Постанова № 36536082, 18.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року о 15 год. 21 хв.Справа № 808/3587/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників:

позивача - Мудрака Д.В.,

відповідача - Ратієва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 березня 2013 року №0000122620 та №0000132620.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач, реалізувавши в грудні 2012 року готову продукцію, отримав дохід в сумі 1229435,05 грн., але позивачем не було отримано прибутку. Вказує, що обов'язкове отримання прибутку не охоплюється поняттям «господарської діяльності». Крім того, сировина, матеріали, послуги, енергоресурси, придбані ПрАТ «Завод напівпровідників», були використані в господарській діяльності підприємства - була виготовлена продукція власного виробництва. Враховуючи, що з придбаної сировини та матеріалів було виготовлено полікристалічний кремній, ПрАТ «Завод напівпровідників» сплачувало податок на додану вартість за придбання товарів (послуг), які в подальшому використовувалися в господарській діяльності підприємства - у виробництві полікристалічного кремнію, який в свою чергу в подальшому призначався для продажу. Зазначає, що чинне податкове законодавство не передбачає можливості визначення податкових зобов'язань платника чи зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами порівняння даних про собівартість продукції та суми отриманого доходу. Також, зазначає, що податковий орган не має права використовувати результати перевірок ПрАТ «Завод напівпровідників» попередніх податкових періодів, оскільки позивачем оскаржено дії податкового органу в судовому порядку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що в результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу. Зазначає, що за чинним податковим законодавством підприємство-платник податків має право на податковий кредит по операціях з придбання товарів (послуг) з податком на додану вартість, які використані ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Таким чином, підприємство за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче ціни її собівартості. Також зазначає, що податковий орган зобов'язаний використовувати матеріали попередніх перевірок у випадку формування залишку від'ємного значення в одному періоді і формування за рахунок від'ємного значення бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 13.02.2013 р. по 25.02.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «Завод напівпровідників» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень значення з податку на додану вартість, що декларувались у квітні - листопаді 2012 р., за результатами якої складено акт №100/26-2/31792555 від 26.02.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2012 р. на суму 191285,00 грн.;

- порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на загальну суму 474857,00 грн.;

- порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за грудень 2012 р.) на загальну суму 1416495,00 грн.

14 березня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки№100/26-2/31792555 від 26.02.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000122620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 474857,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 237428,50 та податкове повідомлення - рішення №0000132620, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1607780,00 грн. за грудень 2012 року.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо висновків податкового органу про завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 191285,00 грн. (частина суми, визначеної контролюючим органом в податковому повідомленні - рішенні №0000132620) суд зазначає наступне.

Як встановлено перевіркою, згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів за грудень 2012 р.: калькуляцій собівартості реалізації продукції, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, первинних документів щодо придбання товарів, послуг (податкових накладних, накладних, актів виконаних робіт, договорів та інших) собівартість реалізованої продукції у грудні 2012 р., складає 4997851,12 грн., що в бухгалтерському обліку відображено проводкою: Дт 901 - Кт 26 - 4997851,12 грн. відображено фактичну виробничу собівартість реалізованої готової продукції. Отже, ПрАТ «Завод напівпровідників» в грудні 2012 року реалізовано готової продукції на загальну суму 1229435,05 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 4997851,12 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 3768416,07 грн.

За даними розділу II «Елементи операційних витрат» звіту про фінансові результати (додаток до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3), складених ПрАТ «Завод напівпровідників» за 4 квартал 2012 року, при загальному розмірі операційних витрат у сумі 127401,00 грн. матеріальні витрати дорівнюють 32341,00 грн., що складає 25,38% від загальної суми. Відповідно зазначеного, частка матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за грудень 2012 року становить 956424,00 грн. без податку на додану вартість, що складає 25,38% від загальної суми.

Податок на додану по матеріальній складовій, яка не використана в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за ціною, нижчою за собівартість, становить у грудні 2012 року 191284,80 грн. (956424,00 х 20%).

При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо факту реалізації продукції позивачем за цінами, нижче її собівартості та щодо того, що всі придбані з податком на додану вартість матеріальні запаси були фактично використані позивачем для виготовлення реалізованої продукції.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Виходячи із зазначених норм Податкового кодексу України наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. Здійснення продажу полікристалічного кремнію позивачем за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на міжнародному ринку полікристалічного кремнію. Таким чином, операції з продажу ПрАТ «Завод напівпровідників» продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Крім того, як визначено у п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництво продукції з цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. При здійсненні окремих господарських операцій з придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід. Отже збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

А відтак продаж позивачем продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна вважати операцією поза межами господарської діяльності позивача. В свою чергу, відповідачем не доведено спрямованість умислу платника податку на отримання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість.

Також не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з причин продажу позивачем полікристалічного кремнію за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податку на додану вартість, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачем не доведено обставин, що при визначенні ціни товарів (робіт, послуг) під час укладання договорів з продажу виготовленої продукції, за цінами нижчими від собівартості, сторони виходили із оцінки ситуації на відповідному ринку, суд зазначає, що позивачем на підтвердження дослідження ситуації на ринку полікристалічного кремнію та необхідності продажу зазначеного товару за цінами нижчими собівартості до матеріалів справи надано лист компанії Activ Solar, в якому визначається рівень цін на світовому ринку на полікристалічний кремній.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неправомірність зменшення податковим органом від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2012 року та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 р. (ряд.24 Декларації за грудень 2012 року) на суму 1416495,00 грн. (частина суми визначеної контролюючим органом в податковому повідомленні - рішенні №0000132620) та зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за грудень 2012 р. на суму 474857,00 грн. (податкове повідомлення - рішення №0000122620), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що висновок податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 р. (ряд.24 Декларації за грудень 2012 року) на суму 1416495,00 грн. складається із сум завищення залишку від'ємного значення по періодах: за серпень 2010 р. - 2314,00 грн., за лютий 2011 р. - 832114,00 грн. за березень 2011 р. - 269251,00 грн., за травень 2011 р. - 16991,00 грн., за липень 2011 р - 1,00 грн., за вересень 2011 р. - 15580,00 грн., за листопад 2011 р. - 15580,00 грн., за січень 2012 р. - 1028,00 грн., за серпень 2012 р. - 936931,00 грн., за вересень 2012 р. - 70781,00 грн., за жовтень 2012 р - 400797,00 грн. та періодів, в яких позивачем занижено від'ємне значення з податку на додану вартість, а саме за лютий 2010 р. на суму 187444,00 грн., за березень 2010 р. - 45449,00 грн., за жовтень 2010 р. - 5000,00 грн., за січень 2011 р. - 892765,00 грн.,за квітень 2011 р. - 736,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що висновок податкового органу про завищення бюджетного відшкодування за грудень 2012 р. складається із сум завищення бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди, а саме за вересень 2012 року на загальну суму 66447,00 грн., за жовтень 2012 року - 144906,00 грн., за листопад 2012 року - 263504,00 грн.

При цьому судом встановлено, що податковий орган в обґрунтування висновків, яких він дійшов за результатами перевірки позивача за грудень 2012 р., посилається на акти перевірок попередніх податкових періодів, а саме на перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 р. (акт №524/26-0/31792555 від 29.11.2012 р.), на перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2012 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 р. (№57/26-0/31792555 від 05.02.2013 р.), камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 р. (№9/26-0/31792555 від 04.01.2013 р.).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. (далі - Порядок №984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В порушення вимог Порядку №984, у акті перевірки відсутнє чітке викладення факту зазначеного порушення. З відомостей, наведених у акті перевірки не можливо встановити, які саме фактичні обставини є порушенням позивачем вимог пп. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України і чому це призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість саме на загальну суму 1416495,00 грн. Також,з відомостей, наведених у акті перевірки не можливо встановити, які саме фактичні обставини є порушенням позивачем вимог пп. "а" п.200.4 ст.200 ПК України і чому це призвело до завищення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 474857,00 грн.

З пояснень представника відповідача встановлено, що сума 1416495,00 грн. є залишком сум зменшення та завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за період: лютий 2010 р., березень 2010 р., серпень 2010 р., жовтень 2010 р., січень 2011 р., лютий 2011 р., березень 2011 р., квітень 2011 р., травень 2011 р., липень 2011 р, вересень 2011 р., листопад 2011 р., січень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012 р., а сума 474857,00 грн. складається із сум завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за попередні періоди, а саме за вересень-листопад 2012 р. За результатами перевірок позивача за вищезазначені періоди податковим органом виносились податкові повідомлення-рішення про зменшення залишку від'ємного значення. Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до суду, внаслідок чого підприємство продовжувало враховувати залишки від'ємного значення податку на додану вартість, задекларовані у відповідних періодах.

Згідно п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, до моменту прийняття судом відповідних рішень, висновки, зроблені відповідачем в попередніх актах перевірки не є узгодженими, а отже посилатися на них як на факт завищення позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість є неправомірним. А у разі визнання в судовому порядку висновків податкового органу, за результатами перевірки протиправними та у разі скасування прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення - рішення, податковий орган не має права посилатися на такі висновки при проведенні перевірок в подальших податкових періодах.

Суд також зазначає, що посилання податкового органу про зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість через відсутність фактичного здійснення господарської операції не підтверджується матеріалами справи та не встановлено податковим органом під час проведення перевірки.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. по справі №808/461/13-а (рішення набрало законної сили 13.08.2013 р.), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, прийняте за результатами перевірки ПрАТ «Завод напівпровідників» за попередній податковий період, а саме за серпень 2012 року. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 р. по справі №808/462/13-а (рішення набрало законної сили 30.10.2013 р.), якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення прийняте за результатами перевірки ПрАТ «Завод напівпровідників» за попередній податковий період, а саме за вересень 2012 року. Отже, висновки податкового органу, зроблені з посиланням на порушення, виявлені у вказаних періодах, є необґрунтованими та спростовані в судовому порядку.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби від 14 березня 2013 року №0000122620 та №0000132620.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва