Ухвала суду № 36534485, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/5324/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року

у справі № 2а-1818/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо-Груп»

до Державної податкової інспекції в місті Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріо-Груп» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Полтаві (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001271702/0 від 13 квітня 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 13 квітня 2010 року № 0001271702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 22420,12 грн., з яких: 7473,38 грн. - основний платіж, 14946,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела планову виїзну перевірку ТОВ «Тріо-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13 листопада 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 13 листопада 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 2724/23-2/35521809 від 31 березня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 вересня 2003 року № 451, які полягали у неутримані та неперерахуванні податку з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2007 року у загальній сумі 7473,38 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми оподатковуваного доходу у вигляді вартості рухомого майна загальною вартість 49822,50 грн., внесеного засновниками товариства - фізичними особами до статутного фонду товариства.

13 квітня 2010 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001271702/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Тріо-Груп» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 22420,14 грн., у тому числі: 7473,38 грн. - за основним платежем, 14946,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що товариство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, відповідно до положень пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом, а тому зобов'язане своєчасно та у повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За приписами підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Згідно положень пункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до положень статей 11, 12 цього Закону. При здійсненні вказаної операції не виникає об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватись сумою витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою, здійсненою згідно з чинним законодавством.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна