Рішення № 36543759, 30.12.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3911/13-ц

Справа № 2/226/1213/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.,

при секретарі Альберті О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача Димитровської міської ради

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Димитровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю в обґрунтування якого вказав, що з 26 січня 1995 року він працював у КСП «Молочноє». У жовтні 1995 року він отримав будинок за адресою: АДРЕСА_1. 18 жовтня 1995 року він зареєструвався у зазначеному будинку. Для проведення ремонтних робіт у будинку, в травні 2003 року він звернувся до голови СОК «Ровненский», міського голови м.Красноармійська та міського голови м.Димитров, а також до інших інстанцій з метою встановити власника будинку, але йому було повідомлено, що зазначене домоволодіння не перебуває на балансі жодної організації. З вересня 2003 року він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на правах власника: сплачує комунальні послуги, укладає договори з житлово-комунальними підприємствами. В теперішній час позивач мешкає у даному будинку, за час проживання в ньому робив поточні та капітальний ремонт. Вважає, що він добросовісно заволодів рухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним більш ніж 10 років. Просив визнати за ним право власності на майно, яке складається з будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,2 м2 , в тому числі житловою площею 34,7 м2, з надвірними будовами і спорудами відповідно до технічного паспорту: житловий будинок (А1), прибудова (а1), тамбур (ам), літня кухня (Б1), вбиральня (Г-1), паркан (N1), ворота (N2), водопровід (І).

Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання з проханням розглянути справу без його участі, на задоволені позовних вимог наполягав, його представник у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача Димитровської міської ради до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду. Враховуючи позицію позивача, який не заперечував проти розгляду справи заочно, те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дану справу розглядає у порядку заочного провадження.

Судом встановлено, що у 1995 році між КСП «Молочноє» та ОСОБА_1 укладена трудова угода на певний строк, згідно з якою ОСОБА_1 прийнятий слюсарем з ремонту сільськогосподарських машин ІV розряду з наданням йому житла (а.с. 94).

Будинок АДРЕСА_1 територіально відноситься до Димитровської міської ради (а.с. 110).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», відомостей про реєстрацію права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 немає (а.с. 111).

У даному будинку ОСОБА_1 був зареєстрований з 18 жовтня 1995 року до 17 грудня 2003 року, а фактично мешкає з 18.10.1995 року до теперішнього часу (а.с. 4, 73).

Технічний паспорт на будинок № АДРЕСА_1, виконаний БТІ м.Димитров 10.10.2012 р. на ім'я ОСОБА_1 (а.с.5-7).

Між позивачем та комунальними службами укладені угоди про надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 49, 52-54, 55, 58, 59).

Позивачем надані квитанції про сплату ним плати за утримання житла за період 2006-2013 р.р. (а.с. 50, 51, 56, 57, 60-72).

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона заселилася на АДРЕСА_1 у 1991 р., а позивач заселився з сім'єю у 1995 р. Дружина позивача мешкає по АДРЕСА_2, тому що у їх старшого сина там 5 дітей. Дружина привозить позивачу продукти харчування та робить побутово-господарські роботи. Сусіди вони добрі, все роблять, сплачують за комунальні послуги. Це будинок був ОРСу СГП «Молочне», будинок був напіврозвалений, а позивач його відремонтував. Зараз позивач мешкає у цьому будинку, мешкає там з 1995 р.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що позивач приїхав у 1995 р., вони знаходяться у добрих сусідських відносинах. Позивач мешкає у цьому будинку з 1995 р. до теперішнього часу. Позивач перекрив кришу у будинку, зробив огорожу. Раніше цей будинок належав ОРСу СГП «Молочний».

Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набув чинності з 01.01.2004р., то у 10 років володіння нерухомим майном, як це вказано у ч.1 ст.344 ЦК України, входить і період, який просить зарахувати позивач, з 2003 р.

Суд вважає, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, оскільки він не набув це майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку чи моралі, а також позивач діяв без умислу причинити шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди.

Крім того, суд вважає, що позивач відкрито та безперервно володів спірним майном, оскільки він сплачував житлово-комунальні послуги. Таким чином суд вважає, що позивач добросовісно заволодів будинком за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 1995 року і продовжує відкрито, безперервно ним володіти до теперішнього часу.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч.2 ст.41 Конституції України, ст.344 ч.1, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212, 213, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на домоволодіння з відповідними надвірними будовами та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.

Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом десяти днiв з дня отримання його копii.

Позивач може оскаржити рішення в загальному порядку. Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Петунін І.В.