Постанова № 36531114, 02.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 січня 2014 року письмове провадження № 826/17644/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будленд»

до

Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

про

скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будленд» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 63226552201, 63326552203 від 04.10.2013 прийнятих Державною податковою інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено від’ємне значення з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75 Податкового кодексу України, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ПЕРЛА-ІНФОРМ» (код за ЄДРПОУ 38464162) за січень, березень 2013 р., ТОВ «ГОНСА ЛЕСС» (код за ЄДРПОУ 38320495) за листопад, грудень 2012р. та січень 2013 р., ТОВ «ФОКРАС» (код за ЄДРПОУ 38320427) за листопад та грудень 2012 р., ТОВ «ДАНІУС» (код за ЄДРПОУ 38261414) за жовтень, листопад, грудень 2012 р., ТОВ «АЙПІ-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 38204492) за серпень та жовтень 2012 р., ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» (код за ЄДРПОУ 38123948) за липень 2012 р., ТОВ «МАГРЕБ Україна» (код за ЄДРПОУ 36282249) за червень та липень 2012 р., ПП «УНІСОН ДИЗАЙН» (код за ЄДРПОУ 34795572) за серпень та вересень 2012 р., ТОВ «Леонор» (код за ЄДРПОУ 38464324) за березень 2013 р.

В ході проведення даної перевірки ревізором-інспектором використано :

· інформацію, що міститься в базі даних АС Аудит, інформаційної бази «Податковий блок»;

· дані податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Будленд» згідно інформаційної програми «Податковий блок» за відповідні періоди;

· дані додатків №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість згідно інформаційної програми «Податковий блок» за відповідні періоди;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва №1808/22-90/38464162 від 07.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Перла Інформ» (код ЄДРПОУ 38464162) за період з 01.12.2012 по 30.04.2012;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва №1785/22-20/38320495 від 06.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гонза Лесс» (код за ЄДРПОУ 38320495) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.09.2012 по 31.03.2013;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва. №961/2240/38320427 від 05.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фокрас» (код за ЄДРПОУ 38320427) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період 01.11.2012 по 30.11.2012, та акт №1695/2240/38320427 від 30.05.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фокрас» (код за ЄДРПОУ 38320427) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період жовтень, грудень 2012р., та січень, лютий, березень 2013;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва №102/2201/38261-114 від 17.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даніус» (код за ЄДРПОУ 38261414) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.09.2012 по 30.04.2013;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва №101/2201/38204492 від 17.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айнп-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38204492) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2012 по 30.04.2013;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва ДПС № 2342/2220/38123948 від 26.12.2012 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» (код за ЄДРПОУ 38123948) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва № 164/2240/36282249 від 21.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Магреб Україна» (код за ЄДРПОУ 36282249) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.03.2012 по 31.08.2012;

· акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління м. Києва №165/2240/34795572 від 17.01.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Унісон Дизайн» (код за ЄДРПОУ 34795572) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період червень, вересень, жовтень 2012;

· Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку стосовно взаємовідносин ТОВ «Будленд» з ТОВ «ПЕРЛА-ІПФОРМ» (код за ЄДРПОУ 38464162) за січень, березень 2013р., ТОВ «ГОНЗА ЛЕСС» (код за ЄДРПОУ 38320495) за листопад, грудень 2012р. та січень 2013р., ТОВ «ФОКРАС» (код за ЄДРПОУ 38320427) за листопад та грудень 2012р., ТОВ «ДАНІУС» (код за ЄДРПОУ 38261414) за жовтень, листопад, грудень 2012р., ТОВ «АЙПІ- СЕРВ1С» (код за ЄДРПОУ 38204492) за серпень та жовтень 2012р., ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» (код за ЄДРПОУ 38123948) за липень 2012р., ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 36282249) за червень та липень 2012р., ПП «УНІСОН ДИЗАЙН» (код за ЄДРПОУ 34795572) за серпень та вересень 2012р.. ТОВ «Леонор» (код за ЄДРПОУ 38464324) за березень 2013р., а саме :

- Договори про співпрацю;

- Податкові накладні;

- Видаткові накладні;

- Акти наданих послуг.

Перевіркою встановлено, що на формування зазначеного показника мали вплив договірні взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «ПЕРЛА-ІНФОРМ», ТОВ «ГОНСА ЛЕСС», ТОВ «ФОКРАС», ТОВ «ДАНІУС», ТОВ «АЙПІ-СЕРВІС», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ», ТОВ «МАГРЕБ Україна», ПП «УНІСОН ДИЗАЙН», ТОВ «Леонор».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «ПЕРЛА-ІНФОРМ» ґрунтувалися договорі про надання рекламних послуг № 19 від 02.01.2013, предметом якого є надання рекламних послуг по розміщенню інформації позивача на додаткових моніторах терміналів моментальної оплати.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг № 39 від 31.01.2013, № 258 від 29.03.2013; податкові накладні № 38 від 31.01.2013, №83 від 29.03.2013.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 1808/22-90/38464162 від 07.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПЕРЛА-ІНФОРМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.12.2012 по 30.04.2013. Без належного дослідження первинних документів позивача, які були надані останнім на письмовий запит податкового органу, зазначений акт був покладений в основу перевірки позивача з даним контрагентом.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «ГОНЗА ЛЕСС» ґрунтувалися договорі поставки № 59 від 01.11.2012 № 19 від 02.01.2013, згідно якого останній як продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язується прийняти й оплатити товар.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні № 48 від 06.11.2012, № 49 від 14.11.2012, № 50 від 28.11.2012, № 84 від 14.12.2012, № 2 від 03.01.2013, № 14 від 10.01.2013, № 27 від 27.01.2013, № 33 від 23.01.2013, № 34 від 25.01.2013, № 63 від 31.01.2013, № 46 від 01.02.2013, № 79 від 18.02.2013, товарно-транспортні накладні № 27 від 06.11.2012, № 31 від 14.11.2012, № 36 від 28.11.2012, № 41 від 14.12.2012, № 2 від 03.01.2013, № 5 від 10.01.2013, № 14 від 21.01.2013, № 17 від 23.01.2013, № 19 від 25.01.2013, № 24 від 31.01.2013; податкові накладні № 19 від 06.12.2012, № 20 від 14.12.2012, № 21 від 28.12.2012, № 26 від 14.12.2012, № 2 від 03.01.2013, № 14 від 10.01.2013, № 27 від 21.01.2013, № 32 від 23.01.2013, № 33 від 25.01.2013, № 51 від 31.01.2013, № 7 від 01.02.2013, № 27 від 18.02.2013; банківська виписка по операціям.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт 1785/22-20/38320495 від 06.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГОНЗА ЛЕСС» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.09.2012 по 31.03.2013. Без належного дослідження первинних документів позивача, які були надані останнім на письмовий запит податкового органу, зазначений акт був покладений в основу перевірки позивача з даним контрагентом.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ФОРКАС» ґрунтувалися договорі на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 34 від 01.11.2012 , згідно якого останній як виконавець за дорученням позивача як замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з Додатками до цього Договору, які є його невід’ємною частиною. Замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами цього договору та Додатками. Додатки до даного договору включають: адресну програму з конкретним сюжетом реклами в період її розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат, та ін.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: адресні програми (а/с 205-212, том 1 додатка), акти надання послуг № 54 від 09.11.2012, № 55 від 16.11.2012, № 56 від 23.11.2012, № 57 від 30.11.2012, № 213 від 07.12.2012, № 215 від 14.12.2012, № 218 від 21.12.2012, № 222 від 28.12.2012; податкові накладні № 30 від 09.11.2012, № 31 від 16.12.2012, № 32 від 23.12.2012, № 33 від 30.01.2012, № 121 від 07.12.2012, № 123 від 14.12.2012, № 126 від 21.12.2012, № 130 від 28.12.2012.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акти № 1695/2240/38320427 від 30.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФОРКАС» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за жовтень, грудень 2012р., та січень, лютий, березень 2012р., та № 961/2240/38320427 від 05.04.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФОРКАС» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за листопад 2012р.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ДАНІУС» ґрунтувалися договорі поставки № 59 від 26.09.2012, згідно якого останній в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язувався передати у власність позивача як покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язується прийняти й оплатити товар.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: рахунки на оплату (а/с 73 – 79, том 1 додатку); видаткові накладні № 146 від 01.10.2012, № 327 від 04.10.2012, № 194 від 08.10.2012, № 328 від 09.10.2012, № 325 від 15.10.2012, № 235 від 18.10.2012, № 326 від 26.10.2012, № 259 від 29.10.2012, № 296 від 01.11.2012, № 342 від 09.11.2012, № 363 від 14.11.2012, № 423 від 27.11.2012, № 450 від 03.12.2012; товарно-транспортні накладні № 194 від 18.10.2012, № 181 від 01.10.2012, № 234 від 03.12.2012, № 230 від 27.11.2012, № 222 від 14.11.2012, № 217 від 09.11.2012, № 211 від 01.11.2012, № 188 від 09.10.2012, № 184 від 04.10.2012, № 209 від 29.10.2012, № 187 від 08.10.2012; податкові накладні № 9 від 01.10.2012, № 123 від 04.10.2012, № 25 від 08.10.2012, № 124 від 09.10.2012, № 121 від 15.10.2012, № 46 від 18.10.2012, № 122 від 26.10.2012, № 69 від 29.10.2012, № 4 від 01.11.2012, № 21 від 09.11.2012, № 41 від 14.11.2012, № 96 від 27.11.2012, № 13 від 03.12.2012; банківські виписки по операціям.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 102/2201/38261414 від 17.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДАНІУС» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за жовтень, листопад, грудень 2012р.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «АЙПІ-СЕРВІС» ґрунтувалися договорі про надання рекламних послуг/робіт на додаткових моніторах терміналів моментальної оплати. Перелік наданих виконавцем рекламних послуг, їх вартість і порядок оплати були обумовлені в Додатках до договору № 43 від 26.06.2012.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: рахунки на оплату (а/с 53 -55, том 1 додатку); акт надання послуг № 484 від 10.08.2012, № 485 від 20.08.2012, № 486 від 31.08.2012, № 915 від 31.10.2012; податкові накладні № 116 від 10.08.2012, № 117 від 20.08.2012, № 118 від 31.08.2012, № 144 від 31.10.2012; банківські виписки по операціям.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 101/2240/38204492 від 17.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙПІ-СЕРВІС» з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2012 по 30.04.2013.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА» ґрунтувалися договорі про поставки № 23 від 27.04.2012, згідно якого останній як постачальник, в період дії договору, зобов'язувався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) позивачу як покупцеві згідно з його замовленнями будівельні матеріали, а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: рахунки на оплату (а/с 7 - 9, том 1 додатку); видаткові накладні № 308 від 01.06.2012, № 446 від 01.06.2012, № 732 від 03.07.2012; товарно-транспортні накладні № 427 від 01.07.2012, № 412 від 01.06.2012; податкові накладні № 33 від 01.06.2012, № 165 від 01.06.2012; банківські виписки по операціям.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 164/2240/36282249 від 21.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА» з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2012 по 31.08.2012.

Взаємовідносини позивача з ПП «УНІСОН ДИЗАЙН» ґрунтувалися договорі про поставки № 19 від 30.07.2012, згідно якого останній як постачальник, в період дії договору, зобов'язувався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) позивачу як покупцеві згідно з його замовленнями будівельні матеріали, а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: рахунки на оплату; видаткові накладні № 681 від 01.08.2012, № 897 від 01.08.2012, № 1482 від 01.08.2012, № 1146 від 16.08.2012, № 1417 від 23.08.2012, № 1277 від 27.08.2012, № 1827 від 03.09.2012, № 2592 від 03.09.2012, № 2053 від 10.09.2012, № 2586 від 10.09.2012, № 2115 від 24.09.2012, № 2606 від 26.09.2012; товарно-транспортні накладні № 983 від 26.09.2012, № 969 від 10.09.2012, № 981 від 24.09.2012, № 963 від 03.09.2012, № 901 від 01.08.2012, № 948 від 23.08.2012, № 954 від 27.08.2012, № 922 від 16.08.2012; податкові накладні № 34 від 01.08.2012, № 61 від 01.08.2012, № 481 від 01.08.2012, № 158 від 16.08.2012, № 420 від 23.08.2012, № 289 від 27.08.2012, № 23 від 03.09.2012, № 625 від 03.09.2012, № 94 від 10.09.2012, № 619 від 10.09.2012, № 155 від 24.09.2012, № 639 від 26.09.2012; банківські виписки по операціям.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 165/2240/34795572 від 17.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «УНІСОН ДИЗАЙН» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за жовтень, листопад, грудень 2012р.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» ґрунтувалися договорі про поставки № 39 від 27.06.2012, згідно якого останній як постачальник, зобов'язувався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) позивачу як покупцеві згідно з його замовленнями будівельні матеріали, а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні № 391 від 11.07.2012, № 477 від 30.07.2012; товарно-транспортні накладні № 190 від 30.07.2012, № 181 від 11.07.2012; податкові накладні № 89 від 11.07.2012, № 172 від 30.07.2012; банківські виписки по операціям.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 2342/2220/38123948 від 26.12.2012 про результати перевірки ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Леонор» ґрунтувалися договорі про надання послуг № 29 від 25.02.2013, згідно якого позивач як замовник замовляє, а ТОВ «Леонор» як виконавець переймає на себе виконання зобов'язань по виготовленню і поширенню інформаційних буклетів, поетапно. Порядок і умови кожного етапу проведення акції обумовлюється справжнім договором і Додатками, що є його невід'ємною частиною.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни з а придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг № 235 від 07.03.2013, № 237 від 14.03.2013, № 239 від 21.03.2013, № 243 від 31.03.2013; податкові накладні № 72 від 07.03.2013, № 74 від 14.03.2013, № 76 від 21.03.2013, № 80 від 31.03.2013.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт 1734/2240/38464324 від 03.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Леонор» з постачальниками та покупцями за період з 06.11.2012 по 03.06.2013.

Відповідачем без належного дослідження первинних документів, які були надані позивачем на запит податкового органу, були покладені в основу перевірки вищевказані акти. При цьому відповідач не врахував, що зазначені акти не можуть бути віднесені до податкової інформації, оскільки податковим законодавством їх складення не передбачене. Крім того, вказані службові документи отримані поза встановленим порядком. Порушення порядку отримання та надання доказів підтверджується, зокрема, оформленням письмових доказів: надана суду роздруківка з електронного носія не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документів; відсутні підписи (в т.ч цифрові), посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням вигоди третім особам. Також з врахуванням вищевказаних актів, відповідач зазначив, що податкові накладні складені контрагентами не можуть бути прийняті як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесенню до податкового кредиту позивачем сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 430/26-55-22-03 від 25.09.2013, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено:

1) заниження податку додану вартість за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 на загальну суму 152 362 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за перевіряємий період у розмірі 11 201 грн;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 у сумі 11 201 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 у сумі 11 201 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки за результатами перевірки, викладені в акті № 430/26-55-22-03 від 25.09.2013, - залишені без змін.

На підставі акта перевірки № 430/26-55-22-03 від 25.09.2013, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 63226552203 від 04.10.2013 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 141 154,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 292,00 грн.; форми «В4» № 63326552203 від 04.10.2013, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 201 грн.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака – специфічна мета – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника – фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків, наявність будь-якої мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ, зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вона підписана не тією особою, яка мала її підписати.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної” № 1379 від 01.11.2011 року (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними”:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кодексу (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоди зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди – як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 1808/22-90/38464162 від 07.06.2012, № 1785/22-20/38320495 від 06.06.2013, № 1695/2240/38320427 від 30.05.2013, № 961/2240/38320427 від 05.04.2013, № 102/2201/38261414 від 17.06.2013, № 101/2240/38204492 від 17.06.2013, № 164/2240/36282249 від 21.06.2013, № 165/2240/34795572 від 17.01.2013, № 2342/2220/38123948 від 26.12.2012, № 1734/2240/38464324 від 03.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єктів господарювання, оскільки інформація, викладена в зазначених актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та, відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будленд» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 63226552201, № 63326552203 від 04.10.2013.

Судові витрати в сумі 188,00 присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будленд» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Суддя Р.О. Арсірій