Рішення № 36524693, 24.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/5688/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко В. О.Номер провадження 22-ц/788/2777/13 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Бойка В. Б., Шевченка В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 18 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_4 був укладений шлюб, від якого народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісяця, а рішенням цього ж суду від 26 січня 2012 року шлюб розірваний, сина залишено проживати з матір'ю.

Позивач зазначав, що у лютому 2013 року відповідач залишила сина йому і виїхала до м. Москва. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 серпня 2013 року визначено місце проживання сина з ним. Таким чином, з лютого 2013 року неповнолітня дитина знаходиться у нього на вихованні та утриманні. В той же час, відповідач добровільно допомоги на утримання сина не надає. Більше того, за період з березня по серпень 2013 року отримала від нього аліменти на суму 5555,95 грн., які не були використані на утримання дитини, а витрачені на її власні потреби. Враховуючи те, що відповідач ніде не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, позивач просив суд стягувати з неї аліменти на його користь на утримання дитини у твердій грошовій сумі, по 500 грн. щомісяця, а також стягнути 5555,95 грн. аліментів, які вона отримала від нього за період з березня 2013 року по серпень 2013 року, вирішити питання відкликання виконавчого листа про стягнення аліментів з нього.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Вирішено стягувати із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Конотопа, мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 грн. на місяць, починаючи стягнення з 24.10.2013 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч. 1 п. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Відкликано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив зазначене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому вказує, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина у сумі 500 грн. щомісячно з часу фактичного перебування дитини на його утриманні, тобто з березня 2013 року.

Зазначає, що з березня 2013 року по серпень 2013 року ОСОБА_4 отримала аліменти у сумі 5555,95 грн., які стягнуті та перераховані їй з його заробітної плати на утримання сина. Отримуючи вказані кошти, відповідач з дитиною не мешкала і коштів на її утримання не витрачала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, яка заперечувала проти доводів скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний, а неповнолітній син ОСОБА_5 залишений проживати з матір'ю.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2011 року із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини заробітку. Рішенням цього ж суду від 12 серпня 2013 року визначено місце проживання сина ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3

З березня 2013 року ОСОБА_5 проживає з позивачем і знаходиться на його утриманні. Відповідач ОСОБА_4 є здоровою, працездатною людиною, офіційно не працює, перебуває на заробітках у Росії та має нерегулярний мінливий дохід. Проте, в добровільному порядку коштів на утримання сина не надає.

За період з березня по серпень 2013 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 аліментів на суму 5555,95 грн. (а.с. 7).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з не доведеності позивачем спроможності ОСОБА_4 сплачувати аліменти на дитину у заявленому ним розмірі - 500 грн., та з урахуванням принципів виваженості, розумності, справедливості, дійшов до переконання, що розмір аліментів повинен становити 300 грн. на місяць.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо стягнення 5555,95 грн. отриманих відповідачем аліментів за період, коли дитина проживала з батьком, з березня по серпень 2013 року, суд виходив з того, що аліменти сплачувалися ОСОБА_4 на підставі рішення суду, яке є обов'язковим для виконання.

Проте, з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна.

У відповідності до вимог ст. ст. 180, 182, 183, 184 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини а якщо платник аліментів має нерегулярний мінливий дохід то розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.

Визначаючи мінімальний розмір аліментів (30 % від прожиткового мінімуму), що підлягають стягненню на утримання дитини, суд не в повній мірі врахував обставини справи. Зокрема, судом не було враховано, що відповідач не має інших утриманців, працюючи у Росії, має можливість сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі, який просив визначити позивач.

В своїх поясненнях апеляційному суду відповідач зазначила, що неофіційно працює у Санкт-Петербурзі у столовій і має щомісячний заробіток близько 7000 грн.

Тому, ураховуючи матеріальне становище матері, потреби дитини, колегія суддів вважає, що аліменти на її утримання підлягають стягненню у розмірі 500 грн.

Також не можна погодитись і з висновком суду щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 5555,95 грн. аліментів, які вона отримала від нього за період з березня по серпень 2013 року, коли дитина вже фактично проживала з батьком і знаходилась на його повному утриманні, а відповідач з дитиною не мешкала.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач пояснила, що витратила зазначені кошти на придбання одягу, взуття для дитини.

Проте, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, остання не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини.

Отже, доводи позивача про те, що вищевказану суму аліментів відповідач витратила не на утримання сина є слушними і вимоги позивача щодо стягнення вищевказаної суми аліментів з відповідача підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у оскаржуваних частинах підлягає зміні та скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 , 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2013 року в частині розміру стягнення аліментів змінити, а в частині відмови ОСОБА_3 у стягненні 5555,95 грн. аліментів скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Стягувати із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Конотоп, мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 24 жовтня 2013 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5555,95 грн. аліментів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 114 грн. 70 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -