Постанова № 36554688, 04.12.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5590/13-a

категорія 8.2.1

04 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Енергія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 р. № 000001222, № 000002222 та № 000003222,-

встановив:

У серпні 2013 року Приватне підприємство "Енергія" звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 19 червня 2013 року № 000001222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 140 435, 00 грн. (за основним платежем - 93 623, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 812, 00 грн.), № 000002222, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 133 746, 00 грн. (за основним платежем - 89 164, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 582, 00 грн.) та № 000003222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 404, 00 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Енергія" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Віндстейт", результати якої були оформленні актом від 05.06.2013 року за № 2816/2202/20425931/0100. Під час проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ПП "Енергія" вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 93 623, 00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 89 164, 00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 12 404, 00 грн. Податковий орган дійшов висновку про податкові порушення позивачем виключно на підставі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віндстейт"", в якому зафіксовані правопорушення, допущені контрагентом позивача - ТОВ "Віндстейт". Також, в акті зазначено, що ТОВ "Віндстейт" не знаходиться за своїм місцем реєстрації, правочини укладені даним товариством зі своїми постачальниками мають ознаки фіктивності. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх у повному обсязі.

Під час розгляду адміністративної справи первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби замінено на належного відповідача - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача просив справу розглянути в письмовому провадженні. Надав відповідну заяву.

Представник відповідача просив справу розглянути в письмовому провадженні. Надав відповідну заяву. При цьому письмових заперечень на адміністративний позов не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Приватне підприємство "Енергія" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 9603256 від 20.08.1997 року являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 24.05.2013 року по 30.05.2013 року посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Енергія" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Віндстейт", результати якої викладені в акті від 05.06.2013 року № 2816/2202/20405931/0100.

Зазначеним актом зафіксовано порушення Приватним підприємством "Енергія" вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 93 623, 00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 89 164, 00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 12 404, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 05.06.2013 року № 2816/2202/20405931/0100 позивач скористався своїм правом та подав письмові заперечення на акт, які були залишенні без задоволення Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Як зазначено податковим органом в акті перевірки, позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту включено витрати по отриманих послугах від ТОВ "Віндстейт", що має ознаки фіктивності, оскільки в останнього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, товариство не знаходиться за юридичною адресою та фактичною адресою, не звітується перед податковим органом.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 000001222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 140 435, 00 грн. (за основним платежем - 93 623, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 812, 00 грн.), № 000002222, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 133 746, 00 грн. (за основним платежем - 89 164, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 582, 00 грн.) та № 000003222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 404, 00 грн.

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 травня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 02/08/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати проектні роботи. Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

25 травня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 25/05/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати роботи по об'єктах ПП "Енергія". Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

01 червня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 01/06/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати роботи по установці котла сталевого водогрійного на ТОВ "Гідроконсалт Україна". Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

30 липня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 30/07/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати комплекс робіт по монтажу стислого повітря та компресорної по вулиці Філатова, 112 в м. Яготин. Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

02 серпня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 02/08/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати комплекс робіт по монтажу стислого повітря та компресорної по вулиця Філатова, 112 в м. Яготин. Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

13 серпня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 13/08/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати монтажні роботи на об'єкті КФ "Рошен". Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

14 серпня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 14/08/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконати монтаж автоматики, наладку системи автоматики горіння, режимну наладку котла КСВа-Т-5,0-110-70 на ТОВ "Агроконцерн" с. Зоря Рівненської області. Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

30 серпня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Віндстейт" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 30/08/12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати проектні роботи на об'єкті. Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Виконавцем надані довідки про вартість виконаних монтажних робіт форми КБ №-3, сторонами були підписані акти приймання виконаних монтажних робіт форми № КБ-2в, виписані податкові накладні від 31.08.2012 року № 721 на загальну суму з ПДВ 22 725, 00 грн., від 14.08.2012 року № 314 на загальну суму з ПДВ 35 000, 00 грн., № 315 на загальну суму з ПДВ 5 700, 00 грн., від 02.08.2012 року № 61 на загальну суму з ПДВ 68 000, 00 грн., від 31.07.2012 року № 685 на загальну суму з ПДВ 102 000, 00 грн., від 31.07.2012 року № 699 на загальну суму з ПДВ 40 000, 00 грн., від 13.07.2012 року № 313 на загальну суму з ПДВ 176 600, 00 грн., від 12.06.2012 року № 257 на загальну суму з ПДВ 12 200,00 грн., № 256 на загальну суму з ПДВ 47 500, 00 грн., від 30.05.2012 року № 585 на загальну суму 25 260, 00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт оплати наданих послуг згідно вищезазначених договорів підтверджується платіжними дорученнями № 201 від 27.06.2012 року, № 192 від 30.05.2012 року, № 193 від 12.06.2012 року, № 194 від 12.06.2012 року, від 12.07.2012 року № 211, № 219 від 02.08.2012 року, № 218 від 02.08.2012 року, № 220 від 14.08.2012 року, № 221 від 14.08.2012 року, № 226 від 31.08.2012 року, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності із п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами укладеними з його контрагентом - ТОВ "Віндстейт", а саме: прийнято надані послуги, сплачено продавцю грошові кошти за послуги, про що свідчать вищеперелічені первинні документи. Даний факт не зміг спростувати представник податкового органу під час судового розгляду адміністративної справи.

Надані позивачем документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату ПП "Енергія" сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг у ТОВ "Віндстейт", який видав позивачу податкові накладні.

Що стосується посилань Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 718/22-8/37884410 від 26.02.2013 року, в якому зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Віндстейт" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної дієздатності останнього, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Віндстейт" та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами; за результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Віндстейт" зі своїми контрагентами, слід зазначити.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача та оцінює їх критично, оскільки будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Проте, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням податкового органу, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток, податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того слід зазначити, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача – ТОВ "Віндстейт" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що також підтверджується матеріалами.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог ПП "Енергія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року № 000001222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 140 435, 00 грн. (за основним платежем - 93 623, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 812, 00 грн.), № 000002222, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 133 746, 00 грн. (за основним платежем - 89 164, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 582, 00 грн.) та № 000003222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 404, 00 грн.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-70, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Енергія" задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 19 червня 2013 року № 000001222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 140 435, 00 грн. (за основним платежем - 93 623, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 812, 00 грн.), № 000002222, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 133 746, 00 грн. (за основним платежем - 89 164, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 582, 00 грн.) та № 000003222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 404, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа