Постанова № 36521081, 16.12.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-а-723/13

(№760/23199/13-а)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бобровник О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 33-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (зі змінами) та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу у разі інвалідності відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 88844,25 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що його було звільнено з військової служби та він отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

14.06.2013 року позивач отримав І групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування у країнах, де відбувалися бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК від 14.06.2011 року.

Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інвалід війни І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується відповіддю на його звернення від 05.09.2013 року.

Вважає такі дії відповідача неправомірними та просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27.11.2013 року в справі було відкрито скорочене провадження.

03.12.2013 року відповідач Міністерство оборони України отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі від 27.11.2013 року, що підтверджується розпискою, однак у встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк заперечень до канцелярії суду не подав.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків: не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого ч. 3 цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.

Встановлено, що позивача було звільнено з військової служби та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

14.06.2013 року позивач отримав І групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №810997 від 14.06.2013 року.

Таким чином, 14.06.2013 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499 у розмірі 33-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

Відповідно до довідки Київського міського військового комісаріату від 24 травня 2012 року №106229 розмір грошового забезпечення за останньою посадою, з якої було звільнено позивача, складає 2692 грн. 25 коп.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.09.2013 року у відповідь на звернення позивача в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги йому було відмовлено, на що слід зазначити наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абз. 6 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам I групи, виплачується у розмірі 33-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 14 червня 2013 року, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній після внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 33-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності відповідно до довідки Київського міського військового комісаріату від 24 травня 2012 року №106229.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 33 місячного грошового забезпечення неправомірними.

За позивачем було визнано право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 33 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок та умови призначення і виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначені Постановою КМ України №499.

Таким чином, на відповідача повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 33 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за вирахуванням проведеної виплати, а не стягнути її недоплачену частину.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 33-місячного грошового забезпечення.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у зв'язку з виконання обов'язків військової служби у розмірі 33 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за вирахуванням проведеної виплати.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя