Постанова № 36534540, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/12347/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника позивача - Малиновського О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2010

у справі № 2-а-260/08/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»

до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18.02.2008 № 0000672310/0, від 24.03.2008 № 0000672310/1, від 06.06.2008 № 0000672310/2.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Чарнокіт» за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, складено акт № 35/23-10/32954158 від 05.02.2008, в якому зафіксовано порушення п. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що полягає у заниженні суми єдиного податку за І та ІІ квартали 2006 року на 254 300 грн., внаслідок не включення до виручки суми від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка підлягає оподаткуванню за ставкою єдиного податку 10%, суму коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємства в оплату за цінні папери, реалізовані підприємством в І та ІІ кварталах 2006 року.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2008 № 0000672310/0, від 24.03.2008 № 0000672310/1, від 06.06.2008 № 0000672310/2 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: єдиний податок в розмірі 381 450 грн., в т.ч.: 254 300 грн. основного платежу та 127 150 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 23.12.2005 ТОВ «Чарнокіт» отримало свідоцтво про сплату єдиного податку за ставкою 10% на 2006 рік.

Протягом І та ІІ кварталів 2006 року між ТОВ «Мегаполіс Гранд Інвест» (продавець) та ТОВ «Чарнокіт» (покупець) укладено договори купівлі-продажу цінних паперів (акцій, векселів), згідно яких продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує цінні папери на загальну суму 2 701 100 грн., про що складено акти приймання-передачі.

Розрахунки з покупцем цінних паперів ТОВ «Мегаполіс Гранд Інвест» за даними договорами відображені по регістрах бухгалтерського обліку субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», які свідчать про те, що станом на 01.07.2006 за позивачем рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Мегаполіс Гранд Інвест» у сумі 2 701 100 грн., яка була погашена позивачем в І кварталі 2007 року.

Також в І та ІІ кварталах 2006 року між ТОВ «Чарнокіт» (продавець) та ТОВ «Аріадна-Фінанс» (покупець) укладено договори купівлі-продажу цінних паперів (акцій, векселів) на загальну суму 2 701 500 грн., про що складено акти приймання-передачі.

Розрахунки з покупцем цінних паперів ТОВ «Аріадна-Фінанс» відображені по регістрам бухгалтерського обліку рах. 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», згідно яких протягом першого та другого кварталу 2006 року покупцем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Чарнокіт» кошти на загальну суму 2 701 500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в І та ІІ кварталах 2006 року розмір доходу позивача від кожного з окремих видів цінних паперів становить 2 701 500 грн., а витратами позивача за даний звітний період є кредиторська заборгованість перед ТОВ «Мегаполіс Гранд Інвест» в сумі 2 701 100 грн.; доходи позивача від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, отримані (нараховані) ним, перевищують витрати понесені (нараховані) ТОВ «Чарнокіт» внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами) на 400 грн., тому позивач повинен був включити прибуток за результатами даного звітного періоду у розмірі 400 грн. до складу валових доходів та нарахувати до сплати єдиний податок з них в розмірі 40 грн., а сума штрафних санкцій повинна становити 170 грн. згідно пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - юридичної особи у звітному податковому періоді.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до абз. 10 ст. 4 Указу суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Згідно з п. 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1998 № 477 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12.10.1999 № 554), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за № 713/4006, у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому порядку встановлено надходження у І та ІІ кварталах 2006 року на розрахунковий рахунок позивача коштів у розмірі 2 543 000 грн., які не були оподатковані єдиним податком за ставкою 10%.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний