Постанова № 36529228, 25.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 р. Справа № 804/15786/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Чернової А.В.

представника відповідача Задорожної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00541 від 27 вересня 2013 р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200444/1 від 27 вересня 2013 р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

- стягнути з Дніпропетровської митниці через Державну казначейську службу України надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 12304,58 гривень, що перерахована, як фінансова гарантія сплати митних платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України».

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що при переміщенні товару через митний кордон було правомірно задекларовано його митну вартість виходячи із ціни товару прийняту сторонами та визначену контрактом купівлі-продажу № SK2013/03/29 від 29.03.2013 р. та в поданих ВМД зазначено перший метод визначення митної вартості товару.

При цьому, позивачем було подано всі необхідні документи, які повністю підтверджують застосування першого методу за ціною контракту для митного оформлення імпортованого за вищезазначеним зовнішньоекономічним контрактом товару.

Крім того, враховуючи протиправні дії Дніпропетровської митниці Міндоходів, щодо відмови в оформленні вантажу за вартістю, визначеною в контракті купівлі-продажу № SK2013/03/29 від 29.03.2013 р., є необхідним повернути на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі - 12304,58 грн.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що дії Дніпропетровської митниці Міндоходів при здійсненні митного оформлення товарів відповідають чинному законодавству, вимоги митного органу ґрунтуються на вимогах Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов контракту купівлі-продажу № SK2013/03/29 від 29.03.2013 р. TOB «Торговий Дім Профіль України» отримав від фірми «Shandong Keer Imp&Exp Trade Co., LTD.» (КНР) товар наступної номенклатури:

- оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм;

- оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,40 мм;

- 26 вересня 2013 р. сформував митну декларацію № 110100000/2013/230320 та надав її до Дніпропетровської митниці Міндоходів, разом із наступними документами:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.12.2012р. № 110/2012/0001937;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення від 20.09.2013р. № 40281602;

- коносамент від 03.07.2013р. № QDSW006532;

- банківський платіжний документ від 19.06.2013р. № 297;

- банківський платіжний документ від 20.06.2013р. № 300;

- банківський платіжний документ від 16.09.2013р. № 392;

- рахунок-фактура (інвойс) від 18.06.2013р. № SXD13061802;

- пакувальний лист від 18.06.2013р.;

- специфікація від 18.06.2013р. № 6;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29.03.2013р. №SK2013/03/29;

- сертифікат про походження товару від 03.07.2013р. №ССРІТ125358360;

- сертифікат якості від 18.06.2013р.

Однак, Дніпропетровською митницею Міндоходів винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200444/1 від 27 вересня 2013 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00541 від 27 вересня 2013 р.

Згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, позивачем надано нову ВМД № 110100000/2013/230509 від 27 вересня 2013 р.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням, передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 42 Митного кодексу України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою, цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 49 Митного кодексу України, передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Приписами статті 53 митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких, проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 статті 54 МК України, має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до статті 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато-логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п. 2.3 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких, визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких, митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку, надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку, митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що за результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до ст. 337 МКУ, в автоматизованому порядку було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

В результаті такого контролю встановлено, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких, проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту, та не відповідають умовам доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 6 від 18.06.2013р., інвойсу № SXD13061802 від 18.06.2013р.;

- у платіжних дорученнях від 19.06.2013р. № 297 та від 20.06.2013р. № 300, відсутні посилання на заявлену партію товару;

- відповідно до ст.337 МКУ, проведено перевірку документів, поданих до митного оформлення. За результатами перевірки встановлено, що п.6.1 контракту від 29.03.2013р. №SK2013/03/29 передбачено, що продавець «SHANDONG KEER ІМР&ЕХР TRADE CO., LTD» зобов'язаний надати, також, копію експортної декларації, прейскурант, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію щодо закупки оцинкованої сталі в рулонах, завірені печаткою та підписом відповідальної особи. Зазначені документи не надані до митного оформлення.

Під час проведення консультацій 26.09.2013р. митним органом направлено електронне повідомлення, яким було зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) копію митної декларації країни відправлення;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач листом від 27.09.2013р. № 01-398 додатково надав:

- виписки з бухгалтерської документації;

- рахунок-проформу та його переклад від 18.06.2013р. № SXD130618;

- калькуляцію собівартості; комерційну пропозицію; прас-лист;

- експортну декларацію.

В поданому до митниці листі надані наступні пояснення стосовно виявлених в процесі митного оформлення розбіжностей:

- згідно умов додатку № 6 від 18.06.2013 до контракту від 29.03.2013р. № SX2013/03/29, інвойсу від 18.06.2013р. № SXD13061802 умовою оплати, є: « 100% передплата», що передбачає стовідсоткову сплату до одержання товару. В тексті контракту та специфікації немає жодних вказівок, що передплата повинна бути здійснена до відправки, тому, це зауваження ніяк не впливає на визначення митної вартості товару;

- у платіжних дорученнях від 19.06.2013р. № 297 та від 20.06.2013р. № 300 відсутні посилання на заявлену партію товару, але ці доручення під час виконання умов договору № SX2013/03/29 були отримані від «SHANDONG KEER ІМР&ЕХР TRADE CO., LTD» проформу рахунок від 18.06.2013р. № SXD130618, згідно умов якої, була зроблена передоплата за цю партію товару;

- щодо того, що «SHANDONG KEER ІМР&ЕХР TRADE CO., LTD» зобов'язаний надати, також, копію експортної декларації, прейскурант, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію щодо закупки оцинкованої сталі в рулонах, завірені печаткою та підписом відповідальної особи, то право надати ці документи виникає тільки після виявлення розбіжностей у обов'язково поданих документах.

Проте, у документах, поданих позивачем виявлено наступні розбіжності, з огляду на які, застосування першого методу визначення митної вартості не може бути здійснено:

1. Дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту, та не відповідають умовам доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 6 від 18.06.2013р., інвойсу №8ХБ13061802 від 18.06.2013р.

Так, доповнення до контракту №6 від 18.06.2013р. в якості умов оплати визначає 100% передоплату, а строк відвантаження: протягом 15 днів від дати передоплати. Ці ж самі умови, визначені в інвойсі, пакувальному листі, прас-листі та ціновій пропозиції, в яких передбачена 100% передоплата в якості умов оплати та вказано час відвантаження: протягом 15 днів після отримання оплати. Відвантаження товару, відповідно до коносаменту, відбулось 03.07.2013р.

В той же час, за платіжним дорученням від № 297, оплата за товар була здійснена 19.06.2013р. у розмірі 1 142,50 дол. США. Наступне платіжне доручення № 300 підтверджує здійснення оплати 20.06.2013р. у розмірі 10 282,50 дол. США. Останнє платіжне доручення № 392 від 16.09.2013р. посвідчує оплату у розмірі 67 307,20 дол. США.

Сума інвойсу від 18.06.2013р. № 8ХБ13061802 становить 78 732,2 дол. США.

Тобто, відвантаження товару відбулось до моменту 100% оплати, що суперечить умовам доповнення до контракту.

2. Доповнення до вищевказаного контракту передбачає продаж прокату плоского оцинкованого методом гарячого цинкування-в рулонах товщиною 0,35 мм; 0,38 мм та 0,40 мм та в кількості по 50 тонн кожного з видів прокату на загальну суму 114 250 дол. США.

Рахунок-фактура стосується прокату товщиною 0,38 мм та 0,40 мм, при чому, вагою 52.165 тонн та 51.43 тонн відповідно на загальну суму 78 732,2дол. США.

Тобто, суд вважає, що позивач фактично отримує більшу кількість даного виду товару, ніж це передбачено договором, а тому, не можна жодним чином співвіднести здійснені платежі з даним договором та ідентифікувати поставку товару з поданими документами.

3. Цінова пропозиція виробника, яка виготовлена спеціально для позивача та прайс-лист мають індивідуальний характер. Крім того, прайс-лист має обмежений час своєї дії, а саме: ціна дійсна для прийняття до 25 червня 2013 року.

Інвойс № 8X013061802, виданий 18.06.2013р., тобто, в межах строку дії запропонованої ціни на вказаний товар, в графі „Умови оплати" зазначає 100% передоплату.

Таким чином, оплата за товар, яка має бути 100% передоплатою і проводитись до відвантаження, за ціною, що була встановлена продавцем для отримання прибутку від продажу товару і яка діяла до 25 червня 2013р., фактично здійснено 16 вересня 2013р., тобто через три місяці після складання рахунку-фактури. Вищевказане суперечить умовам, встановленим у доповненні до контракту, інвойсі, ціновій пропозиції.

4. У платіжних дорученнях від 19.06.2013р. № 297 та від 20.06.2013р. № 300 відсутні посилання на заявлену партію товару.

В графі 70 «Призначення платежу» вищевказаних платіжних документів міститься посилання на контракт від 29.03.2013р. № 8К2013/03/29, рахунок-проформу від 18.06.2013р. № 8X0130618

Третє платіжне доручення № 392 від 16.09.2013р., також, має посилання на контракт, але єдине з усіх має посилання на рахунок-фактуру від 18.06.2013р. № 8ХБ13061802.

Суд зазначає, що рахунок-проформа, є попереднім документом, який використовується доти, доки не буде обрахована остаточна сума платежу, яка вже і вказується у рахунку-фактурі. В даному випадку і рахунок-проформа, і сам інвойс, обидва були виготовлені 18.06.2013р. З огляду на це, відсутність посилання на інвойс у перших двох платіжних документах жодним чином не обґрунтовано.

Крім того, посилання в платіжних дорученнях виключно на контракт, не дає можливості ідентифікувати проведені платежі з даною конкретною поставою, адже, сам зовнішньоекономічний договір передбачає здійснення великої кількості таких поставок.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, вказані в статті 57 Митного кодексу України.

Так, в цій статті зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій, митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак, ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів, тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо, тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі, також, вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів, відповідно до вимог ст.ст. 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

За результатами контролю співставлення відповідно до ст. 337 МКУ встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,76 дол.США/кг., рівень митної вартості, яка була визнана митницею та розрахована декларантом за ціню угоди щодо подібних товарів за вже оформленою митною декларацією № 508050000/2013/11144 від 26.09.2013р. становить 0,85 дол.США/кг.

З урахуванням викладеного, суд вваж аж що посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МКУ, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110100000/2013/200444/1 від 27.09.2013р., відповідно до якого, митну вартість скориговано до 0,85 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012р. № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено, про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу 2(ґ) відповідно до ст. 60 МКУ. з урахуванням наявної у митному органі інформації про вартість аналогічних товарів.

Таким чином, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200444/1 від 27 вересня 2013 р. прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 27.09.2013р. № 110100000/2013/00541.

Відповідно до ст. 256 МКУ, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача додатково пояснив, що надані представником позивача копії сертифікатів, не спростовують оскаржуваних рішень, у зв'язку з тим, що у митниці не було жодних розбіжностей у інвойсі чи експортній декларації.

Отже, суд вважає, що картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00541 від 27 вересня 2013 р. прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства та рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200444/1 від 27 вересня 2013р., винесено правомірно. Тому, підстави для задоволення інших позовних вимог, а саме: стягнути з Дніпропетровської митниці через Державну казначейську службу України надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 12304,58 гривень, що перерахована, як фінансова гарантія сплати митних платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» у суду, відсутні.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У зв'язку з чим, стягнути з ТОВ «Торговий Дім Профіль України» решту судового збору майнового характеру у розмірі 1 548,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З рахуванням викладеного, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Стягнути з ТОВ «Торговий Дім Профіль України» решту судового збору майнового характеру у розмірі 1 548,45 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька