Постанова № 36536115, 08.01.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 р. Справа № 821/3043/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Южмормонтаж" (далі - позивач, ПрАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013р. № 0000752200, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ за грудень 2011р. на 6700,0 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення не надсилав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника від 27.12.2013р., доданною до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (ч. 4). Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 6).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

В позовній заяві в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення п.п. "б" п. 185.1 ст. 185, п.п. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є неправомірними та необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинних-бухгалтерських документів сформованоий податковий кредит у листопаді - грудні 2011 року. Також, позивач звертає увагу на те, що податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність угод, укладених між ним та його контрагентом ТОВ «Акрополь СВ», і неправомірно зменшено від'ємне значення суми ПДВ за грудень 2011р. на 6700,0 грн. За таких обставин позивач просить скасувати спірне ППР.

Відповідачем не надіслано до суду заперечень проти позову, відтак суд виходить із позиції податкового органу, викладеної у акті перевірки позивача.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

У період з 27.12.2012 року по 03.01.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Южмормонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ТОВ «Акрополь СВ» за листопад, грудень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.01.2013 № 325/22-07/14122468 (надалі - Акт № 325).

У ході перевірки посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області встановлено порушення п.п. "б" п. 185.1 ст. 185, п.п. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого:

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 20.2 декларації за грудень 2011р.) на суму 19947,2 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації за грудень 2011р.) на суму 6700,0 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши акт перевірки ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ" від 23.03.2012р. № 231/22-4/36129658, відповідно до якого усі правочини данного підприємства із його контрагентами за період листопад - грудень 2011 року визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі висновків Акта № 325 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 01.02.2013р. № 0000752200, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ за грудень 2011р. на 6700,0 грн.

Оскільки спірне ППР стосується зменшення від'ємного значення ПДВ за грудень 2011р. на 6700,0 грн., сформованного за рахунок включення до податкового кредиту листопада 2011 року ПДВ 6700,0 грн. від оплати отриманих послуг ТОВ «БК «Акрополь СВ», суд досліджує саме цю господарську операцію.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

04.11.2011 року між ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ" та позивачем укладено договір № 205 про надання послуг. За умовами даного договору ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ" організовувало транспортування крупно габаритних автокранів, належних позивачеві, на об'єкти за межами Херсона, а саме автокранів "Демаг" і "КАТО" в/п 75 тон. Додатком 1 до цього договору складено та підписано погодження ціни послуг в сумі 40200, 0 грн. із ПДВ. Зазначені автокрани необхідні були для виконання позивачем іншого договору за №197/112, укладеного 02.11.2011 року з ТОВ "Монтажспецкран" по демонтажу козлового крану на території ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" (м. Миколаїв). Згідно п.3.1. договору №197/112 передбачалося надання позивачем для виконання підрядних робіт крупно габаритного автокрану "Демаг" в/п 180т. і крупного автокрану "КАТО" в/п 75т.

21.11.2011 року сторонами договору № 205 складено акт № 02053 приймання-передачі виконаних робіт по наданню послуг з організації транспортування автокранів на загальну суму 40200, 0 грн., в тому числі 6700,0 грн. ПДВ.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ" виписало рахунок 21/11 від 21.11.2011 року та податкову накладну №7 від 21.11.2011 року на загальну суму 40200, 0 грн., в тому числі 6700,0 грн. ПДВ.

Факт оплати наданих позивачу послуг підтверджується банківською випискою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірне ППР прийняте відповідачем у зв'язку з неправомірністю формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ" у складі ціни придбаних послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Так на стор. 13 акту перевірки позивача № 325 податковий орган зазначає: «Враховуючи той факт, що постачання робіт не підтверджено з боку ТОВ «БК «Акрополь СВ», податкові накладні виписані безпідставно та не надають права на формування податкового кредиту з податку на дадану вартість за відповідні періоди (листопад, грудень 2011 року). Таким чином на порушення п.п. "б" п. 185.1 ст. 185, п.п. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України ПрАТ «Южмормонтаж» включено до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 26647,2 грн., в тому числі за листопад 2011 року 6700,0 грн., за грудень 2011 року - 19947,2 грн., сформованного від ТОВ «БК «Акрополь СВ», угоди з яким є недійсними (нікчемними).»

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагнетами недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами під час укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з Акта перевірки № 325, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій контрагентів позивача, пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Факт надання позивачеві послуги із транспортування кранів підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту підтверджується податковою накладною, а зазначена вище послуга була використана позивачем у власній господарській діяльності.

Також, судом встановлено, що на момент укладення правочинів та на день розгляду справи позивач є правоздатною особою, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується випискою з ЄДР.

В Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Будівельна компанія " Акрополь СВ" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочинів.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифіковані.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник ПДВ, а тому не мав права видавати податкові накладні.

В свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України, а первинні бухгалтерські документи, складені за результатами господарської опреації, не суперечать Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також суд відмічає, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд України. У своєму рішенні від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України зазначив: "… якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Крім того, рішення Верховного Суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Європейського Суду з прав людини "Інтерсплав проти України (заява № 803/02).

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

Також суд відмічає, що правова оцінка господарської операції між позивачем та ТОВ "БК " Акрополь СВ" про надання послуг із транспортування автокранів на підставі договору від 04.11.2011р. № 205 надана Херсонським окружним адміністративним судом у постанові від 19.09.2013р. у справі № 821/3268/13-а за позовом Приватного акціонерноготовариства "Южмормонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначена постанова суду набрала законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013р.

У вказаних рішеннях суди дійшли висновку про реальність виконання ПрАТ "Южмормонтаж" та ТОВ "БК " Акрополь СВ" укладеної угоди від 04.11.2011р. № 205 про надання послуг із транспортування автокранів та відсутність підстав у податкового органу вважати її нікчемною. У зазначеній постанові досліджувалось правомірність формування позивачем валових витрат в тому числі і по спірній господарській операції.

За змістом ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом із тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч ч.1 ст. 71 КАС України не надав суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Податковим органом не доведено, що спірна господарська операція є фіктивною, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу ґрунтується виключно на службових документах, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013р. № 0000752200.

Стягнути із державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" (код ЄДРПОУ 14122468) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 114,7 грн. згідно платіжного доручення від 07.08.2013р. № 747.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1