Ухвала суду № 36551936, 23.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5692/13-ц Провадження № 22-ц/795/2714/2013 Головуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бойко О.В., Шитченко Н.В.

при секретарях - Зіньковець О.О., Герасименко Ю.О.,

за участю представників сторін ОСОБА_1 ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 року, яким позов ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалене з порушенням чинного законодавства. Так, апелянт вказує, що в протоколі огляду та затримання транспортного засобу складеного працівником міліції, який складався до подачі евакуатора та транспортування транспортного засобу, зазначено, що автомобіль до прибуття евакуатора мав ряд недоліків, а під час підписання акту здачі-прийняття робіт від 09.02.2013 року сторони претензій одна до одної не мали.

Зазначає, що калькуляція по ремонту та обслуговуванню автомобіля, складена ФОП ОСОБА_7, не має юридичного значення, та не може бути підставою для визначення розміру збитків та вартості автомобіля, оскільки вона не відповідає ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

В скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що дії ОСОБА_3 щодо утруднення та унеможливлення завантаження транспортного засобу на евакуатор, призвели до вимушеної його евакуації, розпорядження на що дали працівники ДАІ, а тому водій евакуатора повинен був виконувати дане розпорядження і не міг від нього відмовитись.

Крім того, на думку апелянта, сума стягнутих витрат на правову допомогу є неспівмірною з сумою стягнутої шкоди. Стягнута сума моральної шкоди взагалі є безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін ОСОБА_1 ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення матеріальних збитків за пошкодження транспортного засобу OPEL VIVARO в розмірі 3777 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 є власником автомобіля OPEL VIVARO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 3).

09.02.2013 року старшим інспектором ВДАІ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області було складено протокол про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КпАП України, на підставі чого за розпорядженням старшого інспектора та згідно огляду та затримання транспортного засобу від 09.02.2013 року (а.с. 6) ФОП ОСОБА_4 було здійснено транспортування транспортного засобу (шляхом його повного завантаження на автомобіль-евакуатор) до штраф майданчику, про що 09.02.2013 року складено акт № ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 7). В ході завантаження та транспортування транспортного засобу OPEL VIVARO з вини відповідача автомобілю було завдано механічні пошкодження, про що у протоколі огляду та затримання транспортного засобу від 09.02.2013 року зроблено примітку.

Згідно калькуляції від 11.02.2013 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 3777 грн (а.с.10).

Як встановлено судом, 01.06.2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ВДАІ України в Чернігівській області було укладено договір про співробітництво (а.с. 55-57).

Згідно з п. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до Глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.ч. 2 та 3 ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди надані докази, а саме калькуляцію по ремонту та обслуговуванню автомобіля (а.с. 10), сплата зазначених коштів підтверджена листом від 20.12.2013 року ФОП ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення коштів за пошкодження транспортного засобу за відсутності даних про наявність вини відповідача та належного розрахунку збитків, не заслуговують на увагу, оскільки, як в суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції представник відповідача не наполягав на призначенні товарознавчої експертизи для встановлення розміру збитків та вартості ремонту автомобіля.

З огляду на викладене, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача, з врахуванням зазначення пошкоджень в протоколі огляду та затримання транспортного засобу від 09.02.2013 року (а.с. 6).

Згідно з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а апелянт не надав належного і допустимого доказу на спростування наданих позивачем доказів.

Таким чином встановлено, що сума підтвердженої матеріальної шкоди становить 3777, 00 грн.

Пошкодження майна позивача, призвело до порушення нормальних життєвих зв»язків, дискомфорту, нервового напруження, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування, за таких обставин доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки визначений судом розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди є розумним, виваженим та справедливим.

Доводи апеляційної скарги щодо не співмірності стягнутих витрат на правову допомогу, спростовуються даними матеріалів справі, оскільки виходячи з положень ст. 1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та ст. 8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1147,00 грн., відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 458,80 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Враховуючи, що вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, та наявність в матеріалах справи документального підтвердження здійснених позивачем витрат на правову допомогу (квитанція від 13.06.2013 та 21.08.2013 року а.с. 66), суд вважає що з врахуванням тривалості судових засідань в суді першої інстанції 1 година 35 хвилин 28.08.2013 року (а.с. 44-51) та 2 години 22 хвилини 07.11.2013 року (а.с. 68-72), доводи апеляційної інстанції не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: