Постанова № 36535730, 26.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 23» грудня 2013 р. Справа №5023/4049/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

представники сторін не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, м.Зміїв (вх.№3702Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року у справі №5023/4049/12,

за заявою Фермерського господарства «Альянс», м.Зміїв,

до Колективного сільськогосподарського підприємства «Роздольне», с.Роздольне,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року у справі №5023/4049/12 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області у визнанні грошових вимог до Колективного сільськогосподарського підприємства «Роздольне» в сумі 3609,82 грн.

Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року по справі №5023/4049/12 та прийняти рішення про задоволення заяви і визнання поточних грошових вимог до КСП «Роздольне» в сумі 3609,82 грн. за вересень, жовтень 2013 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд при винесені ухвали взяв за основу норми Закону України про банкрутство, на які посилається ліквідатор в своєму повідомленні про відмову, але не взяв до уваги норми Закону, на які посилається кредитор, тому є підстави вважати, що справа розглянута судом неповно і не всебічно.

Крім того, апелянт вказує, що суд і ліквідатор на судових засіданнях, які відбулися в лютому 2013 року, визнали поточні кредиторські вимоги до банкрута - КСП «Роздольне», за грудень 2012 року і січень 2013 року в сумі 4962,26 грн. Таким чином, є підстави вважати, що суд неоднозначно застосовує нормативні акти при розгляді однієї справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.12.2013 року від Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області надійшла заява (вх.№12294) про розгляд справи без участі представника. Також, в заяві представник зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду по справі №5023/4049/12 від 21.11.2013 року вважає незаконною, просить її скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про задоволення клопотання представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі.

Інші учасники процесу у судове засідання також не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 23.12.2013 року була направлена сторонам у справі рекомендованими листами 06.12.2013 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи. Однак, боржник, ліквідатор, кредитори у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалою від 06.12.2013 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника боржника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство КСП «Роздольне». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року визнано юридичну особу - КСП «Роздольне», банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича, якого зобов'язано в строк до 10.06.2013 року виконати ліквідаційну процедуру.

04.11.2013 року до господарського суду Харківської області надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання поточних вимог до банкрута у розмірі 3609,86 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що згідно з рішеннями відділу з призначення пенсій УПФУ в Зміївському районі пільгові пенсії за віком призначені і виплачуються трактористам - машиністам, які працювали в КСП «Роздольне», в тому числі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Загальна сума коштів, які підлягають відшкодуванню КСП «Роздольне», становить за вересень 2013 року - 1804,91 грн., на жовтень 2013 року - 1804,91 грн., всього - 3609,82 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки заборгованість виникла після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у банкрута під час ліквідаційної процедури не виникає жодних додаткових грошових зобов`язань, оскільки строк виконання усіх грошових зобов`язань вважається таким, що настав з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вказує, що за визначенням ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (в редакції статті, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (в редакції статті, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі).

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Наведене свідчить, що, чинним законодавством України Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням (як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, витрати органів Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці.

Абзацом 4 п. 2 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для платників збору, визначених п. п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Необхідно відзначити, що трактористи - машиністи (щодо відшкодування витрат на виплачені яким пільгові пенсії УПФ України в Зміївському районі заявлено поточні вимоги), безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, згідно з п. "в" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пункт 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року) передбачає, що підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (в редакції, чинній на момент подання грошових вимог УПФ України).

Фактичні вирати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п."б-з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є збором на обовязкове державне пенсійне страхування, а відтак страховим внеском відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавством України про пенсійне страхування припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури щодо підприємства-боржника і до дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи підприємство не звільнено від покладених на нього відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України вправі заявляти грошові вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в ході провадження у справі про банкрутство протягом ліквідаційної процедури боржника, яка проводиться відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент подання грошових вимог) та до державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 30.05.2011 у справі №21-103а11 за позовом управління Пенсійного фонду України в Комінтерновському районі м. Харкова до державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле».

Крім того, Вищий господарський суд України також дотримується вказаної правової позиції, що підтверджується постановою від 28.02.2013 року у справі №18-14-08/466 та постановою від 12.12.2013 року, яка прийнята в межах даної справи за результатами перегляду тотожної ухвали.

Отже, враховуючи вищевикладене, та, звертаючи увагу на позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 12.12.2013 року в межах даної справи, прийнятою за результатами перегляду тотожної ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області і скасування ухвали господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року у справі №5023/4049/12 скасувати.

Визнати поточні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Роздольне» в сумі 3609,82 грн., з віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Зобов'язати арбітражного керуючого - ліквідатора Севостьянова Є.В. включити визнані грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області до реєстру вимог кредиторів.

Справу №5023/4049/12 повернути до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

Повний текст постанови складено 25 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.