Ухвала суду № 36513311, 20.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 30 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубровицького районного суду від 30 жовтня 2013 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Вказує, що суд не звернув увагу на його пояснення з приводу того, що відповідач, приймаючи рішення про його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України , а профспілковий комітет надаючи згоду на таке звільнення, не врахували, яку шкоду було заподіяно роботодавцю, не взяли до уваги той факт, що начальник відділу Стасюк Н.І. інформували його про надання йому щорічної відпустки на 36 календарних дні.

Зазначає, що приймаючи рішення про його звільнення відповідач та профспілковий комітет не прийняли до уваги ряд фактів, зокрема його відклик з щорічних чергових відпусток, незаконне звільнення у 2012 році з послідуючим поновленням, висновок ЛКК № 124 від 04 березня 2013 року про необхідність стороннього догляду його матері.

Стверджує, що судом не взято до уваги його твердження про те, що накази про надання йому відпусток, а саме №№ 153-в, 175, 93-в, 14-в, 20-в, 42-в підроблені.

Вказує, що ряд документів, наданих відповідачем, не відповідають дійсності та містять виправлення, що свідчить про підроблення.

При цьому покликається на те, що при звільненні відповідач не повернув йому трудову книжку.

Вважає, що порушено судом вимоги щодо розподілу судових витрат.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для їх задоволення.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Судом встановлено, що згідно наказу № 311-к від 05 вересня 2012 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" виданого на виконання рішення Дубровицького районного суду від 05 вересня 2012 року, позивач працював на посаді провідного фахівця (інженера) відділу освіти з 05 вересня 2012 року.

Згідно наказу № 85-к від 30 квітня 2013 року ОСОБА_1 звільненено з посади провідного фахівця (інженера) управління освіти, молоді та спорту з 01 квітня 2013 року (п.4 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 159 КЗпП України працівник зобов'язаний додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації.

На підставі п.4 ст.40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Відповідно до вимог п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» , при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З наявних в матеріалах справи актів, складених комісією в складі 5 осіб, про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 01 квітня 2013, 02 квітня 2013 року, 03 квітня 2013 року, 04 квітня 2013 року, 05 квітня 2013 року, 08 квітня 2013 рок, 09 квітня 2013 року, 10 квітня 2013 року, 11 квітня 2013 року, 12 квітня 2013 року, 15 квітня 2013 року, 16 квітня 2013 року вбачається, що позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин (а.с., а.с. 54- 77).

В судовому засіданні представники позивача не заперечували відсутність на роботі позивача протягом вищезазначеного часу.

На вимогу надати пояснення про відсутність на роботі, ОСОБА_1 надав пояснення від 18 квітня 2013 року, однак воно не містить пояснень щодо його відсутності на робочому місці, лише його думку з приводу порушення відповідачем законодавства з приводу нарахування йому заробітної плати та надання відпусток (а.с. 78).

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно протокола засідання профспілкового комітету № 36 від 26 квітня 2013 року, оглянутого в судовому засіданні апеляційного суду, первинна профспілкова організація управління освіти, молоді і спорту Дубровицької ОДА, надала згоду на звільнення інженера ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважної причини.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем доведений факт відсутності без поважних причин ОСОБА_1 на робочому місці з 01 квітня по 30 квітня 2013 року.

Твердження ОСОБА_1 з приводу неотримання ним трудової книжки при звільненні є безпідставними і не заслуговують на увагу з наступних підстав.

З листа управління освіти, молоді та спорту № 514/01-10/13 від 26 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 просили повернути трудову книжку, яка була йому надіслана поштою 13 лютого 2012 року, про що свідчить квитанція №3410001125332 від 13 лютого 2012 року, та не повернута у відділ освіти при поновленні його на роботі за рішенням суду у вересні 2012 року. Також зазначено про те, що у журналі реєстрації трудових книжок запис про повернення його трудової книжки відсутній.

Вищевказана інформація про надіслання цього листа ОСОБА_1 та його отримання ним підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними копіями рекомендованих поштових відправлень та описом цінного листа (а.с., а.с. 86-88).

З наведеного випливає, що трудова книжка перебуває у ОСОБА_1, оскільки доказів того, що він повернув її у відділ освіти він не надав.

Посилання апелянта на те, що в наказі № 85-к від 30 квітня 2013 року „Про звільнення ОСОБА_1" запис „Підстави: акти, пояснююча ОСОБА_1, повідомлення профкому" було внесено пізніше, нічим не підтверджено, крім того, не є підставою для визнання незаконним звільнення позивача з підстав прогулу без поважних причин.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.В. Боймиструк

З.І. Буцяк