Ухвала суду № 36553766, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/5395/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 по справі №2а-2825/10/2570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Млибор» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові, за участю прокуратури Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Млибор» (далі - ЗАТ «Млибор», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові, відповідач), за участю прокуратури Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №0005392320/0 від 22.10.2009, №0005392320/1 від 31.12.2009, №0005392320/2 від 15.03.2010, №0005392320/3 від 18.05.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 171943,00грн. та №0005832320/0 від 18.11.2009, №0005832320/1 від 15.01.2010, №0005832320/2 від 15.03.2010, №0005832320/3 від 18.05.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 11056,00грн. на підставі актів перевірок від 12.10.2009 №788/23/14226133 та від 06.11.2009 №867/23/14226133.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано неправомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаним у попередніх звітних періодах, з огляду на те, що позивач не звертався до податкового органу зі скаргою щодо відмови з боку постачальників у видачі податкових накладних.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Чернігові 02.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 та залишити в силі рішенні суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №788/23/14226133 від 12.10.2009, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Млибор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 252615,00грн. на рахунок платника у банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2009 року, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0005392320/0 від 22.10.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 171943,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у червні 2009 року у загальній сумі 71302,92грн. за податковими накладними ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля», виписаними у липні 2008 року, податковою накладною ПП «Агро-Ресурс» від 11.02.2009 року, та іншими податковими накладними виписаними у попередні звітні періоди протягом 2007, 2008 та 2009 років. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання спірних податкових накладних у червні 2009 року (супровідного листа, поштового конверта та інш.)

Податковим органом також було проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Млибор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 325484,00грн. та зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.07.2009 по 31.07.2009, за результатами якої складено акт від 06.11.2009 №867/23/14226133.

На підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №0005832320/0 від 18.11.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2009 року на 11056,00грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що згідно з поданою ЗАТ «Млибор» до ДПІ у м. Чернігові податковою декларацією з ПДВ за липень 2009 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 325484,00грн. За наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом перевірки від 12.10.2009 №788/23/14226133, підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року у сумі 314428,00грн.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Проте, недотримання позивачем порядку, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього Закону платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки, а встановлена п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР вимога щодо подачі скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Таким чином, у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно у встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР передбачено обов'язок платника податку вести реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

Таким чином, документом, який підтверджує дату отримання податкової накладної є реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на зазначене, посилання податкового органу про обов'язок позивача використовувати поштовий зв'язок для надання податкових накладних є помилковим, оскільки законом не передбачено норм, які б встановлювали обмеження щодо нарахування сум податкового кредиту по накладних, дата надходження яких не підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Враховуючи вищезазначене та за встановлених судом обставин щодо отримання ЗАТ «Млибор» податкових накладних після закінчення звітних періодів в яких вони були складені, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними податковими накладними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв