Постанова № 36529821, 27.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2013 р. Справа № 809/3903/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника відповідача - Корицької О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН"

до відповідача: Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій, скасування припису №0581 від 11 листопада 2013 року та постанови про накладення стягнень №401 від 25 листопада 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу №255 від 11.11.2013 року про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складення Акту №0581 від 11.11.2013 року, скасування припису №0581 від 11 листопада 2013 року та постанови про накладення стягнень №401 від 25 листопада 2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі депутатського звернення, відповідачем проведено перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт №0581 від 11.11.2013 р. Порушення закону, на думку позивача, полягає в тому, що відповідачем проведено перевірку якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг при торгівлі непродовольчими товарами, проте в депутатському зверненні, як підстави проведення позапланової перевірки, вказано на потребу перевірки лише факту продажу контрафактної продукції, що не входить в межі компетенції відповідача, а також товарів, які не сертифіковані (заборонені для продажу) в Україні. Встановлені відповідачем факти відсутності доступної, достовірної та своєчасної інформації на підтвердження якості та безпеки щодо окремих товарів, зазначені в акті перевірки, до винесення оскаржуваної постанови про накладення стягнень позивачем усунуті, проте незважаючи на вжиті позивачем заходи з метою уникнення непорозумінь та конфліктних ситуацій відповідачем застосовано штраф в розмірі 12615,51 грн. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про проведення перевірки від 11.11.2013 року за №255, визнати незаконними дії відповідача щодо проведення перевірки та складення акту №0581 від 11.11.2013 року, визнати незаконним та скасувати припис від 11.11.2013 року за №0581 та постанову про накладення стягнень №401 від 25.11.2013 року.

Оскільки відповідачем постанова про накладення стягнень за №401 від 25.11.2013 року вже звернута до виконання, що створює реальну небезпеку заподіяння шкоди позивачу, 17 грудня 2013 року, ухвалою про забезпечення позову, дію даної постанови зупинено до набрання рішення в даній справі законної сили.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив суду клопотання про відкладення розгляду справи, а в разі неможливості відкладення, прохав проводити розгляд справи без участі представника позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити повністю. Враховуючи, що в попередніх судових засіданнях представник позивача надав всі необхідні пояснення для повного та всебічного розгляду адміністративної справи, з метою розгляду даної справи в розумний строк, суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених в письмовому запереченні. Додатково вказала, що відповідачем проведено перевірку на предмет дотримання вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів в межах компетенції з дотриманням вимог Закону України, а виконання позивачем оскаржуваного припису шляхом усунення ним виявлених порушень додатково підтверджує їх наявність та не звільняє останнього від відповідальності. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2013 року народний депутат України звернувся до Генерального прокурора України з проханням вчинити заходи реагування задля припинення порушення прав споживачів та здійснити перевірку торгової мережі магазинів побутової техніки «Фокстрот» на факт продажу контрафактної продукції та товарів, які не сертифіковані (заборонені для продажу) в Україні (а.с.39).

Дане звернення, листом від 21.10.2013 року перенаправлено в межах компетенції голові Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (а.с.40).

Відреагувавши на лист, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, листами від 05.11.2013 року за №5090-2-7/6 та від 06.11.2013 року за №5114-2-7/7 доручила територіальним органам Держспоживінспекції України здійснити позапланові заходи з перевірки продукції побутової техніки «Фокстрот» на дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду та захисту прав споживачів, перевірити факти викладені у зверненні народного депутата України в межах компетенції (а.с.41,44).

На підставі згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю від 06.11.2013 року за №03/7-10192-2013 (а.с.47), направлення на проведення перевірки за №275 від 11.11.2013 року (а.с.48) та наказу про направлення на проведення перевірки за №255 від 11.11.2013 року (а.с.49) позивачем здійснено перевірку магазину «Фокстрот» ТОВ «САВ-Дістрибьюшн», за адресою м. Надвірна, вул. Княгині Ольги, 4.

Результати перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів відображені в акті № 0581 від 11.11.2013 року, згідно з яким встановлено порушення вимог законодавства, а саме відсутність необхідної, достовірної, доступної та своєчасної інформації про продукцію та реалізація товарів без документів, які засвідчують їх якість та безпеку (а.с.50-51). Продукція, яка не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів, після проведення перевірки вказана в зведених даних, сумарна вартість яких становить 42051,70 грн. (а.с.54).

На підставі виявлених порушень, 25.11.2013 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за №401, якою на позивача накладено штраф в розмірі 12615,51 грн. (а.с.55), що становить 30 відсотків від вартості продукції, продаж якої здійснювалася з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.89).

Не погоджуючись з вищевказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за № 877-V від 05.04.2007 р., із змінами та доповненнями (надалі також - Закон №877).

Положеннями частини 1 статті 7 Закону №877 встановлено, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Частиною 2 вказаної статті зазначено, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем 11.11.2013 року винесено наказ на проведення перевірки за №255 (а.с.49) та направлення на проведення перевірки №275 від 11.11.2013 року, яке до початку перевірки у відповідності до вимог Закону №877 вручено керуючому магазину ОСОБА_2 про що свідчить відмітка на направленні (а.с.48).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізмів їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - Закон №1023).

У відповідності до статті 15 Закону №1023, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з приписами пункту 7 частини 1 статті 23 Закону №1023, передбачено відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дане положення статті дублюється абзацом 9 пункту 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177.

Отже, встановлений відповідачем факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію в магазині позивача, на момент перевірки, передбачає встановлену Законом відповідальність, а усунення позивачем встановлених порушень на виконання припису станом на 25.11.2013 року, до винесення оскаржуваної постанови про накладення стягнень, у відповідності до вимог чинного законодавства, не звільняє позивача від відповідальності.

Частиною 1 статті 26 Закону №1023 передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, в тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції, зокрема, на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 26 Закону №1023 встановлено, що результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Заборона реалізації продукції оформляється у вигляду припису до акту перевірки, що й було здійснено в оскаржуваному акті (а.с.51).

Що стосується доводів позивача про необхідність перевірки відповідачем сертифікації продукції, а не іншої інформації про товар, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7 "Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами" №104, від 19.04.2007 року, затверджених наказом Міністерства економіки України та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2007 р., за №1257/14524 (надалі - Правила) суб'єкт господарювання повинен реалізовувати непродовольчі товари, які підлягають обов'язковій сертифікації, за наявності в документах на товари реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

Пунктом 14 Правил передбачено, що у торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб'єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

В статті 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" №2406-III від 17.05.2001 року, в чинній редакції, зазначено, що сертифікація - це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Згідно із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" №46-93 від 10.05.1993 року, із змінами та доповненнями, сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Як встановлено в судовому засіданні, товари непродовольчої групи, реалізацію яких здійснює позивач (відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні) не підлягають обов'язковій сертифікації, а їх якісні та безпечні характеристики підтверджуються декларацією про відповідність.

Так, статтею 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" передбачено, що декларація про відповідність - це документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Статтею 13 цього Закону вказується, зокрема, що обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; супроводжувати продукцію декларацією про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Водночас постачальник зобов'язаний припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

З огляду на вищенаведене та вказані правові норми позапланова перевірка проведена у строгій відповідності до підстав проведення позапланових заходів, передбачених статею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року, із змінами та доповненнями.

Факт вчинення порушень, встановлених перевіркою не заперечується позивачем, окрім того представником позивача повідомлено, що на момент розгляду даної адміністративної справи порушення вимог законодавства про захист прав споживачів вже усунуті, що підтверджується листом від 25.11.2013 року (а.с.18-24), проте даний факт, як вже зазначалося судом, не звільняє позивача від відповідальності та обов'язку сплатити штраф.

Також, судом встановлено, що відповідачем проведено перевірку в межах його компетенції за розпорядженням Держспоживінспекції України на підставі звернення народного депутата України. Питання контрафактності продукції не входить до компетенції відповідача та останнім не перевірялося.

Щодо інформації, викладеної в акті перевірки, суд зазначає, що даний акт підписаний керуючим магазином ОСОБА_2, порушення, викладені в акті перевірки ним не заперечувалися, встановлені судом обставини справи, підтверджуються належними доказами, а тому в суду не виникає сумнівів в реальності порушень позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів, відображених в акті перевірки .

Таким чином, судом не встановлено порушень з боку відповідача щодо підстав проведення перевірки, під час її проведення, як і не встановлено порушень за наслідками перевірки та при застосуванні штрафних санкції за постановою №401 від 25.11.2013 року.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (ідентифікаційний код 35625082) в дохід Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1499 (Одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 02 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 02.01.2014 року.