Постанова № 36554397, 23.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 р. Справа №805/15184/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:21

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представника позивача ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 червня 2013 року відповідачем ухвалена постанова ВП 28577138 про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання. 19 червня 2013 року відповідач №1-1 у справі ВП №28577138 про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн. 19 червня 2013 року відповідач видав постанову №1-2 у справі ВП №28577138 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 107172,00 грн., що складає 10% від суми боргу. 20 червня 2013 року відповідач на підставі постанови №1-1 у справі ВП 28577138, видав постанову у справі ВП №38560010 про стягнення з позивача боргу на користь держави у розмірі 1095,70 грн. 20 червня 2013 року відповідач на підставі постанови №1-2 видав постанову у справі ВП №38560039 про стягнення з Позивача на користь держави боргу у розмірі 107172,00 грн. Вважає вчинені дії відповідача такими, що не відповідають вимогам законодавства, а саме порушують вимоги ст.ст. 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №1-1 від 19 червня 2013 року у справі ВП №28577138 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову №1-2 від 19 червня 2013 року у справі ВП№28577138 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 107172,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадженн від 20 червня 2013 року у справі ВП№38560010 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2013 року у справі ВП №38560039 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу у розмірі 107172,00 грн.;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька ухвалити постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Частиною 2 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Судом встановлено, що 19 червня 2013 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку Грибенко Г.К. повернуто виконавчий лист №2-1285, виданий 09 червня 2011 року Київським районним судом м.Донецька стягувану ТОВ «Кредитні ініціативи» у зв'язку з поданням ним заяви від 19 червня 2013 року про повернення виконавчого документа (а.с.10).

Згідно постанови №1-1 від 19 червня 2013 року у праві ВП №28577138 стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 1095,70 грн. (а.с.11). Згідно постанови №1-2 від 19 червня 2013 року у справі ВП №28577138 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 107172,00 грн. (а.с.12).

Відповідачем виділені в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Так, згідно постанови від 20 червня 2013 року у справі ВП №38560010 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №1-1 відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку від 19 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь держави в розмірі 1095,70 грн. (а.с.13). Згідно постанови від 20 червня 2013 року у справі ВП №38560039 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №1-2 відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку від 19 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь держави в розмірі 107172,00 грн. (а.с.14).

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частинами 5,6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня боржникові та може бути оскаржена.

Відповідачем до суду не було надано доказів винесення, направлення та отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження №28577138.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, відповідачем не доведено, що виконавчий збір стягнуто з боржника після початку примусового виконання рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 3 ст. 41 Закону кошти виконавчого провадження складаються в тому числі і з стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як вбачається з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Частина 5 ст. 41 Закону визначає, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до п.2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. №554 кошти використовуються державною виконавчою службою на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до проведення виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) покриття інших необхідних витрат для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби, в тому числі на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, придбання службових житлових приміщень та службових приміщень, страхування державних виконавців та забезпечення їх форменим одягом.

Згідно п.п. 3.13.1 п. 3.13. Розділу ІІІ Інструкції з організації виконання примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 12/5 до інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, належать витрати на:

а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку);

б) виплату винагороди державним виконавцям;

в) придбання службових житлових приміщень;

г) придбання службових приміщень;

ґ) страхування державних виконавців;

д) забезпечення державних виконавців форменим одягом;

е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету;

є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації;

ж) охорону та охоронну сигналізацію;

з) поліграфічні витрати;

и) проведення семінарів;

і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів;

ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

й) придбання основних засобів та програм;

к) єдиний реєстр;

л) поточний та капітальний ремонт приміщень;

м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

3 метою забезпечення додержання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було витребувано у Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька оригінали та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №28577138, №38560010, №38560039 (а.с.1).

Відповідачем вищезазначені матеріали виконавчих проваджень до суду надані не були, також не були надані й інші матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті спірних постанов, в тому числі докази винесення, направлення та отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження №28577138, що є порушенням порядку та умов здійснення виконавчого провадження.

У зв'язку з чим відповідачем не надано доказів прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору після строку, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання боржником рішення. Також відповідачем не надані будь-які докази в обґрунтування розміру витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням №28577138.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо прийняття постанов №1-1 від 19 червня 2013 року у справі ВП №28577138 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн., №1-2 від 19 червня 2013 року у справі ВП№28577138 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 107172,00 грн., постанов про відкриття виконавчого провадження №38560010 від 20 червня 2013 року у справі про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн. та №38560039 від 20 червня 2013 року у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу у розмірі 107172,00 грн., а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відділ Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька ухвалити постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову №1-1 від 19 червня 2013 року у справі ВП №28577138 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову №1-2 від 19 червня 2013 року у справі ВП№28577138 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 107172,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2013 року у справі ВП№38560010 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1095,70 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2013 року у справі ВП №38560039 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу у розмірі 107172,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 364,25 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 23 грудня 2013 року в присутності представника позивача.

Постанову у повному обсязі складено 27 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.