Ухвала суду № 36551980, 25.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8209/13-ц Провадження № 22-ц/795/2816/2013 Головуючий у I інстанції -Гордійко Ю. Г. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі - Герасименко Ю.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, звільнення з-під арешту автомобіля,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.11.2013 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, звільнення з-під арешту автомобіля, відмовлено та ухвалити нове, про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним, оскільки у ньому неправильно встановлені та не прийнято до уваги обставини, що мають значення для справи. Внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, чим порушено встановлений порядок, а також судом неправильно застосовані норми матеріального права та не застосовано норми, які підлягали застосуванню.

В скарзі апелянт зазначає, що 18.09.2007 року на підставі письмового договору купівлі-продажу автомобіля позивачем було придбано транспортний засіб марки «Mercedes Benz 308». Даний договір було укладено відповідно до вимог ст.ст. 203, 207, 208 ЦК України, а також відповідає вимогам ст.ст. 626-628, 632, 641, 642, 655, 656, 691, 692 ЦК України.

Вказує, що неодноразово позивач зверталась до продавця транспортного засобу ОСОБА_3, з проханням зняти автомобіль з обліку, але відповідач з метою економії коштів, завжди уникала цього та обіцяла найближчим часом це зробити, а коли позивач самостійно звернулась до органів ДАІ, з метою перереєстрації автомобіля на себе, їй стало відомо про накладення арешту на нього. Таким чином, як вказує апелянт в скарзі, на момент укладення договору купівлі-продажу, автомобіль не перебував під арештом чи забороною, тобто позивач є добросовісним набувачем даного майна, реєстрація транспортного засобу в органах ДАІ не відбулась не з вини позивача, а тому порушення порядку реєстрації автотранспорту не може розцінюватись як підстава, яка впливає на факт виникнення права власності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 18.09.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу автомобіля, згідно з яким ОСОБА_3 продала позивачці автомобіль марки «Mercedes Benz 308», 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартість 8000 грн.(а.с.12).

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 5), власником вказаного автомобіля є ОСОБА_3, яка 18.09.2007 р. видала позивачці і третій особі ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність, наділивши останніх певними повноваженнями стосовно цього автомобіля (а.с.6).

12.08.2011 року державним виконавцем Бахмацького РУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-365, виданого 14.07.2011 р. Бахмацьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.13, 64).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, позов є не доведеним та не ґрунтується на законі, оскільки згідно вимог ст. 37 ЗУ „Про дорожній Рух" № 3353 від 30.06.1993 року, державна реєстрація транспортних засобів є обов»язковою, здійснюється відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затвердженому Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, в редакції 18.10.2006 року.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 5 ст. 656 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.

Відповідно до п. 3 ст. 640 ЦК України (чинної на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля від 18.09.2007 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 7 Постанови КМ, КМ України, від 07.09.1998, № 1388 "Про затвердження Правил державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 9 ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року, власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, договір купівлі-продажу автомобіля від 18.09.2007 року нотаріально не посвідчено, державну реєстрацію на автомобіль марки «Mercedes Benz 308», 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 позивач не оформила, а тому право власності у неї не виникло.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, набуття права власності на автомобіль з моменту передачі майна, тобто 18.09.2007 року, добросовісності набувача, тривалого користування автомобілем, як і інші доводи не заслуговують на увагу, оскільки є довільним тлумаченням норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що позивач не довів своїх вимог, а доводи скарги не спростовують правильності висновків суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: