Постанова № 36553267, 09.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10607/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю:

представника позивача - державної податкової інспекції у м. Лисичанську

Головного управління Міндоходів у Луганській області - Леонової З.Є.,

представника відповідача - комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» -

Овчаренка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 365388,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 365388,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 12.10.2004 року.

Відповідач взятий на податковий облік державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

У відповідача за період з 01.02.2013 року по теперішній час утворився податковий борг в сумі 365388,00 грн. з податку на додану вартість, що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість.

Позивач просить суд стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача у розмірі суми податкового боргу з податку на додану вартість 365388,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив суд встановити спосіб і порядок виконання рішення шляхом розстрочення його виконання на 60 місяців починаючи з січня 2014 року по грудень 2018 року зі сплатою податкового боргу щомісяця, рівними частинами відповідно до графіку погашення податкового боргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання представника відповідача про розстрочення податкового боргу в сумі 365388,00 грн. не заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 12.10.2004 року за № 13811200000000080 та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.5-14,46-55).

Відповідач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області, що не заперечують сторони по справі.

У відповідача за період з 01.02.2013 року утворився податковий борг в сумі 365388,00 грн. з податку на додану вартість, на підставі самостійно визначеного та не сплаченого податкового зобов'язання, що підтверджується :

- декларація з податку на додану вартість № 9085445404 від 21.01.2013 року на суму 39252,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9064969232 від 15.10.2013 року на суму 51367,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9058644942 від 19.09.2013 року на суму 29523,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9051264864 від 19.08.2013 року на суму 25532,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9043036206 від 18.07.2013 року на суму 22576,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9036275026 від 19.06.2013 року на суму 60808,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9028484908 від 17.05.2013 року на суму 21356,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9022190219 від 19.04.2013 року на суму 26192,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9014355757 від 19.03.2013 року на суму 34481,00 грн.;

- декларація з податку на додану вартість № 9007596589 від 19.02.2013 року на суму 54301,00 грн. (а.с.16-35).

Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року ДПІ у м. Лисичанську Луганської області у відношенні відповідача виставлено першу податкову вимогу № 6580/1-53а від 08.10.2001 року на суму 357,70 грн., яка особисто тримана уповноваженим особою відповідача та другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року № 2/150 на суму 12197,01 грн., яка отримана особисто уповноваженою особою відповідача.

Згідно п.п. 14.1.156 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивачем у відношенні відповідача виставлено першу податкову вимогу № 6580/1-53а від 08.10.2001 року на суму 357,70 грн., яка особисто тримана уповноваженим особою відповідача та другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року № 2/150 на суму 12197,01 грн., яка отримана особисто уповноваженою особою відповідача. Тобто 60 днів з моменту надіслання (вручення) минуло, відповідачем вищезазначені вимоги не оскаржені, не скасовані та є такими, що підлягають виконанню.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначив у письмовому зверненні до суду.

В силу ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З урахуванням клопотання відповідача та відсутністю заперечень позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановити спосіб і порядок виконання рішення шляхом розстрочення його виконання строком на 60 місяців зі сплатою податкового боргу з податку на додану вартість щомісяця рівними частинами починаючи з січня 2014 року по грудень 2018 року включно по 6089,80 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 136, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 365388,00 грн., - задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» (ідентифікаційний код 03339816) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 365388,00 грн. (триста шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень).

Встановити спосіб і порядок виконання постанови по справі № 812/10607/13-а за позовом державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 365388,00 грн. (триста шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень) шляхом розстрочення комунальному підприємству «Лисичанськміськсвітло» сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 365388,00 грн. (триста шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень) строком на 60 (шістдесят) місяців зі сплатою податкового боргу з податку на додану вартість рівними частинами щомісячно починаючи з січня 2014 року по грудень 2018 року включно у сумі 6089,80 грн. (шість тисяч вісімдесят дев'ять гривень 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.І. Ковальова