Ухвала суду № 36550016, 09.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2861/13 09.10.2013 09.10.2013

Провадження №22-ц/784/2425/13

Головуючий у суді 1 інстанції Боброва І.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

9 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання Белеверя В.А.,

за участю:

представника позивача Гриненко Т.В.,

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2013 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

24 травня 2012 року публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк» (далі - ПАТ «СЕБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 8 серпня 2008 року між акціонерним банком «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «СЕБ Банк», та ОСОБА_5 (позичальником), укладений кредитний договір № П_056/41_08.

За умовами договору ОСОБА_5 отримав в кредит 290 000 доларів США до 7 серпня 2015 року під 12,5% річних.

У забезпечення вказаного кредитного зобов'язання, в той же день, були укладені договори поруки з ОСОБА_6 та з ОСОБА_4

Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором - відкрив необхідні рахунки та надав позичальнику кошти в сумі 290 000 доларів США.

Між тим, починаючи з 11 березня 2009 року позичальник порушував строки виплати кредиту та процентів за користування кредитом, а з 11 жовтня 2011 року платежі взагалі не здійснювалися.

У зв'язку з чим, станом на 18 квітня 2012 року виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі, еквівалентному 1 619 429 грн. 89 коп., з яких:

- 1 510 608 грн. 37 коп. заборгованості за кредитом;

- 99 675 грн. 96 коп. заборгованості по сплаті процентів;

- 9145грн. 56 коп. пені.

З метою досудового врегулювання спору позичальнику та поручителям неодноразово надсилалися повідомлення про наявність простроченої заборгованості з вимогою про виконання порушеного зобов'язання, у тому числі 13 грудня 2011 року та 30 березня 2012 року. Однак, відповідачі на повідомлення не відповідали та жодних дій, спрямованих на погашення простроченої заборгованості не вчиняли.

Посилаючись на викладене позивач вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню солідарно з позичальника і поручителів та просив позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 листопада 2012 року позивача ПАТ «СЕБ Банк» замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» (далі - ТОВ «Скай Кепітал»), якому публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (далі - ПУАТ «ФІДОБАНК»), створений внаслідок зміни найменування ПАТ «СЕБ Банк», відступив права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати у ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення відповідача ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з положень ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, за умовами кредитного договору № П_056/41_08 від 8 серпня 2008 року ОСОБА_5 отримав у борг від акціонерного банку «Факторіал-Банк» 290 000 доларів США до 7 серпня 2015 року під 12,5% річних (а. с. 5-10).

Вказане боргове зобов'язання було забезпечене договорами поруки від 8 серпня 2008 року, поручителями в яких виступали ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а. с. 11-14).

На виконання умов кредитного договору Банк відкрив необхідні рахунки та надав позичальнику кошти в сумі 290 000 доларів США (а. с. 15).

Однак, позичальник належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, на погашення якої ні позичальник, ні поручителі, не зважаючи на неодноразові повідомлення кредитора, жодних дій не вчиняли.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, встановив правовідносини між сторонами, дав оцінку доказам та відповідно до норм цивільного законодавства, які регулюють кредитні відносини, дійшов висновку про те, що заборгованість за кредитним договором, забезпеченим порукою, яка утворилася внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань, підлягає стягненню з боржника солідарно з кожним із поручителів. У зв'язку з чим обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги рішення господарського суду Миколаївської області від 28 серпня 2013 року, яким задоволено позов ПУАТ «ФІДОБАНК» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Патрицій» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором від 8 серпня 2008 року. Тому, фактично, вдруге стягнув той же борг.

Так, виходячи з положень ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3 і 4 ЦПК України, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, саме позивач обирає спосіб захисту права, як то дострокове стягнення кредиту або стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, позивач вправі одночасно заявити відповідні вимоги у разі, якщо позичальник є особою, відмінною від особи іпотекодавця. При цьому, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Виходячи з викладеного, кредитодавець в даному випадку законно реалізував своє право, обравши на власний розсуд спосіб судового захисту, передбачений законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому правових підстав до задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді