Постанова № 36531058, 24.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2013 року № 826/19707/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"

до

Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000503720 від 30.10.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000503720.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 10.10.2013 №1205/40-10/37-10/31076956 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року» є необґрунтованим та ґрунтується на хибному тлумаченні норм податкового законодавства.

Відповідач - Міжрегіональне головне управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено камеральну перевіркуи ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року, за результатом якої складено акт від 10.10.2013 №1205/40-10/37-10/31076956 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вказує, що при відображенні позивачем у декларації за серпень 2013 року в порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 3 011 079 грн., яке підлягає зменшенню. Відповідно до п. 200.19 ст 200 Податкового кодексу України, Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.09.2011 №1178, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.10.2011 за №1172/19910 та бази даних АС «Перелік платників податку, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ ТОВ «ПФК» відповідає визначеним критеріям та має право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року в сумі 25 416 513 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000503720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 011 079 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) 1 505 539,5 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

За результатом адміністративного оскарження податкове повід осмолення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи в ході проведення перевірки встановлено що відповідно даних відображених у додатку 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ТОВ «ПФК» постачальникам та/або до державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів) складає за даними платника 28 427 592 грн., за даними перевірки -25 416 513 грн. (відхилення становить 3 011 079 грн.).

Судом встановлено, що згідно поданої декларації з ПДВ за жовтень 2010 року до податкового кредиту ТОВ «ПФК» включено операції з отримання послуг від нерезидентів на суму ПДВ 2 987 224 грн., які включені до податкових зобов'язань за вересень 2010 року. З Також, згідно поданої декларації з ПДВ за листопад 2010 року до податкового кредиту ТОВ «ПФК» включено операції з отримання послуг від нерезидентів на суму ПДВ 23855 грн., які включені до податкових зобов'язань за жовтень 2010 року.

До 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України, діяли норми Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон).

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону бюджетному відшкодуванню підлягала частина від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику - платнику податку на додану вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду і отриманні послуг від нерезидента на митній території України -органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари і послуги.

Отже, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування був покладений єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині податку на додану вартість).

Зважаючи на викладене, при заповненні рядка 2 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може врахувати із суми податкового кредиту податкового періоду (рядок 17 декларації з податку на додану вартість) ті суми податку, які фактично сплачені постачальникам таких товарів (послуг) коштами, включаючи суми податку, які фактично були сплачені при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення податкового кредиту при отриманні послуг від нерезидента є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях, а датою сплати податку до бюджету в такому разі вважається дата подання до податкової інспекції (адміністрації) податкової декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань (рядок 7).

Таким чином, оскільки податковий облік операцій з отримання послуг від нерезидента на митній території України не передбачає окремої сплати до бюджету податку на додану вартість, то податок на додану вартість по таких операціях у рядок 2 Розрахунку суми бюджетного відшкодування не включався.

Вище викладена позиція відображена в листі Державної податкової адміністрації України від 15.04.2010 №7466/7/16-1517-04.

З системного аналізу викладеного вбачається, що до набрання чинності Податкового кодексу України, законодавство не містило положень, які б дозволяли включення до розрахунку бюджетного відшкодування послуги отримані від нерезидента.

Щодо застосування до спірних правовідносин положення Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає із статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином оцінка правомірності дій платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже дії та відповідальність за їх вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Відповідно п.200.4. ст..200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

ТОВ «ПФК» згідно декларації за жовтень 2010 року до податкового кредиту включено операції з отримання послуг від нерезидентів на суму ПДВ 2 987 224 грн. які включені до податкових зобов'язань за вересень 2010 року, до декларації за листопад 2010 року до податкового кредиту включено операції з отримання послуг від нерезидентів на суму ПДВ 23855 грн., які включені до податкових зобов'язань за жовтень 2010 року.

Таким чином, оскільки законодавство, чинне на момент формування позивачем податкового кредиту з нерезидентом, не давало право заявляти такі суми до відшкодування, то у платника податків відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування після набрання чинності норм Податкового кодексу України.

Отже, позивач має право на користування податковим кредитом, проте не може заявляти зазначені суми до бюджетного відшкодування згідно норм законодавства чинного на момент вчинення операцій з нерезидентом (станом на 2010рік).

При цьому, оскільки платник податків безпідставно заявив суму бюджетного відшкодування вже в серпні 2013 році, після набрання чинності Податковим кодексом України, перевіркою встановлено порушення саме норм Податкового кодексу України.

З системного аналізу викладеного вбачається, що законодавство, чинне на момент формування позивачем податкового кредиту з нерезидентом, не давало право заявляти такі суми до відшкодування, то у платника податків відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування після набрання чинності норм Податкового кодексу України, проте позивач заявив таку суму до бюджетного відшкодування після набрання чинності норм Податкового кодексу України, податковий орган правомірно вказує на порушення позивачем норм Податкового кодексу.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про порушення позивачем при відображенні у декларації за серпень 2013 року вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 3 011 079 грн., яке підлягає зменшенню є обґрунтованими та правомірним. Таким чином аргументи позивача про неправомірність оскаржуваного рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2013.