Рішення № 36548741, 06.12.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/21672/13-ц

Провадження по справі 2/122/2619/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Уржумової Н.В.

при секретарі Тарасюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» про стягнення боргу за договором позики, третя особа Концерн «Військторгсервіс», -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» про стягнення боргу за договором позики, третя особа концерн «Військторгсервіс», мотивуючи позовні вимоги тим, що 19 червня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_1, як позикодавцем та філією «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», як позичальником, був укладений договір позики на суму 180 000 грн. на строк до 18.07.2013 року. 05.08.2013 року позивачем на до адреси позичальника була надіслана претензія про погашення заборгованості в строк до 15.08.2013 року. У відповідь на претензію отримано лист, в якому позичальник вказує на те, що у звязку зі зміною керівництва та з метою подальшого детального розгляду претензії, просив направити фінансові документи, які підтверджують переказ суми позики. Таким чином, на думку позивача, відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобовязань з повернення боргу. З урахуванням наведеного та з посиланням на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 Цивільного Кодексу України, позивач просив суд: стягнути з Концерну «Військторгсервіса» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» суму боргу у розмірі 180 000 грн. (а.с.1-2).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та з підстав, викладених в позовній заяві, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_3, діючі на підставі довіреностей, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначаючи при цьому, що договір позики був укладений начальником Філії «Кримське управління військової торгівлі», що діяв на підставі положення, але ж за межами своїх повноважень, тому у Концерну «Військторгсервіс» відсутній обовязок по поверненню позивачеві суми за договором позики від 19.06.2013 року.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом цивільного процесуального законодавства, відповідачем за цивільним позовом є особа, яка вступає в процес або притягується судом до участі у справі за вказівкою (вимогою) позивача. При цьому, за припущенням позивача, саме ця особа допускає порушення субєктивного права та охоронюваного законом інтересу позивача.

Так, заявляючи позовні вимоги до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення суми за договором позики, позивач, обґрунтовуючи їх, посилається на договір позики, укладений 19.06.2013 року між ним, ОСОБА_1 як Позикодавцем, з одного боку, та Філією «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», в особі начальника ОСОБА_4 як Позичальником з іншого боку (а.с.3).

Але ж, за цим договором позивач ОСОБА_1 передав грошову суму у розмірі 180 000 грн. строком на один місяць саме начальнику Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» - ОСОБА_4, що діяв на підставі Положення.

Зі змісту зазначеного договору не убачається, що обовязок по поверненню позивачеві суми позики виник саме у визначеного позивачем відповідача - Концерну «Військторгсервіс», який взагалі не був стороною цього договору та не надавав будь-кому повноваження на його укладення.

Таким чином, позивач, усупереч положенням частини 1 статті 61 ЦПК України, не довів заявлені ним вимоги до Концерну «Військторгсервіс», що є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення боргу з договором позики від 19.06.2013 року.

З наявного у матеріалах цивільної справи Статуту Концерну «Військторгсервіс» та Положення про Філію «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» ( у редакції, що діяла на час укладання Договору та на підставі якого діяв начальник Філії, укладаючи договір позики) (а.с.19-39), не убачається, що Концерн «Військторгсервіс» як Засновник Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання узятих філією на себе зобовязань.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів за договором позики, третя особа «Концерн Військторгсервіс» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя