Постанова № 36529131, 17.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/15158/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника відповідача Пристромко М.П. Бейгул А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» звернулося до суду з позовом до Східно-Дніпровської Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати прийняті Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області податкове повідомлення-рішення №0001211501 від 14.08.2013 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 585 776,00 грн., в тому числі 390 517,00 грн. податку та 195 259,00 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №0001201501 від 14.08.2013 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 493 878,00 грн., в тому числі 329 252,00 грн. податку та 164 626,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за наслідками перевірки ТОВ «Стандарт Україна» питань дотримання вимог законодавства по взаємовідносинах з ПП «Полтава- Проект-Монтаж» відповідачем було складено Акт, в якому податкова прийшла до невірних висновків, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що основані на неналежних доказах, встановлених з перевищенням службових повноважень, щодо визначення нікчемності вчинених ТОВ «Стандарт Україна» правочинів, та неправильному застосуванні норм чинного законодавства.

В основу висновків було покладено Акт перевірки контрагента позивача ПП «Полтава-Проект-Монтаж» "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Полтава-Проект-Монтаж» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період з лютого 2010 р. по лютий 2013 р.", що складено ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС. Згідно цього акту податкова вказала про неможливість підтвердити реальність проведених господарських операцій із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 р., ПП «Полтава-Проект-Монтаж» документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року.

З висновками Акту перевірки позивач не погоджується та зазначає, що укладені між ТОВ «Стандарт Україна» та ТОВ «Полтава-Проект-Монтаж» договори вчинені реально та підтверджені всіма необхідними первинними документами. Таким чином у позивача були належні умови для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість.

Крім того, в обґрунтування позову зазначено, що постановою від 30 травня 2013 року Полтавський окружний адміністративний суд визнав неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області ДПС щодо формування Акту, на який посилається відповідач у Акті №33/22/32082681, «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та додатково пояснив, що Східно-Дніпровською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стандарт України» з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та повноти відображення в податковому обліку за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стандарт України»: п.135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 390517 грн., у т. ч. по податкових періодах: за 4 квартал 2012 р. у сумі 333 127 грн., за 1 квартал 2013 р. у сумі 57390 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 329252 грн., в т.ч. по податкових періодах: за листопад 2012 року в сумі 64 775 грн., за грудень 2012 року в сумі 122 112 грн., за січень 2013 року в сумі 98 582 грн., за лютий 2013 року в сумі 43 783 грн.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарських відносинах з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» для перевірки ТОВ «Стандарт Україна» були надані: статут ТОВ «Стандарт Україна», свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво платника ПДВ, договора оренди земельних ділянок, договір позики основних засобів, книга обліку основних засобів, свідоцтва про реєстрацію автотранспортних засобів, договора купівлі-продажу укладені з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні отримані від ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за період листопад 2012 р. - березень 2013 р., касові документи (касова книга, прибуткові та видаткові касові ордера) за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., оборотно-сальдові відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», відомість операцій по рах.631 (постачальники) за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., журнал реєстрації бланків суворої звітності - довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, відомість операцій по рахунку 2011 «Сировина і матеріали» за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., акти на списання ТМЦ за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., відомість операцій по рахунку №127 «Інші нематеріальні активи» за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., відомість операцій по рахунку №152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., декларації з податку на додану вартість за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р., декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за 1 квартал 2013 року.

Перевіркою також було встановлено, що на поставку товарно-матеріальних цінностей, між ТОВ «Стандарт Україна» (Покупець) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Продавець) були укладені типові Договори-поставки, що містять неоднозначну інформацію щодо умови поставки товару.

Згідно договорів Продавець зобов'язується поставити продукцію в асортименті, кількості, якості у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах договору. Оплата здійснюється шляхом готівкової, безготівкової оплати. Якість продукції, що поставляється повинна відповідати Держстандартам, ТУ, які вказані в специфікаціях. Ціна та кількість поставляємого товару визначається у Специфікаціях. Поставка товару здійснюється на умовах EXW- Склад Постачальника на адресу - ТОВ «Стандарт Україна» (Дніпропетровська область, смт. Васильківка). Поставка обладнання може бути здійснена Продавцем як однією, так і декількома партіями. Будь-які зміни та доповнення до договору дійсні, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками. Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими на те представниками обох сторін та діє до повного виконання.

Згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс, умова поставки - EXW- Склад Постачальника регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання продавця вважаються виконаними після того, як він надав товар покупцеві на своєму підприємстві, а не тоді, коли покупець цей товар вивезе. Продавець не зобов'язаний завантажувати товар на транспорт покупця. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення.

Проте, відповідно до усного пояснення заступника директора з фінансових питань ТОВ «Стандарт Україна» В.А.Бондаренко - транспортування ТМЦ здійснювалось транспортом постачальника.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

ТОВ «Стандарт Україна» були надані до перевірки товарно-транспортні накладні (паперові носії), однак всі товарно-транспортні накладні (паперові носії) мають одну серію, номер, відрізняються лише датою виписки.

В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня наступна обов'язкова інформація, для оформлення первинних документів, яка є підтвердженням здійснення господарської операції, а саме: назва підприємства, яке здійснювало перевезення товару, державний номер автомобіля, прізвище ім'я та по батькові водія-перевізника, прізвище ім'я по батькові, посада та підпис особи, яка здійснювала відвантаження товару, штамп, прізвище, ім'я по батькові, підпис водія-експедитора, який прийняв вантаж для перевезення, підпис водія-експедитора про передачу вантажу.

Відсутність даних щодо підприємства-перевізника, автомобіля, державного номеру автотранспорту, який здійснював перевезення ТМЦ не дає можливості ідентифікувати підприємство-перевізника. Реальне транспортування ТМЦ по товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, не є можливим. Факту перевезення ТМЦ через прохідну ТОВ «Стандарт Україна» не зафіксовано.

При цьому, до перевірки не надано сертифікати якості на отриманий від ПП «Полтава-Проект-Монтаж» товар, де зазначено дату видачі такого сертифікату, назву покупця, найменування товару, марка матеріалу з якого виготовлений товар, одиниці виміру та кількість товару, а також його відповідність певним ГОСТам й Технічним умовам. В договорах на поставку передбачено, що якість товару, що поставляється повинно відповідати ГОСТам, ТУ, вказаним в специфікаціях. В наданих специфікаціях дана інформація відсутня.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення позову, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на підставі направлень Східно-Дніпровської ОДПІ Дніпропетровської області була проведена перевірка позивача. За наслідками перевірки складено Акт №33/22/32082681 від 05.08.2013 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт Україна» 32082681 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код 35295110) за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р."

Згідно висновків вказаного Акту встановлено порушення позивачем п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 390 517 грн. в т.ч. за 4 кв. 2012 р. - 333127 грн., за 1 кв. 2013 р. - 57390 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 329252 грн., в т.ч. за листопад 2012 р.- 64775 грн., за грудень 2012 р. - 122112 грн., за січень 2013 р. - 98582 грн., за лютий 2013 р. - 43783 грн.

На підставі висновків акту № 33/22/32082681 від 05.08.2013 р. відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001211501 від 14.08.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Стандарт Україна» було донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 585 776,00 гривень, в тому числі 390 517 грн. податку та 195 259,00 грн. штрафних санкцій; № 0001201501 від 14.08.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Стандарт Україна» було донараховано податку на додану вартість в сумі 493 878,00 гривень, в тому числі 329 252.00 грн. податку та 164 626,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач отримав 15.08.2013 р.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП "Полтава - Проект - Монтаж" укладалися типові договори поставки.

Зокрема Договір поставки №1 від 01.11.2012 р. на суму 109 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 18 200,00 грн.; №2 від 05.11.2012 р. на суму 145 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 24 300,00 грн.; №3 від 08.11.2012 р. на суму 178 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 29 700,00 грн.; №4 від 14.11.2012 р. на суму 162 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 27 000,00 грн.; №1 від 03.12.2012 р. на суму 164 700 грн., в т.ч. ПДВ 27 450,00 грн.; №2 від 06.12.2012 р. на суму 104 208,00 грн. в т.ч. ПДВ 17 368,00 грн.; №3 від 10.12.2012 р. на суму 67 923,00 грн. в т.ч. ПДВ 11 322,00 грн.; №4 від 12.12.2012 р. на суму 45 280,00 грн. в т. ч. ПДВ 7 546,66 грн.; №5 від 13.12.2012 р. на суму 144 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 24 000,00 грн.; №1 від 08.01.2013 р. на суму 138 600,00 грн. в т.ч. 23 100,00 грн.; №2 від 16.01.2013 р. на суму 56 904,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 484,00 грн.; №3 від 21.01.2013 р. на суму 50 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 433,34 грн.; №4 від 22.01.2013 р. на суму 345 390,00 грн. в т.ч. ПДВ 57 656,00 грн.; №1 від 06.02.2013 р. на суму 262 700,00 грн. в т.ч. ПДВ 43 783,33 грн.

Таким чином, за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. було поставлено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 975 514,06 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 329 252,33 гривень. Поставлений товар ТОВ «Стандарт Україна» використало у власній господарській діяльності на ремонт основних засобів, що введені в експлуатацію та використовуються за призначенням у відповідності з метою та видами діяльності підприємства.

У відповідності до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних - інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07. 1999р. №996-XIV (надалі Закон №996-XIV ) визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Керуючись зазначеними нормами законодавства ТОВ «Стандарт Україна» віднесло суму вартості отриманої від ПП "Полтава - Проект - Монтаж" продукції до складу валових витрат в сумі 1 143 662 грн., яку в подальшому було списано на результати операційної діяльності (рах. 791). Вартість поставленої продукції, яку було використано на модернізацію будинків та споруд в сумі 245 343,34 грн. та вартість продукції, що було використано на модернізацію машин та устаткування в сумі 226 256,68 грн. було віднесено на збільшення балансової вартості основних засобів та нараховані амортизаційні витрати.

В основу висновків відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» було покладено акт перевірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код 35295110) № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Полтава - Проект - Монтаж" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період з лютого 2010 року по лютий 2013 року", складений Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, відповідно до якого податкова інспекція встановила, що проведеною звіркою ПП "Полтава - Проект - Монтаж" неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року; ПП "Полтава - Проект - Монтаж" документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року.

Також в ході проведення перевірки відповідач використав дані електронної бази даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" відповідно до яких ДПІ у м. Полтава на підставі Акту №437/22.5-10/35295110 від 10.04.203 р. було здійснено коригування показників податкової звітності ПП "Полтава-Проект-Монтаж" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період лютий 2010 року - лютий 2013 року.

Постановою від 30 травня 2013 року у справі № 816/2136/13-а Полтавський окружний адміністративний суд визнав неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо формування в акті № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава - Проект - Монтаж" (податковий номер 35295110) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період лютий 2010 року - лютий 2013 року" висновків про те, що проведеною звіркою ПП "Полтава-Проект-Монтаж" неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ПП "Полтава-Проект-Монтаж" документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості або паспортів на поставлену продукцію, як підставу висновку про відсутність поставки товарів, судом не може бути враховано, оскільки відсутність сертифіката не свідчить про відсутність товару, а свідчить лише про те, що на поставлений товар постачальником не було надано сертифікат якості, або паспорт якості. Це внутрішні господарські відносини між постачальником та покупцем.

ПП "Полтава - Проект - Монтаж" на момент укладення договорів було зареєстроване в ЄДР, відомості про підприємство були підтверджені, воно було зареєстроване в ДПІ, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Несплата податку контрагентами платника податку не впливає на формування його податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, оскільки податкове законодавства за умовами сплати податку на додану вартість не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб».

Якщо контрагенти платника податку не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається нікчемним, якщо він порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пленум Верховного суду України в постанові № 9 від 06.11.2009 р. навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, відповідачу не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нереальність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України, на органи податкової служби, не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем до матеріалів справи долучені копії Договорів, копії видаткових накладних, копії рахунків-фактури, копії товарно-транспортних накладних. Вказані документи досліджені судом та слугують підтвердженням фактичності укладених договорів, містять необхідні реквізити та не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що позивачем в ході судового розгляду справи підтверджено реальне використання у своїй господарській діяльності товарів, які придбавались у ПП "Полтава-Проект-Монтаж", що знайшло своє відображення також у акті перевірки відповідача.

У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі ст. 94 КАС України суд вважає також за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України понесені судові витрати у сумі 458,81 грн.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.08.2013 р. №.0001211501, №0001201501.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 458,81 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 23 грудня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник