Постанова № 36552242, 23.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4192/13-а

23 грудня 2013 року 15год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря ім.Плютинського"

до Головного управління юстиції у Рівненській області Відділу примусового виконання рішень про скасування постанови , -ВСТАНОВИВ :

Позивач - ПрАТ агрофірма "Зоря ім. Плютинського" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, в якому просить скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15.11.2013, винесену відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вказаною постановою накладено арешт на кошти ПрАТ агрофірма "Зоря ім..Плютинського", що знаходяться на рахунку відкритому у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, який є спеціальним розрахунковим рахунком для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам (працівникам підприємства) по тимчасовій непрацездатності, для виплати заробітної плати та орендної плати за пай, для отримання компенсаційних коштів від переробників сільськогосподарської продукції, для сплати податку на додану вартість.

На переконання позивача, вказане рішення відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, оскаржуване рішення, на переконання позивача, суперечить положенням Закону України «Про оплату праці», зокрема в частині щодо першочерговової оплати праці працівників підприємства та заборони поставлення в залежність від інших платежів своєчасність та обсяги виплати заробітної плати. (ст. 24 вказаного Закону).

Позивач зазначає, що саме по собі складення актів опису та арешту майна свідчить про волевиявлення ПрАТ агрофірма «Зоря ім..Плютинського» надати для реалізації нерухоме та рухоме майно з метою погашення заборгованості перед кредиторами.

Ухвалою суду від 29.11.2013 позовну заяву позивача було залишено без руху у зв'язку із відсутністю у матеріалах справи документа на підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Ухвалою суду від 17.12.2013 відкрито провадження у справі справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду Рівненського окружного адміністративного суду на 23.12.2013.

Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, позивач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, участь уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області та письмове заперечення проти позову.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі "Мороз та інші проти України" зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, положень ч. 2 ст. 49 КАС України щодо добросовісності користування особами які беруть участь у справі належними їм процесуальними правами і обов'язками, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності осіб які беруть участь у справі на підставі наявних у справі матеріалів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа "Мороз та інші проти України").

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд прийшов до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Як встановлено судом з наявних доказів у справі, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження №35093314 про стягнення з ПрАТ агрофірма «Зоря ім. Плютинського».

В свою чергу постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. від 15.11.2013 накладено арешт на кошти боржника в межах суми стягнення що містяться на всіх рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику ПрАТ агрофірма «Зоря ім..Плютинського».

Будучи незгідним з даною постановою позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписи статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплюють, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 11 цього Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Більше того, відповідно до приписів статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Разом з тим, частиною п'ятою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Системний аналіз статей 52, 57 цього Закону дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.

Згідно з пунктом 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.1.2004 № 22 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Таким чином, суд приходить до висновку що винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках боржника, відкритих в банківських установах відповідає вимогам закону.

Що ж стосується посилання позивача на те, що вказаний рахунок у ПАТ «Укрсоцбанк» відкрито для виплати матеріального забезпечення працівникам підприємства, виплати заробітної плати, орендної плати за пай та отримання компенсаційних коштів від переробників сільськогосподарської продукції. У зв'язку із чим, накладення арешту на зазначений рахунок призведе до порушення прав найманих працівників на своєчасне отримання заробітної плати тощо. Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення. До переліку видів виплат, на які не можна звертати стягнення не включено кошти для виплати заробітної плати працівникам, орендної плати за пай, отримані компенсаційні кошти від переробників сільськогосподарської продукції, для сплати податку на додану вартість.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Крім того, при наданні інформації про наявні у боржника рахунки і вклади органи доходів і зборів не зазначають про призначення коштів, наявних на цих рахунках. Таким чином, при винесенні постанови про арешт коштів в державного виконавця відсутні відомості про призначення коштів, які знаходяться на рахунках боржника, а порядку виявлення такої інформації Законом не передбачено.

Судом не встановлено з долучених до позову доказів підтвердження того, що відкритий боржником рахунок у ПАТ «Укрсоцбанк» є спеціальним розрахунковим рахунком для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам (працівникам підприємства) по тимчасовій непрацездатності, для виплати заробітної плати та орендної плати за пай, для отримання компенсаційних коштів від переробників сільськогосподарської продукції, для сплати податку на додану вартість.

Постанова про арешт коштів від 15.11.2013 винесена на підставі перебування на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області зведеного виконавчого провадження про стягнення із ПрАТ агрофірма «Зоря ім. Плютинського», код ЄДРПОУ 25319777, на загальну суму стягнення 5 742 139,00 грн.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому за кожним прийнятим до виконання виконавчим документом державним виконавцем виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику встановлюється строк для самостійного виконання рішення.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З приводу посилання позивача на перевищення суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням, то таке спростовується нормами частини п'ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Посилання позивача на норми Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 є безпідставними, оскільки боржник - Приватне акціонерне товариство агрофірма «Зоря ім. Плютинського» не підпадає під суб'єктний склад боржників, визначених цією Постановою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваного ним рішення суб'єкта владних повноважень (Постанови начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області) є необґрунтованими та безпідставними.

В сою чергу відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктами владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ПрАТ агрофірма "Зоря ім. Плютинського" відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.