Вирок № 36549180, 09.01.2014, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6013/13-к

ВИРОК

іменем України

"09" січня 2014 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

при секретарі Однораз Т.А.,

з участю прокурора Кравченка К.І.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого /цивільного позивача/ ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Арбузинка Миколаївської області, громадянина України, освіта професійна технічна, не працює, не одруженого, зареєстрованого за місцем проживання та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2013 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи на подвір'ї житлового будинку АДРЕСА_2 за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2, на грунті виниклих неприязних відносин, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 біля десяти ударів руками та ногами в область голови.

Внаслідок даних умисних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді тяжкого забою головного мозку з крововиливами під тверду мозкову оболонку зліва та проривом у лівій боковий шлуночок головного мозку та під тверду мозкову оболонку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, дав визнавальні показання, які відповідають обвинувальному акту та підтвердив факт скоєння ним цього злочину, при викладених вище обставинах. Він визнає, що своїми діями вчинив умисний злочин, та щиро розкаюється в скоєному.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, з'ясувавши думки учасників судового провадження, вважає визнати недоцільним дослідження доказів, у відношенні тих фактичних обставин, які нікім не оспорюються, і проти цього не заперечують учасники судового розгляду кримінального провадження.

Ставити під сумнів достовірність та об`єктивність показань обвинуваченого ОСОБА_3, який в судовому засіданні підтвердив факт спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 у суда немає підстав. Ці показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають цілком всім матеріалам кримінального провадження.

Аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведенності вини обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки він скоїв закінчений злочин, з прямим умислом.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3, суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд в якості обставин, які пом`якшують йому покарання, визнає його щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданого збитку та часткове усунення заподіяної матеріальної шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, рівень культури, стан здоров`я, стать та вік, те що він посередньо характеризується за місцем проживання, є не судимим.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути призначене основне покарання в виді позбавлення волі, відповідно до найнижчої межі виду покарання в виді позбавлення волі, встановленої в санкції ч.1 ст.121 КК України.

Суд вважає, що даний вид покарання в виді позбавлення волі, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість злочину, скоєного обвинуваченим ОСОБА_3, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст.75-78 КК України.

Що стосується пред'явленого цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_3 з боку потерпілого ОСОБА_2, про стягнення на його користь заподіяної матеріальної шкоди, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню, з врахуванням вимог ст. ст.127 - 129 КПК України. При цьому суд також виходить з положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" №13 від 02 липня 2004 року. /а.к.п. 5, 23- 36/.

Що стосується цивільного позову в інтересах держави, пред'явленого прокурором в порядку ч.3 ст.128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення на користь фінансового управління Вознесенської міської ради витрат, пов'язаних із стаціонарним лікуванням у комунальному закладі охорони здоров'я потерпілого ОСОБА_2, суд вважає, що даний цивільний позов в інтересах держави, підлягає повному задоволенню. /а.к.п. 6-7/.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-380 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання в виді 05 /п'яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 02 /два/ роки, зобов`язавши засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з засудженого ОСОБА_3 5915 /п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять/ гривень 76 копійок, в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Цивільний позов в інтересах держави, пред'явлений прокурором задовольнити повністю, стягнути на користь фінансового управління Вознесенської міської ради, р/р 31419544700007 в ГУДКУ Миколаївської області, МФО 826030, ОКПО 23406957, код 24060300 з засудженого ОСОБА_3 1814 /одну тисячу вісімсот чотирнадцять/ гривень 22 копійки, в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із стаціонарним лікуванням у комунальному закладі охорони здоров'я потерпілого ОСОБА_2.

Речові докази за кримінальним провадженням: труси, футболку, простирало, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у нього, як законного власника даних речей. /а.к.п. 51, 54/.

Речові докази за кримінальним провадженням: змиви речовини бурого кольору, зовні схожі на кров, недопалок від цигарки, які відповідно до квитанції №206 передані на зберігання до камери речових доказів Вознесенського МВ УМВС - знищити. /а.к.п. 52 - 53/.

Апеляційні скарги на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення вироку, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: О. Е. Дробинський