Постанова № 36535829, 20.11.2013, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа №818/8105/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2013 року позивач звернувся з позовом, який його представники підтримали та уточнили в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що за результатами перевірки Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп» Шосткинською об»єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000182201 від 17.06.2013 року, яким позивачеві визначено зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 230098 грн, № 0000192201 від 17.06.2013 року про визначення зобо⻴зання з податку на додану вартість у розмірі 70973 грн., №0001941702 від 29.08.2013 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн., № 0000202201 від 20.08.2013 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 230098 грн.

Зазначені рішення позивач вважає протиправними та просить скасувати, обґрунтовуючи вимоги тим, що висновки податкового органу, на підставі яких прийняті рішення є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, господарські операції, які відповідачем ставляться під сумнів, повністю підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що перевіркою встановлені наступні порушення податкового законодавства, допущені ДП «Середино-Будський агролісгосп», а саме:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного по 31 березня 2011 року, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, підпункту 138.8.1, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 194339,00 грн., у тому числі за третій-четвертий квартали 2010 року на суму 13414,00 грн., за перший квартал 2011 року на суму 30671,00 грн., за другий-четвертий квартали 2011 року на суму 206,38,00 грн., за 2012 рік на суму 129617,00 гривень;

підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного по 31 грудня 2010 року, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10, 201.14 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 56778,00 грн., у тому числі за серпень 2010 року на суму 30600,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 23928,00 грн., за серпень 2011 року на суму 620,00 грн., за вересень 2011 року на суму 321,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 328,00 грн., за грудень 2011 року на суму 713 грн., за січень 2012 року на суму 25,00 грн., за червень 2012 року на суму 1,00 грн., за листопад 2012 року на суму 13,00 грн., за грудень 2012 року на суму 229,00 гривень;

підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , чинного по 31 грудня 2010 року, та підпункту 164.2.17 „г" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету за перевірений період на загальну суму 723,91 грн., у тому числі за 2010 рік на суму 484,06 грн., за 2011 рік на суму 144,75 грн., за 2012 рік на суму 95,10 гривень;

пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, так як підприємством податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року подані з недостовірними відомостями.

Зокрема, позивачем завищено валові витрати по взаємовідносинах з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо отримання послуг з навантаження та вивозу лісу, оскільки у цих підприємців відсутні наймані працівники; з ТОВ «Конвалія-Ш», ТОВ «КАСС» по придбаню паливно-мастильних матеріалів, оскільки фінансово-господарська діяльність цих підприємств відбувалась поза межами правового поля, відповідно правочини є фіктивними; з ТОВ «Ізоліт ЛТД» по придбанню стрічок та дроту, оскільки в ході перевірки цього товариства не підтверджено придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від контрагентів, відповідно не підтверджено і їх реалізацію позивачу.

За таких обставин, отримані від ТОВ «Конвалія-Ш», ТОВ «КАСС», ТОВ «Ізоліт ЛТД» податкові накладні по зазначених операціях не дають права на податковий кредит, оскільки не засвідчують факт отримання товарів.

Окрім того, позивачем подавались податкові розрахунки за формою №1-ДФ про суми виплачених доходів фізичним особам і утриманих з них податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з недостовірними даними, тому були застосовані штрафні санкції у сумі 510 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в квітні-травні 2013 року Шосткинською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства, про що 31.05.2013 року складений акт перевірки №516/22-005/14027095 (том 1 а.с.17-61).

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, внаслідок адміністративного оскарження яких чинними залишилися № 0000182201 від 17.06.2013 року, яким позивачеві визначено зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 230098 грн, № 0000192201 від 17.06.2013 року про визначення зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 70973 грн., №0001941702 від 29.08.2013 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн., № 0000202201 від 20.08.2013 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 230098 грн. ( том 1 а.с. 84, 87, 102, 104).

Підставою для прийняття таких рішень став висновок відповідача про не підтвердження господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо отримання послуг з навантаження та вивозу лісу, оскільки у цих підприємців відсутні наймані працівники; з ТОВ «Конвалія-Ш», ТОВ «КАСС» по придбаню паливно-мастильних матеріалів, оскільки фінансово-господарська діяльність цих підприємств відбувалась поза межами правового поля, відповідно правочини є фіктивними; з ТОВ «Ізоліт ЛТД» по придбанню стрічок та дроту, оскільки в ході перевірки цього товариства не підтверджено придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від контрагентів, відповідно не підтверджено і їх реалізацію позивачу. Тому на думку податкового органу позивачем завищені валові витрати за цими операціями та податковий кредит. Окрім того, відповідач зазначив що позивачем подавались податкові розрахунки за формою №1-ДФ про суми виплачених доходів фізичним особам і утриманих з них податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з недостовірними даними, що стало підставою для застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.

Суд не погоджщується з такими висновками податкового органу, вважає їх помилковими, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що протягом 2010-2012 років між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладені договори щодо отримання послуг з навантаження та вивозу лісу. Умовами договорів передбачено, що підприємці зобов»язувались виконати своїми силами роботи за завданням звмовника, а замовник зобо⻴заний прийняти виконані роботи і оплатити її. Всі роботи виконуються механізмами, засобами та транспортом надавача послуг. На підтвердження виконання цих договорів позивачем надані первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема, рахунки, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення по кожному із контрагентів ( том 1 а.с.120-254, том 3,4,5, том 6 а.с. 1-243, наявність яких визнається також і відповідачем, без зауважень щодо їх змісту та форми.

Також позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу придбавались паливно-мастильні матеріали в січні 2011 року у ТОВ «Конвалія-Ш» ( том 2 а.с.3-4) в липні 2011 року у ТОВ «КАСС» ( том 2 а.с.39-40), та у ТОВ «Ізоліт Лтд» в січні 2012 року придбана стрічка та пряжка дрот ( том 2 а.с.41,42). Зазначені господарські операції підтверджуються видатковими , податковими накладними, платіжними документами. ( том 2 а.с. 5-43).

Суд вважає, що витрати по придбанню вищевказаних товарів та послуг позивачем правомірно включені до складу валових витрат, та сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Конвалія-Ш» , ТОВ «КАСС», ТОВ «Ізоліт Лтд», виходячи з наступного.

Визначення платників податку на прибуток підприємств, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.04.2011року було визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9. підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5. підпунктами 138.10.5. 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11. 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у ПунктахЛ 38.3 цієї статті та у стан і 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординовапого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з грудня 2009 року по листопад 2010 року, оскільки вій визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які виникли у період з січня по грудень 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року. Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про додаток на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011року.

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку па додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення па митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає, що достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь ДАП «Середино-Будський агролісгосп» виписані у перевіряємий період, постачання товарів відбулося в тих же податкових періодах, в силу вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сплачених сум податку на дану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у той же самий період.

Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статгі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням оварів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено в ході перевірки та під час судового розгляду на момент складання податкових накладних ТОВ "Конвалія-Ш", ТОВ «КАСС» та ТОВ «Ізоліт ЛТД» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Щодо реальності поставки та отримання товарів та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, яка ставиться під сумнів податковим органом, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу Украхїни під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб»єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи падання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено в ході розгляду справи , замовлені у вищевказаних суб»єктів господарювання товари придбавалися з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані позивачем у такій діяльності.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним, однак, таких рішень судом не приймалося.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, ним були вчинені дії та досягнуті конкретні результати, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають па стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Тобто, дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Укладенні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов»язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві грошових зобов»язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також суд вважає протиправним і податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді застосування штрафних санкцій в розмірі 510 грн. (том 1 а.с. 104). Як зазначено в цьому рішенні підставою для його винесення стало рішення про результати розгляду первинної скарги № 4693/10/18-28-10-ск від 20.08.2013 року ( том 1 а.с.96-101). Зі змісту останнього вбачається, що як на порушення вчинене позивачем податковий орган вказує на подання звітів за формою 1ДФ з недостовірними даними за перший-четвертий квартали 2011 року та третій квартал 2012 року. Однак, ні в акті перевірки, ні в рішенні про результати розгляду скарги, ні в судовому засіданні відповідач не зазначив, які відомості він вважає недостовірними, та в чому полягає їх недостовірність. Окрім того, відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України застосування штрафних санкцій можливе лише якщо якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку . Відповідачем взагалі не перевірялась зазначена обставина.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправними, відповідно право позивача підлягає захисту шляхом їх скасування.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об»єднаної державної податкової інспекції № 0000182201 від 17.06.2013 року, яким Середино-Будському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Середино-Будський агролісгосп» визначено зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 230098 ( двісті тридцять тисяч дев»яносто вісім) грн, № 0000192201 від 17.06.2013 року про визначення зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 70973 ( сімдесят тисяч дев»ятсот сімдесят три) грн., №0001941702 від 29.08.2013 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510( п»ятсот десять) грн., № 0000202201 від 20.08.2013 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 230098 ( двісті тридцять тисяч дев»яносто вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2013 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах