Ухвала суду № 36533917, 24.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1868/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Богуславського Д.Г., Реви І.І. Харченка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0000752301 в частині грошового зобов'язання в розмірі 10 307 901,71 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 576 975,43 грн. та від 27.12.2011 № 0000772301, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 157 171,75 грн.

В ході судового розгляду справи представник позивача відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000772301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ««ВІК-Р.С.Ф.» є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 10.02.2009. Свідоцтво про державну реєстрацію від 05.08.2010 № 13391070008005960. Взято на облік в ДПІ у Миронівському районі Київської області 13.09.2010 за № 5705.

Відповідно до наказу ДПІ у Миронівському районі Київської області від 08.11.2011 № 443, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.02.2009 по 30.09.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 192.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, статті 203, 215 Цивільного кодексу, внаслідок чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 307 901,71 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що договори про поставку товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» та видаткові накладні, виписані до даних договорів, не підписані посадовими особами позивача, а відтак, є нікчемними в силу закону та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 09.12.2011 № 365/23-011/23238336 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0000752301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 889 698,64 грн., з яких: 10 311 758,91 грн. - за основним платежем, 2 577 939,73 грн. - за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов'язання у розмірі 10 307 901,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 576 975,43 грн. протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача (покупця) належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту витрат на оплату товарів, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки товар ТОВ «Донбасбудсервіс» не поставлявся.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» було укладено договір поставки № 02/11-А, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Донбасбудсервіс») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (цукор-пісок).

Пунктами 2.1 та 4.1 зазначеного договору перебачено, що загальний обсяг товару складає 2 200 тонн по ціні 8 600,00 грн. за тонну.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка та передача товару здійснюється за адресою: м. Миронівка, вул. Леніна 130.

Згідно із додатком 1 до договору від 01.08.2011 № 02/11-А (графік поставки), 31.08.2011 ТОВ «Донбасбудсервіс» повинно було відвантажити та поставити позивачу цукру-піску на загальну суму 18 920 000,00 грн.

01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» було укладено договір поставки № 05/11-А, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Донбасбудсервіс») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (цукор-пісок).

Пунктами 2.1 та 4.1 зазначеного договору перебачено, що загальний обсяг товару складає 2 200 тонн по ціні 8 400,00 грн. за тонну.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка та передача товару здійснюється за адресою: м. Миронівка, вул. Леніна 130.

Згідно із додатком 1 до договору від 01.08.2011 № 05/11-А (графік поставки), 31.08.2011 ТОВ «Донбасбудсервіс» повинно було відвантажити та поставити позивачу цукру-піску на загальну суму 40 000 000,00 грн.

На підтвердження поставки товарів позивач надав копії податкових та видаткових накладних.

Оплата за вказаними договорами була здійснена частково 22.09.2011 у розмірі 3 141 000,00 грн. та 19.10.2011 у розмірі 788 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 2, а.с.289).

Як зазначено представником позивача, податковий кредит за серпень 2012 року в розмірі 10 307 901,71 грн. був сформований ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» на підставі виписаних ТОВ «Донбасбудсервіс» податкових накладних, тобто за другою подією, визначеною пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу. В той же час, не заперечував, що товар контрагентом не поставлявся.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, податкові накладні, розрахунки-фактури, платіжні доручення, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, оскільки містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій позивачем надано лише договори поставки, податкові на видаткові накладні. Актів приймання-передачі, договорів підряду з третіми особами щодо надання послуг з розвантаження товару, книги складського обліку, позивачем надано не було.

Крім цього, договори на поставку товарів від 01.08.2012 № 02/11-А, № 05/11-А та видаткові накладні, виписані ТОВ «Донбасбудсервіс» відповідно до вказаних договорів, не підписані посадовими особами позивача. У вказаних документах у графі «підпис» зазначено прізвище директора товариства Шульги В.І., проте останній, відповідно до допиту свідка від 24.10.2012, пояснив, що договори на поставку товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» та видаткові накладні він підписувати не міг, тому що на момент укладення вказаних договорів, не займав посаду директора товариства «ВІК-Р.С.Ф.».

Таким чином, зазначені договори про поставку товарів та видаткові накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» положень підпункту 192.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, статті 203, 215 Цивільного кодексу, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» - є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.12.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.