Рішення № 36552913, 03.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15059/13 03.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства «Теодосія»

про стягнення грошових сум.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Бернацька О.В. (дов. №14-113 від 14.05.13),

від відповідача: Кубарєва Ю.О. (дов. №б/н від 22.02.2013),

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарському суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного т товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного підприємства «Теодосія» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, пені , 3% річних та інфляцій втрат у розмірі 1943575,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати отриманого природного газу відповідно до умов договору № 14/168/11 купівлі-продажу природного газу від 31.01.11 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.13 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено розгляд справи на 05.09.13 року.

У судовому засіданні 05.09.13 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 30.08.13 року.

У зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів у справі у судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.13 року.

Під час судового засідання 03.10.13 представник позивача надав письмові пояснення, у яких повідомив про погашення суми основного боргу відповідачем у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову у частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти стягнення пені та трьох відсотків річних.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Теодосія», правонаступником якого є відповідач, (покупець) укладено Договір № 14/168/11 купівлі-продажу природного газу. У подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових угод до зазначеного договору, якими вносились зміни щодо ціни поставленого природного газу.

Пунктом 1.1. Договору закріплено, що постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році та 2012 році імпортований природний газ, (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1. та 2.1.1. цього договору (у редакції Додаткової угоди № 6 від 30.09.11 року).

На виконання умов договору, а саме пункту 2.1. позивач поставив, а відповідач прийняв у період з вересня 2011 по грудень 2012 (включно) природний газ на загальну суму 7224180,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними у матеріалах справи (а. с. 23-39).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2 зазначеного Договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені у п. 5.1. цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітній період.

Так, за невиконання належним чином відповідачем обов'язку оплати поставленого природного газу, у останнього виникла сума заборгованості, яка станом на 25.04.13 склала 1281323,84 грн.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Теодосія» умови договору, щодо оплати отриманого природного газу, здійснювались з простроченням, позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій також просить стягнути на свою користь інфляційні втрати у розмірі 25535,45 грн. грн., 3% річних 144675,78 грн. та 492040,46 грн. пені.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає про те, що між сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 1177693,85 грн., а також що ПрАТ «Теодосія» 103630,00 грн. сплачено на рахунок позивача платіжним дорученням № 43 від 29.07.13 частину основного боргу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 8624026 від 01.06.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положенями статті 193 ГК України.

Під час розгляду даної господарської справи, відповідачем повідомлено, що суму основного боргу у розмірі 103630,00 грн. погашено 29.07.13 (платіжне доручення № 43). Зазначений факт підтверджено позивачем у своїх письмових поясненнях.

Суд, перевіривши наведені сторонами доводи, з огляду на наявні у матеріалах справи документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом вказаної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Так, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача грошових сум 01.08.13, що підтверджується відтиском штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті, у якому до суду надійшла позовна заява із додатками та який долучений до матеріалів справи (а. с. 75). Одночасно, матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 43 від 29.07.13 підтверджується факт здійснення погашення суми основного боргу у розмірі 103630,00 грн.

Проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що на момент звернення із позовом до суду у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відсутнє порушене право відносно наявної суми заборгованості Приватного акціонерного товариства «Теодосія» у розмірі 103630,00 грн., а за таких обставин позовні вимоги у частині стягнення зазначеної суми з відповідача задоволенню не підлягають.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 25535,45 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 144675,78 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення зобов'язання щодо повного та своєчасного здійснення оплати газу, перебачена пунктом 6.2. Договору.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення здійснення оплати за прийнятий газ підлягає задоволенню у сумі 39870,58 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення грошових сум - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, місто Київ, вулиця Архітектора Вербицького, будинок 1; ідентифікаційний код 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 25535(двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) гривень 45 копійок - втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 39870 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 58 копійок пені, 3% річних - 144675 (сто сорок чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень 78 копійок та 4201 (чотири тисячі двісті одну) гривню 67 копійок судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача та представника відповідача 03.10.13 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Повне рішення складено

та підписано 08.10.13 року