Ухвала суду № 3654426, 14.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2009№К-38927/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі:ПасічникТ.В.

за участі представника відповідачаФілімоненкаА.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від27.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від15.11.2006 по справі№2/288а

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ДП««Сніжнеантрацит») звернувся до суду із позовною заявою (зі змінами), в якій просить визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сніжне (даліДПІ) від11.08.2006 №0002731540/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 558272,81грн., за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, винесеного на підставі Акту перевірки від07.08.2006 №136/15-31906124 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань за період з 30.06.2005 по 03.08.2006.

Постановою Господарського суду Донецької області від27.09.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від15.11.2006 по справі№2/288а - позов задоволено у повному обсязі.

Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями п.1.2 ст.1, п.1.3 ст.1, п.1.5 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.13.1.2 п.13.1 ст.13, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обґрунтовуючи тим, що ДПІ не приймала рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності, а рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов'язань; тим, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних; тим, що відповідачем не доведено склад порушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції; тим, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення є неправомірним; тим, що зменшення суми узгоджених податкових зобов'язань не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; тим, що ДПІ застосований порядок нарахування штрафів, виходячи не з погашеної суми податкового боргу, яка є об'єктом обчислення штрафу за приписами наведеної норми Закону.

При цьому судами встановлено, що згідно листа від04.07.2005 №426/0607 ДП««Сніжнеантрацит» просить передати податкову заборгованість з облікових карток відокремлених підрозділів ДП"Донецька вугільна енергетична компанія" на облікові картки ДП««Сніжнеантрацит» внаслідок реорганізації, яка відбулась на виконання наказу Міністерства палива та енергетики від26.05.2005 №237.

Згідно рядка 550 розділу 4 передавального балансу на 31.05.2005 ДП««Сніжнеантрацит» поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетами на початок звітного періоду складають 48043808,57грн., на кінець звітного періоду 52719367,40грн.

З огляду на зазначене, посилаючись на п.п.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суди звернули увагу на те, що рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. Однак ДПІ таке рішення не приймалось. А рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов'язань.

За матеріалами справи суди встановили, що 30.06.2006 та 31.07.2006 ДП««Сніжнеантрацит» було надано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2005рік, за якими податкові зобов'язання були зменшені на 650000грн. та на 439500грн.

Відповідно до встановленого, судові рішення обґрунтовані нормою.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнаючи, що зменшена сума узгоджених податкових зобов'язань не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою.

Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від27.09.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від15.11.2006 по справі№2/288а, Державна податкова інспекція у м.Сніжне Донецької області (даліДПІ), подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а штраф застосований за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання передбаченого нормами п.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону.

Також скаржник вважає, що судами не вірно надана юридична оцінка факту щодо листа від04.07.2005 №426/06 про передачу податкової заборгованості без врахування документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних.

Тобто суд не прийняв до уваги той факт , що податкові зобов'язання були узгоджені у розмірі 1124707,17грн.( що не заперечує позивач у адміністративному позові) і податкові декларації мали місці, але не передані відповідачу при підписанні акту приймання-передачі податкового боргу. Крім того при оцінці доказів судом не взято до уваги той факт, що позивач при здійсненні платежів податку на прибуток , у платіжних дорученнях не вказує за який податковий період ( місяць) проводиться сплата узгодженого податкового зобовязання.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірах 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу. А відповідно до п.п.13.1.2 п.13.1 ст.13 цього Закону - реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізується.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що в Акті перевірки констатовано, що підставою узгодженості податкових зобов'язань є рішення про правонаступництво від05.07.2005 №1492, де процесуальною формою даного рішення, ДПІ вважає лист ДП««Сніжнеантрацит» від04.07.2005 №426/0607.

При цьому щодо встановленого судами факту про те, згідно п.12 наказу Міністерства палива та енергетики від26.05.2005 №237, ДП««Сніжнеантрацит» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП"Донецька вугільна енергетична компанія" визначальним фактом те, що згідно рядка 550 розділу 4 передавального балансу на 31.05.2005 ДП««Сніжнеантрацит» поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетами на початок звітного періоду складають 48043808,57грн., на кінець звітного періоду 52719367,40грн. Крім того суди встановили, 30.06.2006 та 31.07.2006 ДП««Сніжнеантрацит» було надано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2005рік, за якими податкові зобов'язання були зменшені на 650000грн. та на 439500грн.

Також на противагу заперечень скаржника, необхідно звернути увагу на те, що судами правомірно зазначено, - ДПІ рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності не приймалось, а тому саме рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов'язань.

Таким шляхом суд касаційної інстанції повністю погоджується із обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ДПІ не приймала рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності, а рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов'язань, оскільки підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних. Тобто суди першої та апеляційної інстанцій законно визнали, що відповідачем не доведено склад порушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції. А тому таке нарахування визнано неправомірним, оскільки зменшення суми узгоджених податкових зобов'язань не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже є законним і обґрунтованим висновок судів про відсутність підстав для застосування фінансових санкцій, оскільки правопорушення вчинене не було. З огляду на наведені норми Законів, та беручи встановлене судами, необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні підстави нараховувати штрафні санкції, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення судами обґрунтовано визнано таким, що невідповідає нормам податкового законодавства України. А при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від27.09.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від15.11.2006 по справі№2/288а скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від27.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від15.11.2006 по справі№2/288а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров