Постанова № 36554434, 09.01.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2014 року Чернігів Справа № 825/4713/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Степаненко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного Управління "Чернігівнафтогаз" до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

24.12.2013 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне Управління "Чернігівнафтогаз" (далі - НГВУ "Чернігівнафтогаз") звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про скасування рішення № 87 від 16.12.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 340 грн., прийняте в.о. начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області О.Є.Фабриченко.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем винесено рішення № 87 від 16.12.2013 року про застосування фінансових санкцій на підставі статті 17 та пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто всупереч вимогам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого вказані норми права втратили чинність з 01.01.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив справу розглянути у його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В запереченнях зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки відповідач керувався вимогами абзацу 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

НГВУ "Чернігівнафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі в якості платника страхових внесків, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що 12.12.2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 року до 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2013 року № 402 (а.с.6-9), яким зафіксовано, що при формуванні та поданні відомостей про застраховану особу за 2000-2007 роки встановлено порушення пункту 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

Порушення, встановлені при проведенні перевірки, стали підставою для прийняття відповідачем рішення від 16.12.2013 року № 87 про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 340 грн. на підставі положень пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.10).

Позивач в позовній заяві просить скасувати рішення від 16.12.2013 року № 87 з тих підстав, що до позивача застосовані фінансові санкції за нормами пенсійного законодавства, які втратили свою чинність згідно положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058.

Згідно пункту 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно з підпунктами "е" та "й" підпункту 12 пункту 11 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме статті 17 - 19, частини першу - дев'яту статті 106 виключено.

В свою чергу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" набрав чинності з 01.01.2011 року.

Таким чином, наведене свідчить, що пункт 4 частини другої статті 17, пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2011 року втратили чинність, тобто на момент прийняття спірних рішень не діяли.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України в рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначив, що у частині першої статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що втратив чинність з 01.01.2011 року, станом на день прийняття спірного рішення є протиправним.

За таких підстав рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області № 87 від 16.12.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, у розмірі 340 грн. прийняте відповідачем не на підставі та не в межах повноважень, визначених Законом, а тому підлягає скасуванню.

Твердження відповідача про те, що на момент вчинення правопорушення в нього, відповідно до абзацу 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", були повноваження на застосування фінансових санкцій суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

В силу абзацу 6 пункту 7 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Тобто, вказаною нормою встановлено, що у відповідача зберігаються повноваження саме щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та застосування відповідних фінансових санкцій, а не повноваження щодо встановлення порушення норми (в даному випадку статті 17), яка втратила чинність на момент проведення перевірки, та в подальшому застосовування штрафних санкцій за її порушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу НГВУ "Чернігівнафтогаз" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 114,70 грн.

Керуючись статтями 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення № 87 від 16.12.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38254398) на користь Нафтогазовидобувне Управління "Чернігівнафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00136573) судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко