зустрічної звірки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, вважає дії відповідача у вигляді формування у довідці зустрічної звірки висновків про безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року по взаємовідносинам із ТОВ «Триест-Дон» неправомірними.

На підставі висновків вказаної довідки, податковим органом були внесені коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, чим для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення заявлених позовних вимог, згідно до якої просить:

1) визнати неправомірними дії відповідача у вигляді оформлення висновків довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року;

2) визнати неправомірними дії відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ДВ-Легіон» по взаємовідносинах з ТОВ «Триест-Дон» за липень 2013 року на підставі довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року;

3) визнати неправомірними дії відповідача у вигляді внесення на підставі довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року змін (коригування) та інформації до інформаційних баз контролюючих органів;

4) зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію та коригування внесені на підставі довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року та поновити дані, самостійно задекларовані ТОВ «ДВ-Легіон»;

5) визнати неправомірними дії відповідача у вигляді направлення довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року до інших контролюючих органів.

Представники позивача у судовому зменшені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях відносно господарських відносин між ТОВ «ДВ-Легіон» та ТОВ «Триест-Дон».

Представники відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, заперечували, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що доводи викладені у позові не спростовують суті встановлених порушень, тому вважають висновки довідки зустрічної звірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,- необґрунтованими.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» (Далі за текстом,- ТОВ «ДВ-Легіон»), є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с.9-10).

Відповідач, - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Далі за текстом, - контролюючий орган),- є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Контролюючим органом, за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ «ДВ-Легіон» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Триест-Дон» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2013 року, з боку позивача встановлені порушення та складено довідку № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року (далі за текстом,- довідка зустрічної звірки ТОВ «Триест-Дон») (а.с. 12-23).

Згідно висновків довідки зустрічної звірки з боку ТОВ «ДВ-Легіон» встановлені порушення :

звіркою ТОВ «ДВ-Легіон» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Триест-Дон», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі,-ПДВ) за липень 2013 року на суму 486 558,72 гривень по взаємовідносинам із ТОВ «Триест-Дон» (код ЄДРПОУ 33135428) (а.с.23).

В описовій частині довідки зустрічної звірки позивача також зазначено, що у ТОВ «ДВ-Легіон» відсутнє право на податкове зобов'язання з ПДВ, проте, оскільки висновки довідки стосуються виключно безпідставності формування податкового кредиту, суд надає оцінку обґрунтованості висновків саме у цій частині.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення у відношенні позивача, на підставі довідки зустрічної звірки, контролюючим органом не приймались.

Як вбачається із письмових пояснень наданих відповідачем, на підставі висновків довідки зустрічної звірки ТОВ «ДВ-Легіон», контролюючим органом було здійснено коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених позивачем в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Вказані коригування відображено в Автоматизованій інформаційній базі "Податковий блок" (надалі - АІС "Податковий блок"), а результати зустрічної звірки, крім того, надіслано до інших контролюючих органів, де знаходяться на обліку контрагенти позивача, для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання.

Представниками відповідача також роз'яснено суду, що до єдиної інформаційної бази органів доходів і зборів (контролюючих органів), а саме Автоматизованої інформаційної бази "Податковий блок", вносяться всі показники щодо платника податків, як задекларовані ним самостійно, так і за результатами проведення контролюючими органами звірок, перевірок, а також будь-яка інша податкова інформація.

Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача у вигляді оформлення висновків довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року, визнання неправомірними дій відповідача у вигляді направлення довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року до інших контролюючих органів, суд зазначає наступне.

Дії відповідача по складенню довідки зустрічної звірки, а також по направленню її до інших контролюючих органів, самі по собі не є юридично значущими діями суб'єкта владних повноважень, які б могли змінити права і обов'язки платника, тому суд вважає їх такими, що вчинено в межах компетенції відповідача, крім того, заявлені вимоги у цій частині на думку суду, не є належним способом захисту порушеного права.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову цій частині.

Стосовно решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Законні інтереси позивача на думку суду порушено неправомірними діями відповідача у вигляді внесення змін (коригування) до АІС «Податковий блок» на підставі довідки зустрічної звірки,

Захист порушеного права в свою чергу має бути пов'язаний із встановленням конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків довідки зустрічної звірки, яка є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використана для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, суд вважає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями його прав та законних інтересів.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

У відповідності до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі за текстом - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

У відповідності до положень пункту 2.1 Методичних рекомендацій,- для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до пункту 2.2 Методичних рекомендацій,- необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Пунктом 3 Порядку № 1232 передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

У відповідності до пункту 4 вищезазначеного Порядку орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про надання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Методичними рекомендаціями деталізовані вищезазначені положення Порядку.

Позивач зазначає, що згідно пункту 3.1. Методичних рекомендацій,- з метою проведення зустрічної звірки орган ДПС, що ініціює проведення такої звірки (далі - орган ДПС - ініціатор) надсилає органу ДПС, на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання (далі - орган ДПС-виконавець), Запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 1) за допомогою Інформаційної системи "Зустрічні звірки".

У відповідності до вимог пункту 3.2 Методичних рекомендацій,- з метою спрощення процедури проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання (особливо тих, які віднесені до категорії великих платників податків) за наявності інформації, зазначеної у запиті органу ДПС - ініціатора, та її документального підтвердження, орган ДПС - виконавець протягом трьох робочих днів проводить на їх підставі зустрічну звірку та складає Довідку про результати проведення зустрічної звірки відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 Методичних рекомендацій.

При цьому, інформація на запит та її документальне підтвердження можуть бути наявними в органі ДПС - виконавця у зв'язку із направленням суб'єктом господарювання за місцем реєстрації інформації відповідно до вимог статей 72 та 73 глави 7 розділу II та інших норм Кодексу, за результатами попередньо проведених звірок (перевірок) та отриманих відповідних документів суб'єкта господарювання тощо.

У разі відсутності в органі ДПС-виконавця запитуваної інформації та її документального підтвердження, такий орган протягом 2-х робочих днів з дня отримання запиту надсилає завірений печаткою Запит про надання інформації та її документального підтвердження (додаток 2) суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному (уповноваженому) представникові під розписку. Такий запит реєструється як вихідна кореспонденція у загальному порядку.

Звіривши фактично вчинені відповідачем у даному разі дії із порядком дій, передбаченим нормами, що викладені вище, позивач знаходить, що дії відповідача не відповідають вимогам закону.

Довідка зустрічної звірки не містить вказівок на будь-яку підставу, що спричинила необхідність у зіставленні даних господарських взаємовідносин із контрагентами позивача.

Також у довідці зустрічної звірки не зазначено наявності правових та документальних підстав проведення такої зустрічної звірки за виключенням абстрактного посилання на п. 73.5 ст. 73 ПК України.

Разом з тим, за відсутності означуваних запитів органів ДПС (ініціатора), а відтак - за відсутності правових підстав для проведення зустрічної звірки, відповідачем на адресу позивача було направлено запит про надання податковому органу інформації та її документального підтвердження.

Судом встановлено, що на адресу позивача контролюючим органом було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження від 17.09.2013 року (а.с.24-25).

Вказаним запитом контролюючий орган просив від позивача надати інформацію та її документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням операцій по господарських відносинах з ТОВ «Триест-Дон» за липень 2013 року.

На вказаний запит ТОВ «ДВ-Легіон» 20.08.2013 року до контролюючого органу було надано витребувані документи (а.с.26).

В обґрунтування висновків довідки зустрічної звірки, контролюючим органом покладено обставини встановлені актом про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Триест-Дон» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року № 126/05-61-22-08/33135428 від 23.09.2013 року.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи вищеназваний акт відсутній.

Разом з тим, на підтвердження доводів адміністративного позову позивачем у судовому засіданні надано ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 805/15153/13-а, якою залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 805/15153/13-а.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 805/15153/13-а частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Триест-Дон" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, внаслідок чого,-

визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області по коригуванню в АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою діяльністю "Триест-Дон" в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, на підставі довідки про результати проведення зустрічної звірки від 23 вересня 2013 року № 126/05-61-22-08/33135428;

зобов'язано Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС "Податковий блок" внесене коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою діяльністю "Триест-Дон" в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, на підставі довідки про результати проведення зустрічної звірки від 23 вересня 2013 року № 126/05-61-22-08/33135428;

зобов'язано Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС "Податковий блок" показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою діяльністю "Триест-Дон" в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року з урахуванням додатків до декларації.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст.14 КАС України,- постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 255 КАС України,- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, судом встановлено, що в обґрунтування висновків довідки зустрічної звірки контролюючим органом покладено довідку про результати проведення зустрічної звірки від 23 вересня 2013 року № 126/05-61-22-08/33135428 (Далі,- довідка зустрічної звірки ТОВ «Триест-Дон») а не акту, як зазначив відповідач.

Контролюючим органом в описовій частині довідки зустрічної звірки встановлено, що ТОВ «ДВ-Легіон» наділений цивільною правоздатністю, з 10.10.2012 року по дату реєстрації довідки зустрічної звірки зареєстрований платником ПДВ, у перевіряємий період фактично займався таким видом діяльності як оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що відповідає видам діяльності обраним позивачем та відображеним у виписці з ЄДПР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у довідці Головного управління статистики у Донецькій області (зв, бік а.с. 9, а.с. 10). Також у довідці встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «ДВ-Легіон» 11 осіб, крім того позивач у перевіряємому періоді орендував транспортні засоби та обладнання у ТОВ «Донавторесурси» :

ГАЗ 5201- 1 шт.,

ГАЗ 5312- 2 шт.,

ЗИЛ 130- 1 шт.,

ЛІАЗ-1 шт.,

ЧМЗАП 5523-1 шт.,

Автоцистерна ППЦ 28-1шт.,

КРАЗ 258-1Б-1 шт.

Також зазначено, що для проведення звірки ТОВ «ДВ-Легіон» надано копії документів:

договір № 2001 від 01.10.2012 року;

податкові накладні, видаткові накладні, рахунки за липень 2013 року;

ТТН за липень 2013 року;

картку рахунку 6311;

акт взаєморозрахунків за липень 2013 року.

Як вбачається із описової частини акту перевірки контролюючий орган на підставі довідки зустрічної звірки ТОВ «Триест-Дон», враховуючи неможливість співставлення даних первинних документів встановив, що ТОВ «ДВ-Легіон» не має фактів реального здійснення господарських операцій, у зв'язку із чим вважає договір укладений між ТОВ «Триест-Дон» та ТОВ «ДВ-Легіон» таким, що не спричинив реального настання правових наслідків.

Враховуючи нереальність здійснення господарської операції податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ДВ-Легіон» податкового кредиту з ПДВ сформованого на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Триест-Дон» в сумі 486558,72 гривень.

Суд звертає увагу на ту обставину, що контролюючим органом у довідці зустрічної звірки, під час формування висновків безпідставно надано перевагу обставинам довідки зустрічної звірки ТОВ «Триест-Дон».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 805/15153/13-а, встановлено, що жодних доказів про надіслання запитів до позивача відповідачем надано суду не було, та, як вбачається з довідки звірки від 23 вересня 2013 року, відповідач при складанні довідки взагалі не використовував первинних документів та інформації від позивача.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача щодо неможливості документально підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Триест-Дон» з платниками податків ТОВ «Омега-Сервис» та ТОВ «Доноптсервіс», враховуючи, що реальність господарської операції ніяким чином неможливо перевірити тільки по показникам податкової декларації платника податків та додатків до неї.

Таким чином контролюючий орган обґрунтовуючи висновки довідки зустрічної довідки ТОВ «ДВ-Легіон» неможливістю співставлення даних первинних документів не взяв до уваги обставини надання позивачем витребуваних документів, а виходив з відсутності первинних документів під час складення довідки зустрічної звірки ТОВ «Триест-Дон».

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця (орендаря) товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дій порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести будь-яку відповідальність пов'язану з цим.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи вищевстановлену обставину щодо надання позивачем до контролюючого органу витребуваних документів по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Триест-Дон», суд вважає безпідставним з боку відповідача посилань у довідці зустрічної звірки на обставини неможливості співставлення даних первинних документів.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Крім того, представниками позивача у судовому засіданні надано копії первинних документів складених за перевіряємий період, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ДВ-Легіон» та ТОВ «Триест-Дон», а саме : договір поставки нафтопродуктів № 2001 від 01.10.2012 року, (термін дії до 31.12.2013 року), додаткова угода від 01.10.2012 року, видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які належать ТОВ «ДВ-Легіон» та зокрема призначені для транспортування ПММ, договори оренди обладнання та транспортних засобів у ТОВ фірма «Донавторесурси», свідоцтво про реєстрацію орендованого транспортного засобу, акт зведення взаєморозрахунків, журнал реєстрації довіреностей, рахунок 6311, рахунок 104, рахунок 3611, податкову декларацію, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, виписки по рахунку, паспорти якості ПММ, сертифікати відповідності ПММ, довідку щодо подальшої реалізації придбаного товару, свідоцтво про реєстрацію позивача платником ПДВ.

Суд зазначає, що довідка зустрічної звірки не містить відомостей щодо визнання в установленому законом порядку недійсними податкових накладних, отриманих від ТОВ «Триест-Дон», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Згідно Наказом Мінфіну «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, затверджено Порядок заповнення податкової накладної (Далі - Порядок № 1379)

Згідно п. 1 Порядку № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що має письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в податковій накладній зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що передбачена статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов'язаних із використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном, податкова накладна виписується особою - управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна виписується зареєстрованим на території України платником податку - покупцем (отримувачем).

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V з урахуванням положень пункту 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс), утрачають право на складання податкової накладної.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно п. 6, 7 Порядку № 1379,- оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно п. 5 Порядку № 1379, - сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1340 затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано жодних доказів щодо визнання вищезазначених податкових накладних недійсними.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків довідки зустрічної звірки щодо неправомірності формування податкового кредиту за спірний період згідно податкових накладних виданих ТОВ «Триест-Дон».

Згідно статті 74 Податкового кодексу України,- податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки зустрічна звірка не є перевіркою, на підставі довідки зустрічної звірки податкові повідомлення-рішення не приймались, та відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, позивач вважає дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз, та направлення довідки зустрічної звірки до інших податкових органів.

Орган ДПС не може самостійно внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

На думку суду, підставами для здійснення коригування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінено суми ПДВ.

При цьому довідка зустрічної звірки не є підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків, так як і не може бути підставою для винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача (у т.ч. з ПДВ) за ініціативою податкового органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність.

Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Суд вважає, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки довідки звірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС «Податковий блок», якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові грошових зобов`язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача. Суд зазначає, що відповідач не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків довідки зустрічної звірки.

Тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, яку оформлено довідкою зустрічної звірки, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

З урахуванням вищенаведеного, решта позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача у вигляді внесення на підставі довідки зустрічної звірки, змін (коригування) та інформації до інформаційних баз контролюючих органів, суд зазначає наступне.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що зміни (коригування) та інформацію внесено відповідачем виключно до АІС «Податковий блок», позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно лише у цій частині.

Разом з тим, оскільки абзаци 2 та 3 позовних вимог за своєю сутністю несуть однакове смислове навантаження, тому суд вважає за можливе їх об'єднати та частково задовольнити шляхом визнання неправомірними дій відповідача у вигляді внесення змін (коригування) та інформації до АІС "Податковий блок" на підставі довідки зустрічної звірки ТОВ «ДВ-Легіон».

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій що стосуються предмету спору.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 41,29 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області у вигляді внесення змін (коригування) та інформації до АІС «Податковий блок» на підставі довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року.

Зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію та зміни (коригування) внесені на підставі довідки зустрічної звірки № 436/05-92-15/3834450 від 14.10.2013 року та поновити дані, самостійно задекларовані ТОВ «ДВ-Легіон» за липень 2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» витрати по сплаті судового збору у розмірі 41,29 гривень (сорок одна гривень) 29 коп., шляхом безспірного списання із рахунку Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 грудня 2013 року.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.