Рішення № 36547225, 20.12.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/18997/2012

н/п 2/640/697/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суді Ніколаєнко І.В.,

при секретарі Газіній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної і майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 18785,58 гривень і моральної шкоди у розмірі 25000,00 гривень з розрахунку на кожного з позивачів.

Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу. Відповідно до акту від 26.11.2009, складеного посадовими особами КП "Жилкомсервіс", було здійснено залиття квартири АДРЕСА_2, з вини мешканців квартири АДРЕСА_1.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 670 від 26 лютого 2010 року підтверджується, що вірогідний розмір майнової шкоди (вартість пошкоджень) з урахуванням вартості матеріалів, заподіяної власникові квартири АДРЕСА_2, складає 17300 грн. За виконання робіт по незалежній оцінці позивачами було сплачено 1485,58 грн. Позивачі просять стягнути з відповідача 18785,58 гривень у якості відшкодування майнової шкоди. Крім того, зазначеними пошкодженнями майна позивачам була завдана моральна шкода, яка виразилась у глибоких душевних стражданнях, посилаючись на те, що внаслідок затоплення квартири, позивачі були позбавлені можливості повноцінно користуватись своєю квартирою, були позбавлені звичного комфорту, що спричинило зміну життєвого укладу позивачів. Розмір компенсації заподіяної моральної шкоди кожний з позивачів оцінив у сумі 25000,00 гривень.

У судовому засіданні представники позивачів позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_5, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, у своїх запереченнях проти позову, письмових поясненнях зазначав, що про залиття квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 стало відомо під час розгляду справи в суді, у діях відповідача відсутня вина і протиправність в діях, факт залиття квартири визнав, однак повідомив суду, що вірогідна причина залиття квартири позивачів - самочинне перенесення ванної кімнати і туалету в коридор квартири АДРЕСА_2 або з вини комунальних служб.

До ОСОБА_4 ніхто до цього часу не звертався стосовно залиття квартири, не пропонували підписати акт.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивачів, представника відповідача, перевіривши надані по справі докази, вважає що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування моральної і майнової шкоди підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом та матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а. с. 16, 19).

24 листопада 2009 року відповідачем сталося залиття квартира АДРЕСА_2.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.03.2013 відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу р № 1-2631, від 21.08.2006 (а. с. 66).

З акту від 26.09.2009 року вбачається, що він складений комісією у складі інженера ділянки № 11 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_7, майстра ділянки № 11 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_8 та встановлений факт залиття квартири АДРЕСА_2 з вищерозташованої квартири АДРЕСА_1.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 670 Харківського НДІСЕ ім. засл. професора М.С. Бокаріуса від 26.02.2010, вірогідний розмір матеріальної шкоди (вартість пошкоджень) з урахуванням вартості матеріалів, заподіяної власникові квартири АДРЕСА_2, зазначений у додатку № 2 до даного висновку і складає 17300 (сімнадцять тисяч триста) гривень. За виконання робіт по незалежній оцінці позивачами було сплачено 1485,58 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 15).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 цього Кодексу розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Статтею 60 наведеного Кодексу передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України відповідач по справі не надав належних та допустимих доказів підтверджуючих, що залиття квартири сталося не з його вини. Під час розгляду справи представник відповідача належних та допустимих доказів підтверджуючих, що залиття квартири сталося не з вини відповідача не надав.

Доказами у справі (відповідь на адвокатський запит ОСОБА_10 від 25.07.2013, пояснювальна записка ОСОБА_11 від 29.07.2013) підтверджується факт того, що ОСОБА_4 знав про залиття квартири позивачів, яке відбулось 24.11.2009, визнавав свою вину і свій обов'язок усунути заподіяну шкоду.

З урахуванням наведеного, залиття квартири АДРЕСА_2 сталося з вини власника квартири 24, тобто ОСОБА_4, який є відповідальним за завдану позивачам майнову та моральну шкоду.

Під час розгляду справи представник відповідача клопотання про призначення експертизи для встановлення причин залиття квартири позивачів та розміру спричиненої шкоди не заявляв.

З огляду на це, суд визначає розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщень квартири позивачам на підставі наданих сторонами та наявних у справі письмових доказів та позовних вимог, тобто у розмірі 18785,58 гривень (17300,00 гривень + 1485,58 грн.), що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 670 Харківського НДІСЕ ім. засл. професора М.С. Бокаріуса від 26.02.2010, квитанцією про оплату складання висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 670.

Таким чином, суд задовольняє позов та стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 18785,58 гривень.

Позивачі довели, що внаслідок залиття квартири позивачам завдано моральної шкоди, оскільки залиття призвело до морального й психологічного дискомфорту позивачів, пошкодження їх майна, істотного порушення звичайного способу життя. Позивачі були вимушені витрачати час на звернення до різних установ для збирання доказів, захисту своїх прав, та суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні ОСОБА_3, будучи допитана як свідок, надала обґрунтування моральних страждань, заподіяних їй і ОСОБА_2.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,90 грн. (243,90 грн. сплата судового збору).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243,90 грн. (243,90 грн. сплата судового збору).

Керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 32, 60, 88, 107, 109, 118 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 319, 1166, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної і майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 18785,58 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять п'ятдесят вісім) гривень у рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди;

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243,90 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Ніколаєнко І.В.