Постанова № 36530105, 30.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Миколаїв Справа № 814/3015/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовом

Приватного підприємства "Сузір’я Стрільця",

вул. Акіма, 5, м. Миколаїв, 54003

до

за участю

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

вул. Потьомкінська, 24/2, Миколаїв, 54030

Прокуратури Миколаївської області,

вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.08 №0000172360/3 у повному обсязі та №0000182370/3 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 5 346грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 673грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки, відповідачем неправильно застосована ст.264 ЦК України, яка переривання перебігу строку позовної давності, також позивач неправильно розуміє, що безнадійна дебіторська заборгованість не може бути класифікована як безповоротна фінансова допомога за визначенням наведеним у п.п.1.22 ст.1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334).

позивач правомірно, у відповідності до вимог відніс на валові витрати вартість товару, та правомірно відповідно Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення вищезазначених операцій.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не відкоригував у відповідному податковому періоді вадові витрати на суму дебіторської заборгованості та відповідно не відкоригував податковий кредит на суму безповоротної фінансової допомоги. В зв’язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

В С Т А Н О В И В:

ПП ”Сузір’я Стрільця” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

20.11-17.12.07 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.06 по 30.06.07.

25.12.07 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №1633/23-600/24059297, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено ст.3, п.5.10 ст.5, Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 364грн.; п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 8 904грн.

12.01.08 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000172360/0, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 13 364грн. та штрафними санкціями на суму 6 682грн.

№0000182360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 8 904грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 452грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПА у Миколаївській області від 05.06.08 №1536/10/25-014 ”Про результати розгляду повторної скарги” податкове повідомлення-рішення від 12.01.08 №0000172360/0 було скасоване в частині донарахування податку на прибуток у сумі 2 990грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 495грн., податкове повідомлення-рішення від 12.01.08 №0000182360/0 було скасоване в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 3 299грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1650грн.

28.08.08 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000172360/3, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 10 374грн. та штрафними санкціями на суму 5 187грн.

№0000182360/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 5 604грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 802грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки податкового органу про те, що нестягнуті суми здійсненої позивачем попередньої оплати за товари, які обліковуються як дебіторська заборгованість, яка виникла більш, ніж 1095 днів, вважаються наданою позивачем безповоротною фінансовою допомогою, тобто для позивача, який здійснив попередню оплату за товари, яка набула статусу безповоротної фінансової допомоги, виникає зміна суми компенсації за товари, яка дорівнює « 0», оскільки безповоротна фінансова допомога не передбачає відповідної компенсації.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За визначенням, наведеним у п.1.32 №334, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Положеннями абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону№334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону №334 передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону №334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно з положеннями п.1.25 ст.1 Закону №334 безнадійною є, зокрема, заборгованість, по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності.

При цьому, Закон №334 не містить будь-яких обмежень стосовно визнання заборгованості безнадійною залежно від підстав її виникнення (у тому числі у зв’язку зі здійсненням компенсації вартості товарів у порядку передплати).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладались договори купівлі-продажу товарів з контрагентами, по яким він здійснював передплату за непоставлений товар та відносив суми передплат до валових витрат.

У майбутньому товар не було поставлено на повну суму і станом на 30.06.07, за позивачем рахується нестягнута дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Зазначена дебіторська заборгованість виникла по ТОВ НПТК ”Аксонт”, ПП ”Надар”, ПСВП ”Нектар”.

Позивачем надано суду картки рахунків 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, сальдо на 01.01.12, з яких вбачається, що за вказаними контрагентами рахується безнадійна заборгованість.

Виходячи з вказаних обставин, та враховуючи приписи вказаних норм, суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми коштів сплачених контрагентам у вигляді передплати, та не повинен відкориговувати ці валові витрати, у зв’язку з тим, що така заборгованість стала безнадійною.

Отже суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.08 №0000172360/3, підлягає скасуванню.

Що стосується зменшення відшкодування з ПДВ 5 604грн., суд зазначає наступне:

До вказаної суми входить 5 124грн. податкового кредиту отриманого позивачем від угод з вищевказаними контрагентами.

На думку відповідача, позивач повинен був відкоригувати вказаний податковий кредит, в зв’язку з тим, що заборгованість яка рахується за контрагентами стала безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону №168 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, п.4.5 ст.4 Закону №168, не передбачає коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості відповідно до Закону №334, а тому податковий кредит та податкові зобов’язання з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості не підлягають коригуванню.

Крім того позивачем витрачено кошти на поліпшення та утримання квартири у м. Алушта, та відповідно отримано податковий кредит від оплати вартості робіт, в сумі 480грн.

Перевіркою встановлено, що згідно бухгалтерського обліку у позивача по рахунку 103 ”Будівлі, споруди”, рахується квартира у м. Алушта, амортизація по якій не відображається в податковому обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає, що позивачем порушено вказану норму, та завищено податковий кредит в сумі 480грн. від придбання матеріалів та послуг для квартири в м. Алушта, яка не використовується у господарській діяльності позивача.

Отже суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.08 №0000182360/3, підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5 124грн., та частково в сумі застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 562грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача в частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.08.08 №0000172360/3.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.08.08 №0000182360/3, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5 124грн., та в сумі застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 562грн.

4. Присудити на користь Приватного підприємства ”Сузір’я Стрільця” судові витрати у розмірі 1,70грн. з Державного бюджету України.

5. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар