Постанова № 36530063, 12.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року м. Миколаїв Справа № 2а-4969/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовом

Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Мостобудівельний загін № 73",

вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031

до

за участю

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Головного управління Міндоходів,

пр. Шевченко, 15/1,Одеса, Одеська область, 65058

Прокуратури Миколаївської області,

вул. Спаська , 28 ,м. Миколаїв, 54001

про

визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 26.04.10 р. № 0000170037/0, від

06.07.10 р. № 0000170037/1,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкових рішень - повідомлень відповідача від 26.04.10 №0000170037/0 та від 06.07.10 №0000170037/1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дане рішення прийняте з порушенням закону оскільки позивач правомірно включив до податкового кредиту за грудень 2009р. підставі податкових накладних за попередні періоди отримані з запізненням, відповідно до вимог Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168). Крім того всі укладені позивачем угоди з ТОВ ”Астор і Я” мали реальний характер, та від їх здійснення правомірно сформовано податковий кредит.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач повинен був включити, не одержані податкові накладні, до декларації з ПДВ, а замість них додати заяву зі скаргою на постачальника. Відповідно податковий кредит повинен бути обрахований на підставі першої події (оплата вартості), та включений до декларації у відповідний звітний період. Крім того установчі документи ТОВ ”Астор і Я”, судом визнано недійсними. За таких обставин відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Прокурор підтримав заперечення відповідача.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

В С Т А Н О В И В:

ДП ПАТ ”Мостобуд” – Мостобудівельний загін №73 зареєстровано як юридичну особу, та позивач є платником податків.

22.02-06.04.10 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.09.

13.04.10 р. за результатами перевірки відповідачем було складено акт №368/37/30126124, у висновках якого, крім іншого, зазначено, що позивачем порушено: п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 Закону №168, в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 432 311,80грн.

26.04.10 на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове рішення-повідомлення №0000170037/0, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 432 311,80грн. та штрафними санкціями на суму 216 155,90грн.

11.05.10 позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку до СДПІ по роботі в ВПП у м. Миколаєві.

06.07.10 рішенням СДПІ по роботі в ВПП у м. Миколаєві, про результати розгляду первинної скарги, скарга позивача була залишена без задоволення.

06.07.10 на підставі рішення СДПІ по роботі в ВПП у м. Миколаєві, відповідачем було прийняте податкове рішення-повідомлення №0000170037/1, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 432 311,80грн. та штрафними санкціями на суму 216 155,90грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідач збільшив позивачу грошові зобов’язання з ПДВ у зв’язку з тим, що:

рішенням Ленінського районного суду від 11.11.08 по справі №2-а-3670/08, установчі документи ТОВ ”Астор і Я” були визнані недійсними з моменту реєстрації, та визнане недійсним свідоцтво платника ПДВ. В зв’язку з чим відповідач вважає, що позивач неправомірно сформував податковий кредит від угод з цим контрагентом на суму 8 281,50грн., оскільки ці угоди, є нікчемними, в зв’язку з визнанням недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ ”Астор і Я”, та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ;

позивач неправомірно сформував податковий кредит за жовтень-грудень 2008р., січень-вересень 2009р., на загальну суму 424 030,30грн., на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів у попередніх періодах.

Що стосується нікчемності угоди позивача з ТОВ ”Астор і Я”, суд зазначає наступне:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.13 було скасовано рішення Ленінського районного суду від 11.11.08 по справі №2-а-3670/08, в частині визнані недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ ”Астор і Я”, а в частині визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ, провадження у справі закрите.

Таким чином суд вважає, що з прийняттям Одеським апеляційним адміністративним судом вказаної постанови, відпали підстави визнавати нікчемною угоду між позивачем та ТОВ ”Астор і Я”, та неправомірність формування позивачем податкового кредиту від угоди з вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач уклав з ТОВ ”Астор і Я” договір від 01.02.07 №19 відповідно до умов якого ТОВ ”Астор і Я” зобов’язане поставити позивачу товар. Відповідно до видаткової накладної від 20.09.07, ТОВ ”Астор і Я” поставило позивачу товар на загальну суму 49 689грн., та надало позивачу в податкову накладну від 20.09.07 №163 сума ПДВ за якою склала 8 281,50грн.

Статтею 1 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, туму суд вважає, що правомірно відніс до податкового кредиту 8 281,50грн.

Що стосується формування податкового кредиту на підставі податкових накладних отаманих позивачем від контрагентів з запізненням (в інший податковий період), суд зазначає наступне:

Відповідно до п.п 7.5.1 п.7.5 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає на підставі податкової накладної, це зазначено в п.п.7.2.6 п.2.6 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до ч.2 п.п.7.2.6 п.2.6 Закону №168, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) видати податкову накладну отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника.

Суд зазначає, що вказана норма надає позивачу таке право, а не зобов’язує його це робити.

Не зважаючи на те, що право на податковий кредит виникло у позивача в попередні періоди, він правомірно сформував податковий кредит за жовтень-грудень 2008р., січень-вересень 2009р., на загальну суму 424 030,30грн., після отримання податкових накладних від контрагентів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові рішення-повідомлення відповідача від 26.04.10 №0000170037/0 та від 06.07.10 №0000170037/1, підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Головного управління Міндоходів від 26.04.10 №0000170037/0 та від 06.07.10 №0000170037/1.

3. Присудити на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства ”Мостобуд” – Мостобудівельний загін №73 судові витрати у розмірі 1 700 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар