Рішення № 36513403, 30.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Василевича В.С., Боймиструка С.В.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю відповідача та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рівненського міського суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и л а :

29 травня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Рівненського міського суду від 30 вересня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором № 1701/0908/71-133 від 9 вересня 2008 року в розмірі 802416 грн. 71 коп., з яких: 557 679,60 грн. - заборгованість за кредитом та 244 737, 11 грн. - заборгованість за відсотками, звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 65,8 кв. м., житловою площею 39, 2 кв. м., що розташована в будинку АДРЕСА_1 і на праві власності належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 9 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2027, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що він надсилав відповідачу вимогу про виселення, проте ОСОБА_1 її проігнорував. Після цього він змушений був пред'явити даний позов до відповідача в суд.

Крім того, місцевий суд без наведення будь-яких мотивів безпідставно відмовив йому у стягненні з відповідача пені в сумі 183381,56 грн.

Покликаючись на ці обставини, позивач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦПК України мотивувальна частина рішення повинна містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Проте оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 та звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення допущеної відповідачем заборгованості перед позивачем за кредитним договором, місцевий суд не навів у рішенні мотивів, з яких він виходив, зменшуючи суму цієї кредитної заборгованості з 985798,27 грн. до 802416,71 грн., тобто на всю суму пені в розмірі 183381,56 грн.

Між тим з матеріалів справи вбачається, що станом на 9 березня 2013 року відповідач допустив перед позивачем кредитну заборгованість на загальну суму 985798,27 грн., з яких 557679,60 грн. становить заборгованість за тілом кредиту; 244737,11 грн. - заборгованість за відсотками та 183381,56 грн. пеня (а. с. 34).

Розмір вказаної заборгованості підтверджений розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків із даного приводу суду не подано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Із заперечень відповідача на позов вбачається, що ОСОБА_1 фактично визнав допущену перед позивачем кредитну заборгованість у сумі 985798,27 грн. і, посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, лише просив суд першої інстанції про виключення із загального розміру боргу за кредитним договором всієї суми пені, що становила 183381,56 грн. (а. с. 69-70).

Проте ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, місцевий суд не вправі був звільняти відповідача від сплати всієї пені, а за наявності передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України підстав міг лише зменшити її розмір.

Проте таких обставин у даній справі не встановлено.

Тому з урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині, що стосується зменшення суми кредитної заборгованості, підлягає скасуванню.

Що ж стосується відмови суду у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача, то, на думку апеляційного суду, місцевим судом вони вирішені правильно.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців із займаного житла визначається ст.ст. 39 і 40 Закону України «Про іпотеку».

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.43 постанови №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Проте примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до зазначених норм після прийняття рішення іпотекодержателем про звернення на передані в іпотеку предмети, яким є житлове приміщення, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Позивач таку письмову вимогу про виселення направив відповідачу 23 квітня 2013 року (а. с. 36, 37). Проте будь-яких доказів про її отримання ОСОБА_1 суду не подав.

За таких обставин місцевий суд, на переконання колегії суддів, прийшов до цілком правильного висновку про передчасність пред'явлення позивачем вимоги про виселення відповідача.

Обґрунтованість звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення допущеної відповідачем перед позивачем кредитної заборгованості, а також інші обставини справи, що пов'язані з укладеними кредитним та іпотечним договорами, сторонами в апеляційному порядку не оскаржені.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 39, 30 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 30 вересня 2013 року в частині, що стосується зменшення суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи», скасувати.

У зв'язку з цим абзац другий резолютивної частини рішення Рівненського міського суду від 30 вересня 2013 року викласти в такій редакції:

«В рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором № 1701/0908/71-133 від 9 вересня 2008 року в сумі 985798,27 грн. (дев'ятсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім тисяч грн. 27 коп.), з яких: 557679,60 грн. - заборгованість за кредитом; 244737,11 грн. - заборгованість за відсотками та 183381,56 грн. - пеня;

відповідно до іпотечного договору № 1701/0908/71-133-Z-1 від 9 вересня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачу ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу від 9 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2027, на праві власності трикімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 65,8 кв. м., житловою площею 39, 2 кв. м., розташовану на АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: