Ухвала суду № 36534643, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К-31774/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року

у справі № 2а-15628/10/0570

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання дій протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, спонукання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Макіївської ОДПІ у Донецькій області по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471,04 грн. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223,91 грн. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих періодів; спонукання Макіївської ОДПІ у Донецькій області виключити із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суму 518223,91 грн., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років, та направити її на погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних періодах - у березні 2010 року; суму 91471,04 грн., що направлена на погашення пені, та направити її на погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних періодах - у березні 2010 року (в редакції уточнення позовних вимог від 12 липня 2010 року за вих. № 08-81/311).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Макіївської ОДПІ у Донецькій області по зарахуванню в погашення пені з податку на додану вартість суми 91471,04 грн. та по зарахуванню коштів у розмірі 518223,91 грн. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років протиправними. Ухвалено спонукати Макіївську ОДПІ у Донецькій області виключити із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків: суму 518223,91 грн., що направлена в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість минулих років. Ухвалено спонукати Макіївську ОДПІ у Донецькій області виключити із картки особового рахунку з податку на додану вартість платника податків суми 91471,04 коп., що направлена в рахунок погашення пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Макіївська ОДПІ у Донецькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Макіїввугілля», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДП «Макіїввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29 квітня 2003 року, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32442295, перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ у Донецькій області з 15 травня 2003 року (арк. справи 12 - 27).

ДП «Макіїввугілля» здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України № 7 від 13 січня 2006 року, відповідно до пункту 3 якого, позивач є правонаступником прав та обов'язків виділених зі складу ДП «Донецька вугільна коксівна компанія» та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремлених підрозділів згідно розподільчих балансів, на підставі наказів Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26 травня 2005 року «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна коксівна компанія»» та № 237 від 26 травня 2005 року «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»» (арк. справи 12 - 25).

Постановою Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року у справі №41/403а за позовом ДП «Макіїввугілля» до Макіївській ОДПІ у Донецькій області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення (арк. справи 67 - 69) встановлено, що реорганізація ДП «Донецька вугільна коксівна компанія», відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26 травня 2005 року відбувалася шляхом виділення з її складу відповідних відокремлених підрозділів без ліквідації платника податків, який реорганізується (ДП «Донецька вугільна коксівна компанія») та без прийняття податковим органом рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності у відповідності до підпункту 13.1.2. пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДП «Макіїввугілля» до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 19 березня 2010 року, у якій підприємство задекларувало податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5874917,00 грн. (арк. справи 10, 11).

31 березня 2010 року платіжним дорученням № 142 з призначенням платежу «податок на додану вартість по строку 30 березня 2010 року» позивачем сплачено узгоджені вказаною вище податковою декларацією кошти у розмірі 9929000,00 грн. (арк. справи 9).

Макіївською ОДПІ у Донецькій області була проведена невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціям за січень-лютий 2010 року ДП «Макіїввугілля», результати якої оформлені актом № 3700/15/32442295 від 06 траня 2010 року (арк. справи 7, 8).

06 травня 2010 року МакіївськаОДПІ у Донецькій області на підставі зазначеного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000091602/0, яким на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 9319305,05 грн. застосувала до ДП «Макіїввугілля» штраф у розмірі 10% у сумі 931930,51 грн. (арк. справи 6).

При цьому, згідно розрахунку фінансових санкцій, який є додатком №1 до акту перевірки (арк. справи 8), сума 3489836,00 грн. була скерована податковим органом на погашення зобов'язань по декларації за січень 2010 року, сума 5829469,05 грн. - на погашення зобов'язань по декларації за лютий 2010 року.

Залишок суми, сплаченої платіжним дорученням № 142 від 31 березня 2010 року, органом державної податкової служби було зараховано наступним чином: 91471, 04 грн. - у рахунок погашення пені (стаття 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»); 518223,91 грн. - зменшено суму недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39.

Розподіл цього залишку, є предметом спору у даній справі.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Також суд виходив з того, що на стадії виконання судового рішення, повинні застосовуватись саме заходи виконання судового рішення, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», спеціального з питань оподаткування, з огляду на що податковим органом неправомірно спрямовано суму коштів у розмірі 91471,04 грн. на погашення пені в результаті розподілу та суму коштів у розмірі 518223,91 грн. - на зменшення суми недоїмки минулих років за рішенням органу державної податкової служби по мировій угоді ЗУ 784-14 від 30 червня 1999 року № 22/39, з урахуванням того, що постанова Господарського суду Донецької області від 06 березня 2006 року у справі № 22/39 (арк. справ 71), якою було ухвалено стягнути з ДП «Макіїввугілля» суму боргу з податку на додану вартість у розмірі 33692469,57 грн., виконання якої в подальшому було розстрочено ухвалою суду від 17 грудня 2007 року, була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року у справі № 2-н-18/08, яка набрала законної сили (арк. справи 74-76).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до положень підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, положення підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюють лише порядок та черговість, встановлену для платників податків щодо погашення ними податкового боргу та сплати податкового зобов'язання у добровільному порядку або у разі стягнення відповідних сум у примусовому порядку.

Разом з цим, вказана вище норма не встановлює порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нормами 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органам державної податкової служби надається право розподілу сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені) суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З огляду на те, що позивачем згідно платіжного доручення від 31 березня 2010 року №142 сплачувались платежі на погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а не податковий борг, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність у податкового органу права на розподіл сплачених платником податків грошових коштів на суму податкового боргу і суму пені, з урахуванням обставин, встановлених постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року у справі № 22-а-7393/08 та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року у справі № 2-н-18/08.

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Абзацом 1 пункту 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до положень пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

За приписами пункту 11.1 розділу 11 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Макіївської ОДПІ у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна