Ухвала суду № 36553764, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1063/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі №2а-3718/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна енергетична компанія» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за серпень - грудень 2008 року

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна енергетична компанія» (далі-ТОВ «Восточна енергетична компанія», позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі-Ленінська МДПІ у м.Луганську, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі-ГУДКУ в Луганській області, відповідач 2) задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Восточна енергетична компанія» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2008 року в сумі 85776,18грн., за вересень 2008 року - 42936,00грн., жовтень 2008 року - 1248,82грн., листопад 2008 року - 741425,00грн., грудень 2008 року - 21573,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ленінська МДПІ у м.Луганську 04.01.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м.Луганську просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість за серпень-грудень 2008 року та розрахунки суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у відповідних розмірах.

Податковим органом 05.03.2009 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень-грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з липня по жовтень 2008 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.03.2009 №194/23-616/34942390, згідно якого встановлено неможливість підтвердити заявлені позивачем суми бюджетного відшкодуванння за визначеними податковими деклараціями з підстав неможливості перевірити підприємства у другій та подальших ланках постачальників вугілля до виробника.

Крім того, представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у липні та жовтні 2008 року, за результатами якої складено акт від 10.12.2009 №1117/23-616/34942390.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.8, п.1.3 ст.1, пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.8, п.7.2, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2008 року в сумі - 85784,00грн., за вересень 2008 року в сумі - 42 936,00грн., за листопад 2008 року в сумі -741425,00грн., за грудень 2008 року в сумі - 21573,00грн., всього на суму - 891718,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 №0000962360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 891718,00грн.

Разом з тим, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 №0000962360/0 скасовано.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач виконав передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією та має всі підстави для отримання невідшкодованої суми податку на додану вартість.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет за результатами зустрічних перевірок по ланцюгу до товаровиробника, слід зазначити, що обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв