Рішення № 36549690, 02.12.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

02.12.2013

Справа №2/489/3158/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 р. ОСОБА_1 пред'явила до суду позов з вимогами про визнання недійсним договору №206715 від 03 травня 2012 р. укладеним нею з відповідачем, стягнення внесених на його виконання 13400 грн. і відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Позов обґрунтований уведенням її в оману відповідачем при укладанні договору, який суперечить закону, відсутністю ліцензії на здіснення діяльності з адміністрування фінансових активів.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, погодилася на заочний розгляд справи. Уточнила, що насправді сума коштів сплачених за договором складає 13540 грн.. оскільки сума у 13400 грн. є арифметичною помилкою. Просила стягнути на свою користь 13540 грн.

Представник відповідача в судове засідання не заявився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Суд заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 травня 2012 р. ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір № 206715 /надалі - Договір/. Згідно статті 1 Договору, відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, в тому числі: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги (а.с. 9).

За договором №206715 від 03 травня 2012 р. позивачкою - сплачено 03 травня 2012 р.: одноразовий комісійний внесок 6000 грн. (квитанція №97031000) (а.с.47); 17 липня 2012 р. - 1255 грн. щомісячний чистий внесок (квитанція №971710004) (а.с.43), 630 грн. адміністративних витрат (квитанція №971710006) (а.с.44), 630 грн. адміністративних витрат (квитанція №971710010) (а.с.45), 1255 грн. адміністративних витрат (квитанція №971710008) (а.с.46), - сплачено 21 серпня 2012 р.: 1255 грн. щомісячного чистого платежу (квитанція №972110026) (а.с.44), 630 грн. адміністративних витрат (квитанція №972110028) (а.с.45), - сплачено 21 вересня 2012 р. 630 грн. адміністративних витрат (квитанція №972110012) (а.с.46), 1255 грн. щомісячного чистого платежу (квитанція №972110010)(а.с.47). На загальну суму 13540 грн.

Згідно Додатку №1, вартість товару (невідомо якого) визначена у 150000 грн., кількість платежів 120.

Згідно Додатку № 2 Договору, програма «Альянс Україна» базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього (а.с. 10-13).

Згідно ст. 4 умов програми "Альянс Україна»" Додатку № 2 до Договору №206715, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем. Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом товару, не передбачає будь-якої істотної відповідальності адміністратора за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість договором передбачено, що у випадку відмови клієнта від договору, йому повертається лише частка внесених коштів

Суд враховує, що діяльність ПП «Грандфінресурс» фактично є діяльністю з надання фінансових послуг, яка здійснюється відповідачем - не фінансовою установою, без відповідної ліцензії, що підтверджено його представником письмово (а.с.61).

Заперечуючи проти позову, ПП «Грандфінресурс» зазначав, що є адміністратором соціальної програми для населення, тобто адмініструє грошові кошти учасників.

Пунктом 3 частини 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність, зокрема, із надання фінансових послуг.

Згідно з пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під фінансовою установою слід розуміти юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Такими фінансовими послугами, як зазначено у пунктах 2, 6, 11-1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, вважаються довірче управління фінансовими активами, надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту та адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Частину 1 ст. 4 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом N 3462-VI від 02 червня 2011 р. (набрав чинності 08 січня 2012 р.)

Пунктом 4 ч. 1 ст. 34 даного Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліценції (ч. 2 ст. 34 вказаного Закону).

На підставі Закону N 3462-VI від 02 червня 2011 р., Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган, затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 р. № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Враховуючи, що ПП «Градфінресурс» відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не отримало, можна стверджувати, що така діяльність здійснюється відповідачем незаконно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, враховуюче викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача за нікчемним правочином суми коштів у 13540 грн.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору № 206715 від 03 травня 2012 р. виходячи з наведеного, задоволенню не підлягають.

Решта підстав позовних вимог - порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в даній конкретній справі є бездоказовими.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають через безпідставність.

На підставі ст. 88 ЦПК України з приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_1 13540 грн., сплачених за договором № 206715 від 03 травня 2012 р.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький