Рішення № 36535252, 30.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/91/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2013 Справа № 908/3749/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, ідентифікаційний код 01184385)

до відповідача: Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26, ідентифікаційний код 02010741)

про стягнення заборгованості в сумі 20 633, 39 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Петріванов А.О., провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність № 1761 від 28.02.2013р.;

Фоменко Б.О., юрисконсульт 2 категорії відділу правового забезпечення, довіреність № 2153 від 24.10.2013р.

від відповідача: Гуназа В.Г., юрист, довіреність № 01/4808 від 26.11.2013р.

ПуАТ "Укртелеком" в особі ЗФ ПуАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ЗДМУ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12 в сумі 20 633, 39 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 15.11.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 625 ЦК України, ст.193, 216, 231, 232 ГК України, ст. 1, 2, 49, 54-57 ГПК України, Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМ України від 11.04.2012р. № 295.

Ухвалою від 18.11.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3749/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 28.11.2013р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 28.11.2013р. оголошено перерву до 30.12.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 30.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 31.12.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 30.12.2013р. представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-4), в частині стягнення з відповідача на користь ПуАТ "Укртелеком" в особі ЗФ ПуАТ "Укртелеком" заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12, а саме - 248, 02 грн. пені, 260, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 8, 24 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Письмової заяви про зменшення позовних вимог чи зміну предмета позову від ПуАТ "Укртелеком" в особі ЗФ ПуАТ "Укртелеком" до суду не надходило.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до умов договору про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12 він зобов'язався надавати ЗДМУ телекомунікаційні послуги (провідного радіомовлення).

Свої обов'язки позивачем виконано в повному обсязі.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті за надані телекомунікаційні послуги за період грудня 2012р. по серпень 2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 20 116, 80 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем також нараховано відповідачу 248, 02 грн. пені, 260, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 8, 24 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.12.2013р. визнав позовні вимоги в повному обсязі, в судовому засіданні 28.11.2013р. надав копію платіжного доручення від 28.11.2013р. № 3662 про перерахування на рахунок ПуАТ "Укртелеком" суми основного боргу в розмірі 20 116, 80 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ "Укртелеком" (Укртелеком) та ЗДМУ (Абонент) укладений договір про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12 за яким Укртелеком зобов'язується надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених Абонентом (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору) (зі змінам відповідно до Додаткової угоди від 03.03.2012р. № 1).

Відповідно до п.п. 3.4.2 Договору, абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані Послуги в повному обсязі.

Як зазначено в п. 4.1 Договору, надання послуг за Договором є платним. Загальна сума даного договору складає 13 200,00 грн. (в редакції Додаткової угоди від 03.03.2012р. № 1) (а.с. 15).

Система розрахунків, що застосовується Укртелекомом - з надсиланням (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що при використанні системи розрахунків з надсиланням рахунку Абоненту, інформація про належну суму платежу за отримані Послуги Укртелекому надається не менше одного разу на місяць. За послуги, які надаються Абоненту третіми особами, інформація зазначається в окремому рядку рахунку на телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 4.5 Договору, порядок оплати наданих послуг - кредит.

Як зазначено в п. 4.7 Договору, Укртелеком відкриває в системі розрахунків Абоненту особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих Абоненту Послуг. За наявності технічної можливості та за згодою Сторін, Послуги, які надаються Укртелекомом Абоненту за іншими договорами, можуть обліковуватись на цьому особовому рахунку, про що в умовах договору здійснюється посилання на нього. При виставленні щомісячного рахунку на оплату такі Послуги зазначаються окремим рядком.

Розрахунковий період становить один календарний місяць (п. 4.11 Договору).

Відповідно до п. 4.15 Договору, оплата рахунку за отримані Послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанції (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.

Згідно п. 4.22 Договору, у разі не оплати отриманих Послуг у встановлений пунктом 4.15 Договору строк Абоненту надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку оплати. Якщо протягом 10 днів після зазначеного в попередженні строку від Абонента не надійшло підтвердження про оплату, Укртелеком вживає заходів, передбачених п. 3.2.5 Договору.

Підпунктом 3.2.5 Договору визначено, що Укртелеком має право у разі несвоєчасної оплати Абонентом отриманих Послуг вживати до нього таких заходів: нараховувати пеню; встановлювати рівень кредитування та/або заборгованості з їх оплати, письмово попередивши про це Абонента; в односторонньому порядку змінити порядок оплати Послуг на авансовий; скорочувати перелік Послуг або припиняти їх надання в порядку визначеному Правилами.

В п. 7.1 Договору сторони встановили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р. Сторони домовились, що відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.02.2012р.

Відповідно до п. 7.2 Договору, якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомила письмово про його припинення Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Доказів про припинення договору сторони не надали.

Позивачем виконані всі умови договору та виставлено відповідачу рахунки-акти на оплату наданих послуг за період грудня 2012р. по серпень 2013р. на загальну суму 20 116, 80 грн., а саме:

від 31.12.2012р. № 300013246.12.2012 на суму 2 059, 20 грн.;

від 31.01.2013р. № 300013246.1.2013 на суму 2 059, 20 грн.;

від 28.02.2013р. № 300013246.2.2013 на суму 2 059, 20 грн.;

від 31.03.2013р. № 300013246.3.2013 на суму 2 059, 20 грн.;

від 30.04.2013р. № 300013246.4.2013 на суму 2 376, 00 грн.;

від 31.05.2013р. № 300013246.5.2013 на суму 2 376, 00 грн.;

від 30.06.2013р. № 300013246.6.2013 на суму 2 376, 00 грн.;

від 31.07.2013р. № 300013246.7.2013 на суму 2 376, 00 грн.;

від 31.08.2013р. № 300013246.8.2013 на суму 2 376, 20 грн. (а.с. 20-28).

Відповідач після подання позову здійснив оплату за надані послуги в сумі 20 116, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2013р. № 3662 на суму 20 116, 80 грн. та випискою U1604307 від 17.12.2013р. про проведення взаємозаліку між сторонами (а.с.36, 48).

Таким чином, на час прийняття судового рішення суму основного боргу перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12 відповідачем сплачено.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В даному випадку оплата рахунку за отримані Послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. (п. 4.15 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки сторонами надані докази про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 20 116, 80 грн., провадження у справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмета спору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 248, 02 грн. пені, 260, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 8, 24 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 5.2 договору про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12, у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом Послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених Послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 18), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.05.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 164) пеня складає 72, 77 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.06.2013р. по 31.10.2013р. (133 дні прострочки) пеня складає 58, 00 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.07.2013р. по 31.10.2013р. (103 дні прострочки) пеня складає 44, 33 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.08.2013р. по 31.10.2013р. (72 дні прострочки) пеня складає 30, 46 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.09.2013р. по 31.10.2013р. (41 дні прострочки) пеня складає 17, 34 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, за умовами п. 5.2 договору правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 222, 90 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 222, 90 грн. В частині стягнення пені в розмірі 25, 12 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 260, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012р. № 300013246/078П-12 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, доданий позивачем до позовної заяви (а.с. 19), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 2 059, 20 грн. з 21.01.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 284) 3 % річних складає 48, 07 грн.;

- від суми боргу 2 059, 20 грн. з 21.02.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 253) 3 % річних складає 42, 82 грн.;

- від суми боргу 2 059, 20 грн. з 21.03.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 225) 3 % річних складає 38, 08 грн.;

- від суми боргу 2 059, 20 грн. з 21.04.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 194) 3 % річних складає 32, 83 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.05.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 164) 3 % річних складає 32, 03 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.06.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 133) 3 % річних складає 25, 97 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.07.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 103) 3 % річних складає 20, 11 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.08.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 72) 3 % річних складає 14, 06 грн.;

- від суми боргу 2 376, 00 грн. з 21.09.2013р. по 31.10.2013р. (кількість днів прострочки 41) 3 % річних складає 8, 00 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, 3 % річних від прострочених сум складає 261, 97 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 3% річних від простроченої суми від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену до стягнення позивачем суму 3 % річних в розмірі 260, 33 грн., тобто в межах позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 8, 24 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з 01.02.2013р. по 01.09.2013р. включно в розмірі 8, 24 грн.

Оскільки інфляційні втрати позивачем розраховано саме за період з 01.02.2013р. по 01.09.2013р. включно, а не виключно за травень 2013 року, то при перерахунку розрахунку позивача (а.с.17) судом встановлено безпідставність нарахування вказаних витрат в сумі 8,24 грн., так як у визначеному позивачем періоді мала місце дефляція - зниження загального рівня цін на товари і послуги.

У зв`язку із чим в частині стягнення з відповідача 8, 24 грн. втрат від інфляції грошових коштів слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п.п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26, ідентифікаційний код 02010741) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, ідентифікаційний код 01184385) 222 (двісті двадцять дві) грн. 90 коп. пені, 260 (двісті шістдесят) грн. 33 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 720 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 25 (двадцять п'ять) грн. 12 коп. пені та 8 (вісім) грн. 24 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 20 116 (двадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 80 коп. суми основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

5. Повне рішення складено 31.12.2013р.

Суддя В.М. Соловйов