Ухвала суду № 36553775, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/3319/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 у справі №2а-1532/10/13/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабил» до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабил» (далі - ТОВ «Стабил», позивач) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Феодосійська МДПІ АРК, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.07.2009 №0001761502/0, від 07.09.2009 №0012101502/1, від 18.11.2009 №0012101502/2. Стягнуто на користь ТОВ «Стабил» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

При цьому, суди виходили з правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними у звітних періодах, з огляду на підтвердження факту включення позивачем до складу податкового кредиту сум у тому податковому періоді, у якому податкові накладні були отримані.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Феодосійська МДПІ АРК 21.01.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), п. 3 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 138, ст. 159, ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1642/15-2/24862574 від 01.07.2009, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Стабил» з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2008 року та березень 2009 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 від 14.07.2009 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 154428,50грн., у тому числі 102796,00грн. основного платежу та 51632,50грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке за результатами адміністративного оскарження було скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 234,50грн., в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.

У зв'язку з цим, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009 №0012101502/1 про визначення ТОВ «Стабил» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 154194,00грн., у тому числі 102796,00грн. основного платежу та 51398,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Повторна скарга позивача рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим №2840/10/25-023 від 11.11.2009 залишена без змін, у зв'язку з чим, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2009 №0012101502/2.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті заниженні податкового кредиту на загальну суму 102796,00грн., в тому числі за липень 2008 року на суму 101667,00грн., за серпень 2008 року - 918,00грн., вересень 2008 року - 165,00грн. та за березень 2009 року - 46,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Стабил» формувало податковий кредит у податкових періодах, в яких фактично не отримувало від контрагентів податкові накладні, а саме формування податкового кредиту відбувалося не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Проте, недотримання позивачем порядку, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки, а встановлена п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР вимога щодо подачі скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судами встановлено, що в даному випадку мало місце отримання ТОВ «Стабил», податкових накладних після закінчення звітних періодів в яких були складені податкові накладні, проте до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість останнім не включалися, тобто подвійного включення сум в різних звітних періодах не відбулося.

Отримання податкових накладних у липні, серпні, вересні 2008 року та березні 2009 року підтверджується копією реєстрів вхідних податкових накладних ТОВ «Стабил», а тому суми податку, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства, правомірно включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому податкові накладні отримані, тобто у липні, серпні, вересні 2008 року та березні 2009 року.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв