Вирок № 36503369, 27.12.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

27.12.2013

Справа № 335/11392/13-к 1-кп/335/487/2013 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя:

у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.

при секретарі Ляховецькій С.С.

з участю прокурора Морока М.С.

законного представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

цивільного позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №120130800100000569 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, громадянину України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованому, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013 року, приблизно о 22 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ-110307» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по лівому ряду частини пр. Леніна в м. Запоріжжі, з боку вул. Сталеварів в напрямку бульвару Шевченко.

В цей же час, біля перехрестя з вул. Південноукраїнською, проїзну частину пр. Леніна, по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному дорожньою розміткою та дорожніми перетинали пішоходи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, рухаючись при цьому з зправа за напрямком руху автомобіля «ЗАЗ-110307» під керуванням водія ОСОБА_2

27.09.2013 року, приблизно о 22 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_2, рухаючись , по пр..Леніна, маючи можливість побачити, що маршрутний мікроавтобус, що рухався попереду по середньому ряду попутного з ним напрямку, перед пішохідним переходом зменшує руху та зупиняється, в порушенні вимог п. 18.4 правил безпеки дорожнього руху, не «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись і можуть продовжити(відновити) рух не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування гальмування, своєчасно заходів до зниження швидкості не вжив, в результаті чого допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди: пішохід ОСОБА_7. згідно висновку судово-медичної експертизи № 3849 МД від 2013 року, отримала тілесні ушкодження: «відкриті осколкові переломи лівої бердової кістки в верхній її третині та лівій малоберцовій кістці в середній її третині зі зміщенням кісткових фрагментів, рана в верхній третині лівої гомілки, закритий осколковий лом правої великоберцової кістки в середній її третині зі зміщенням кісткових фрагментів, закритий перелом проксимального метафізу лівої плечової кістки зі зміщенням кісткових центів, закритий крайовий перелом основної фаланги 2 пальця правої кисті з задовільним стоянням кісткових фрагментів, синець в потиличній області на фоні травматичного шоку середньої тяжкості, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні пошкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення»; пішохід ОСОБА_8, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3731 від 10.2013 року, отримала тілесні ушкодження: «обширні садни з некрозом шкіри в області нижньої третини правої гомілки та по зовнішній поверхні правої стопи з забиттям м'яких тканів, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний здоров'я. Садни в області лобу зліва, наслідком заживання яких є ділянка шкіри з рожевою поверхнею, садни в області лівого колінного суглобу та в області лівої гомілки, синець в поперековій області, гематома в області лобу зліва, садни кісток кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження».

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 734/13 від 23.10.2013 року, невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху, знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо - транспортної пригоди та наслідками.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, розкаявся і підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті, пояснив, що 27.09.2013 року, ввечері, приблизно о 22 годині 05 хвилин, він керував автомобілем «ЗАЗ-110307» по лівому ряду частини пр. Леніна, з боку вул. Сталеварів в напрямку бульвару Шевченко. В цей же час, біля перехрестя з вул. Південноукраїнською, проїзну частину пр. Леніна, попереду по середньому ряду попутного напрямку рухався маршрутний автобус і по нерегульованому пішохідному переходу, перетинали пішоходи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , і він маючи можливість побачити, що маршрутний мікроавтобус перед пішохідним переходом зменшує руху та зупиняється, своєчасно не загальмував, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів. Зазначав, що мав можливість побачити як маршрутка зупиняється, однак він відволікся, що і стало причиною наїзду. У скоєному розкаявся, виразив співчуття законним представникам потерпілих. Зазначав, що дуже шкодує про скоєне. Зазначав, що не має матеріальної можливості надати потерпілим допомогу, однак буде намагатися коли влаштується на роботу. Просить суд суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом. Цивільний позов визнав частково, проти стягнення з нього матеріальної шкоди заперечує, оскільки є неналежним відповідачем, а моральну шкоду визнав у розмірі 10000 грн. на користь ОСОБА_7 та 2500 грн. на користь ОСОБА_5

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Захисник законного представника та цивільного позивача просив суд призначити покарання пов'язане із позбавленням волі та позбавленням права керування транспортним засобом. Цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16184,93 грн., моральної шкоди 20000 грн. та на користь ОСОБА_5 5000 грн. у солідарному порядку з обвинуваченого та страхової компанії.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений, ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні наслідки.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

При цьому судом враховується, що злочин вчинений з необережності.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, дочку ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина дружини від першого шлюбу ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, має постійне місце проживання, мешкає у родині, хворіє на хронічне захворювання-язва шлунка, працює неофіційно, має періодичний заробіток, позитивно характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку в Запорізькому наркологічному диспансері та в Запорізькій психіатричній лікарні не перебуває, у силу ст. 89 КК України не судимий.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд прийшов до висновку, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні та родинні зв'язки, соціально адаптований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив. Обвинувачений є працездатним, та може бути суспільно корисним, прагне усунути наслідки скоєного та сприяти у матеріальному підтриманні сім'ї потерпілих, що відповідає також і їх інтересам.

Суд, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючих покарання обставин, перебування на утриманні обвинуваченого двох малолітніх дітей, а також те, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, враховується також, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин та з необережності, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків органами кримінально-виконавчої інспекції протягом іспитового строку, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства і враховує позицію потерпілих у їхньому баченні справедливості.

Що стосується призначення обвинуваченому ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, то суд враховує думку прокурора і пояснення самого обвинуваченого, які просили не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, а також бере до уваги те, що робота обвинуваченого, хоча і не офіційна та періодична, безпосередньо пов'язана з керуванням транспортними засобами, вона є основним джерелом його доходів за рахунок яких він може утримувати родину, він висловив своє бажання працювати, зазначав, що з 03.01.2014 року влаштовується на роботу торговим агентом і умовою влаштування є наявність авто і ця робота пов'язана із поїздками на автомобілі, і в разі позбавлення цього права, може втратити засоби до існування, а також позицію самих потерпілих. Отже, ОСОБА_2 слід призначити основне покарання без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Саме таке покарання, як вважає суд, відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого і є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Крім того, санкцією ч.2 ст.286 КК України позбавлення права керування транспортними засобами згідно ст.55 КК України є факультативним додатковим покаранням і питання про його призначення є правом суду, а не обов'язком.

Вирішуючи питання про цивільні позови, заявлені до ОСОБА_2 та до ПАТ СК «Оранта - Січ» про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Законним представником потерпілої ОСОБА_1 заявлений цивільний позов до Страхової компанії ПАТ СК «Оранта - Січ» та до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, який був уточнений в ході розгляду справи, згідно з яким вона зазначила, що розмір матеріальної шкоди полягає у витратах на лікування, сума яких станом на 26.12.2013 р. становить 16184,93 грн. та підтверджується наданими суду квитанціями та чеками, яку вона просить стягнути зі страховика та з обвинуваченого солідарно.

Моральну шкоду, заподіяну злочином, ОСОБА_1 оцінила в 20000 грн., яку просить також стягнути солідарно із СК ВАТ «Оранта Січ» та ОСОБА_2

ОСОБА_5 яка визнана у справі цивільним позивачем, заявлений цивільний позов до ПАТ СК «Оранта Січ» та ОСОБА_2 про стягнення солідарно моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обвинувачений цивільний позов ОСОБА_1 до себе про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнав частково, в частині матеріальної шкоди вважає, що є неналежним відповідачем, оскільки його відповідальність застрахована, а в частині моральної шкоди вважає її завищеною, визнав моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та 2500 грн. відповідно

Відповідач ПАТ СК «Оранта Січ», належним чином повідомлений судом про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, заперечень на позов не надав.

Оскільки обвинувачений під час керування транспортним засобом мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, тому саме він повинен нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил, ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Однак, згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована, що підтверджується договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісом № АЕ/0145867 від 12.12.2012 року.

Факт укладення та умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не оспорювалися учасниками провадження, а також підтверджені копією страхового полісу.

Даний Поліс був укладений на підставі вимог ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом є «ЗАЗ 110307», д.н. НОМЕР_1. Як вбачається із полісу - розмір страхової шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілих становить 100000,00 грн. на одного потерпілого.

Порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному випадку регулюється нормами глави 67 та ст. ст. 1166, 1192, 1167 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) від 1 липня 2004 року, передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Відповідно до п. 9.1, 9.3 ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Зазначена сума відображається також і в п. 4 Полісу, відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну, життю та здоров'ю складає 100000,00 грн.

Зі змісту ст. ст. 23, 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що шкодою, яка підлягає відшкодуванню страховиком, є шкода, пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого, а саме: обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, та інше.

Дослідженими судом доказами сума витрат на лікування ОСОБА_7, заявлена в позові, підтверджується наданими суду письмовими доказами, що не спростовані відповідачем, та прийняті судом, як належні та допустимі докази, на підставі чого суд вважає, що сума заподіяної ОСОБА_7 матеріальної шкоди, що складається з витрат на її лікування, становить 16184,93 грн. та підлягає стягненню з належного в даному випадку відповідача - зі страховика, оскільки вона заявлена в межах страхової суми, що передбачена п. п. 9.1 та 9.3 ст. 9 Закону, відповідно до якої Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, а Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Належним відповідачем за позовними вимогами в частині відшкодування матеріальної шкоди в межах страхового відшкодування є Страховик, тому позов про стягнення матеріальної шкоди підлягає стягненню з ПАТ «СК «Оранта Січ», в частині вимог до ОСОБА_2 суд відмовляє.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 22.3 ст. 22 вказаного Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується в установленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пп. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Отже за змістом п. 22.3 ст. 22 Закону страховик відшкодовує потерпілому моральну шкоду, передбачену пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а саме, якщо моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відшкодування потерпілому моральної шкоди, передбаченої пп. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а саме, якщо моральна шкода полягає: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, - здійснює лише особа винна у скоєнні ДТП.

Цивільний позивач переконував, що в результаті ДТП її дочці була спричинена моральна шкода, оскільки вона перенесла не тільки фізичні страждання від спричинених тілесних ушкоджень, але й моральні страждання, отримала психологічний стрес, а у зв'язку з тривалим лікуванням та реабілітаційними заходами, нормальні життєві устої були порушені.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.

Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, перенесла значні фізичні та душевні страждання, які мають стійкий й інтенсивний характер та призвели до негативних змін у її житті, потребують тривалого лікування, після операційний період протікає дуже важко, вона до сьогоднішнього дня прикута до ліжка, не може самостійно пересуватися, доглядати за собою, крім того вона є студенткою і вимушена пропускати навчання, а перебування у тяжкому стані і є порушення звичайного способу життя, а також моральні страждання, пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками тому вказані обставини свідчать про заподіяння їй значної моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснення в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає що розмір моральної шкоди у розмірі 20000 грн., що спричинена ОСОБА_7 виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення здоров'я, життєвих зв'язків, наслідків травми, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, з яких максимально можлива сума відповідальності Страховика в 5000 грн. мають бути виплачені Страховиком відповідно до вимог ст. 26-1 Закону, згідно з якою Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, а решта суми - 15 000 грн. обвинуваченим.

Як встановлено судом ОСОБА_2 вчинив злочинні дії окреслені у ст.286 ч.2 КК . Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов'язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ст.1193 ЦК).

За наведеною правовою нормою, фінансовий стан та інші подібні труднощі фізичної особи не є підставою для зменшення розміру відшкодовуваної шкоди, у разі якщо відшкодування пов'язані зі злочином.

Суд вважає, що моральні страждання, спричинені злочином особі, є найбільш глибокими. Тож при скоєнні злочину еквівалент завданої шкоди значно більший ніж за шкоду, завдану під час цивільно-правових відносинах. У справах про відшкодування шкоди завданої злочином, у першу чергу мають задовольнятися інтереси потерпілого.

Не погоджуючись з вимогами щодо розміру компенсації моральної шкоди, відповідач звертав увагу на те, що не працює, на утриманні має неповнолітніх дітей, а тому за матеріальним станом не взмозі відшкодувати заявлений розмір моральної шкоди.

Як підсумок, аргументи цивільного відповідача з цього питання не є виправданими.

Суд вважає, що проголошення судового рішення про стягнення значної суми психологічно позитивно вплине на потерпілого, зменшить моральну травму, вселить віру у справедливість та буде однією з форм нагадуванням винній особі про факт вчинення протиправної дії.

Приймаючи до уваги, що судом встановлена вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, що потягнуло спричинення потерпілій ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, суд вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України.

Судом встановлено та не заперечується учасниками кримінального провадження, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 були завдані тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, що на думку суду беззаперечно призвело до спричинення і ОСОБА_5 також моральної шкоди у вигляді перенесених душевних хвилювань та психологічних переживань з приводу ушкодження здоров'я та тривалого лікування, був порушений звичайний уклад її життя. Крім того, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона продовжує лікуватись, для реабілітації потрібен час.

З урахуванням викладеного, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань, тривалості негативних наслідків, внаслідок чого ОСОБА_5 вимушена звертатися до суду за захистом порушеного права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 5000 грн., яку відповідно до п. 22.3. ст.. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону Страховик.

Оскільки сума заявленого відшкодування пред'явлена у межах страхового ліміту, суд вважає за необхідне стягнути її зі страхової компанії.

В аспекті ст.541 ЦК солідарний обов'язок відповідачів не відображається, а тому підстав для солідарного стягнення судом не встановлено.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід до набрання вироком законної сили доцільно залишити без змін, оскільки його умов обвинувачений не порушував, своєчасно з'являвся за викликом в суд.

Витрати, пов'язані з проведенням експертиз стягненню з обвинуваченого не підлягають, оскільки за змістом Закону України «Про судову експертизу» проведення вищевказаних експертиз є обов'язком експертів відповідного НДЕКЦ та які відповідно до статті 15 вказаного Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374,392 КПК України, суд -,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України і призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності зі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_2, звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, поклавши на нього такі обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; не виїжджати без їх дозволу за територію України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити колишньою - особисте зобов'язання.

Цивільний позов ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_7 до ОСОБА_2, Страхова компанія «Оранта Січ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «Оранта Січ»(72002, м.Вільнянськ, вул.. Перемоги, 47 , місце знаходження: 69104 м.Запоріжжя, вул. Маліновського, 16 ЄДРПОУ 02307292) на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_9р.н., АДРЕСА_3) у відшкодування матеріальної шкоди 16184,93 грн.(шістнадцять тисяч сто вісімдесят чотири грн..93 коп) та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн (п'ять тисяч грн..). В частині вимог до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_9р.н. АДРЕСА_3) у відшкодування моральної шкоди 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч грн.).

Цивільний позов ОСОБА_8 як законного представника ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Страхова компанія «Оранта Січ» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «Оранта Січ» на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_4) у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. (п'ять тисяч) грн. В частині вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Речові докази по справі: автомобіль «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2, - повернути за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Ю.В.Апаллонова