Постанова № 36554561, 20.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. Справа №805/16421/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Кутафіній К.Ю.

за участю

представника позивача Ярового Д.О.

представника відповідача Поливанова Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення екологічного податку у розмірі 1197718,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення екологічного податку у розмірі 1197718,63 грн.

Правовою підставою стягнення, позивач вважає наявність у відповідача заборгованості з екологічного податку в загальній сумі 1197718,63 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно:

- податкових декларацій від 22.04.2013 року № 9022723289, № 9022957859, № 9022724332, рішення від 20.05.2013р. № 67/19-113 про розстрочення грошових зобов'язань з екологічного податку, договір від 20.05.2013р. № 67/19-113 про розстрочення на суму 259832,61 грн., договір від 20.05.2013р. № 13/19 про розстрочення на суму 662979,55 грн., рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 07.11.2013р. № 58с/05-99-11-02-12-3;

- податкових декларацій від 24.07.2013 року № 9044947554, № 9045128748, № 9044687004, № 9045402350, рішення від 19.08.2013р. № 121/05-99-11-02-13-8 про розстрочення грошових зобов'язань з екологічного податку, договір від 19.08.2013р. № 36/11 про розстрочення на суму 340907,14 грн., рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 07.11.2013р. № 63с/05-99-11-02-13-8.

За договором про розстрочення грошових зобов'язань від 20.05.2013р. № 13/19 на суму 662979,55 грн. Відповідачем частково сплачено грошові зобов'язання на суму 66001,00 грн. Таким чином, загальна сума невиконаних грошових зобов'язань складає 1197718,63 грн.

Позивачем проведено опис майна у податкову заставу, складено акти від 03.07.2009р. № 1, від 18.09.2012р. № 9.

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи відповідача передано у податкову заставу, майно та майнові права боржника зареєстровано у державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 8933752, № 13026831. Згідно п. 100.14 ст. 100 ПКУ розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

Також, позивачем було прийняте рішення від 09.06.2003р. № 37 про застосування заходів погашення боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Красноармійська ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Донецькій області була прийнята перша податкова вимога № 1/36 від 05.04.2003 року, та друга податкова вимога № 2/52 від 07.05.2003 року.

Проте, застосовані податковою інспекцією заходи по погашенню податкового боргу не призвели до зменшення недоїмки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги аналогічно викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги, про що надав письмову заяву.

Частиною 3 ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України, є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Позивач є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Податковим кодексом України.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу визначені законодавством України.

Відповідач - Державне підприємство «Красноармійськвугілля» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 25.03.2003 року, код ЄДРПОУ 32087941.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.п. 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Кодексу до загальнодержавних належать такі податки та збори, як екологічний податок.

Статтею 240 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до ст. 250.2 Податкового кодексу України, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації:

за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;

за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем перебування такого податкового агента на податковому обліку в органах державної податкової служби;

за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Відповідно до вимог пункту 250.5 статті 250 Кодексу платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Згідно до п.п. 250.10.1 п. 250.10 ст. 250 Кодексу, у разі якщо: платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов'язаний подати до відповідного органу державної податкової служби за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об'єкта окремо.

Сума боргу з екологічного податку в загальній сумі 1197718,63 грн. складається з самостійно нарахованим зобов'язанням згідно податкових декларацій від 22.04.2013 року № 9022723289, № 9022957859, № 9022724332, рішення від 20.05.2013р. № 67/19-113 про розстрочення грошових зобов'язань з екологічного податку, договір від 20.05.2013р. № 67/19-113 про розстрочення на суму 259832,61 грн., договір від 20.05.2013р. № 13/19 про розстрочення на суму 662979,55 грн., рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 07.11.2013р. № 58с/05-99-11-02-12-3; податкових декларацій від 24.07.2013 року № 9044947554, № 9045128748, № 9044687004, № 9045402350, рішення від 19.08.2013р. № 121/05-99-11-02-13-8 про розстрочення грошових зобов'язань з екологічного податку, договір від 19.08.2013р. № 36/11 про розстрочення на суму 340907,14 грн., рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 07.11.2013р. № 63с/05-99-11-02-13-8 (наявні в матеріалах справи).

За договором про розстрочення грошових зобов'язань від 20.05.2013р. № 13/19 на суму 662979,55 грн. Відповідачем частково сплачено грошові зобов'язання на суму 66001,00 грн. Таким чином, загальна сума невиконаних грошових зобов'язань складає 1197718,63 грн.

Позивачем проведено опис майна у податкову заставу, складено акти від 03.07.2009р. № 1, від 18.09.2012р. № 9.

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи відповідача передано у податкову заставу, майно та майнові права боржника зареєстровано у державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 8933752, № 13026831. Згідно п. 100.14 ст. 100 ПКУ розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

Також, позивачем було прийняте рішення від 09.06.2003р. № 37 про застосування заходів погашення боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Відповідно до пункту 59.2. статті 59 Податкового кодексу України якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період до 2011 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, позивачем надсилалися податкові вимоги у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ.

З метою погашення податкового боргу, позивачем була прийнята перша податкова вимога № 1/36 від 05.04.2003 року та друга податкова вимога № 2/52 від 07.05.2003 року.

Статтею 59 ПК України передбачено, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу відповідача та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення податкового боргу у розмірі 1197718,63 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, представником відповідача була надана заява про встановлення порядку і способу виконання постанови суду від 20.12.2013р. шляхом відстрочення виконання постанови суду на 1 рік, обґрунтовуючи тим, що на даний момент підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти відстрочення виконання постанови суду, про що надав письмову заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З урахуванням важкого фінансового становища відповідача, суд вважає за доцільне задовольнити заяву Державного підприємства «Красноармійськвугілля» та встановити спосіб, строки і порядок виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року у наступний спосіб: відстрочити виконання судового рішення по справі № 805/16421/13-а строком до 31 грудня 2014 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17-20, 51, 69, 70-72, 86, 94, 121, 158-164, 167, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення екологічного податку у розмірі 1197718,63 грн. - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (код ЄДРПОУ 32087941) заборгованість з екологічного податку в загальній сумі 1197718,63.

Встановити строк виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у наступний спосіб: відстрочити виконання судового рішення по справі № 805/16421/13-а строком до 31 грудня 2014 року.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 20 грудня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 25 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.