Рішення № 36502082, 23.12.2013, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3254/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне )

23 грудня 2013 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Киркач Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман у відсутності сторін справу за позовом ОСОБА_1 до 72 окремого закону механізації Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410, третя особа Червоногвардійська міська виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Львівського обласного відділення, про стягнення допомоги у зв»язку з вагітністю та пологами, відшкодування моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи про стягнення допомоги по вагітності та пологам за період з 06.08.2012 року по 10.12.2012 року та моральної шкоди в сумі 10000 грн., який позивач в судовому засіданні підтримала повністю та суду показала, що з 2008 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, де працювала в якості техніка з планування. В липні 2009 року народила дитину і у звязку з цим з серпня 2009 року по липень 2012 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 24.10.2011 року була звільнена з займаної посади у звязку зі скороченням штату та виведена поза штат. За станом здоровя дитина з 13.06.2012 року продовжила відпустку по догляду за дитиною на рік. В жовтні місяці 2012 року позивач народила другу дитину і до 7.10.2015 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказувала на те, що у звязку з порушенням законодавства України про працю і незаконного звільнення її з роботи, до теперішнього часу відповідач не виплатив їй допомогу по вагітності та пологам за період з 06.08.2012 року по 10.12.2012 року, яку і просила стягнути з відповідача у повному обсязі. Крім того, враховуючи незаконні дії відповідача по її звільненню, вона нервувала, їй було завдано душевних страждань, що призвело до загострення хронічного захворювання, необхідності перебування на лікуванні під час вагітності та до стрімких пологів. А також вона залишилася з двома малолітніми дітьми практично без засобів до існування, що також призвело до моральних страждань, втрати нормальних звязків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації як її власного життя, так і життя двох її малолітніх дітей. Тобто все це призвело до завдання їй моральної шкоди відповідачем у сумі 10000 грн., яку вона просила відшкодувати.

12.06.2013 року по справі було постановлено заочне рішення, яке ухвалою суду від 07.11.2013 року скасовано.

Після чого справа неодноразово 21.11.2013 року, 09.12.2013 року та 23.12.2013 року призначалася до розгляду по суті, однак представник відповідача та третьої особи будучи належним чином та своєчасно повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання жодного разу не з»явилися(а.с.8,14,17,20,23,24 т.2), тому відповідно до ст. 224 ЦПК України суд повторно розглянув справу у заочному порядку.

Позивач в судове засідання 23.12.2013 року не з»явилася, позов підтримала повністю, просила справу розглянути у її відсутності.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

На підставі наказу командира військової частини Т0410 № 195 від 15.10.2008 року між позивачем та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір і позивача прийнято на роботу в якості техніка з планування(а.с.15,39-40,102-103).

02.07.2009 року позивач народила сина ОСОБА_2(а.с.13), в звязку з чим відповідно до наказу № 156 від 19.08.2009 року позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.08.2009 року по 02.07.2012 року(а.с.16,39-40).

Відповідно до наказів командира військової частини Т0410 № 235 від 22.08.2011 року та № 201 від 24.10.2011 року відповідача було фактично звільнено з роботи з 24.10.2011 року на підставі скорочення штату та зараховано у розпорядження командира військової частини Т0410 як жінку, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 02.07.2012 року(а.с.25,27).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 20.06.2012 року(а.с.22) наказом командира в/ч Т0410 № 121 від 02.07.2012 року відпустку ОСОБА_1 по догляду за дитиною було продовжено до 02.07.2013 року(а.с.39-40).

Позивач, як працевлаштована особа, відповідно до ст. 2 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням являється застрахованою особою в порядку загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

З 06.08.2012 року по 10.12.2012 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у звязку з вагітністю та пологами листок непрацездатності від 06.08.2012 року серія АВС № 535662(а.с.44), і 07.10.2012 року народила сина ОСОБА_3(а.с.14).

20 листопада 2012 року на підставі наказу командира в/ч Т0410 № 222 від цього ж числа та заяви ОСОБА_1 позивача було призначено на посаду інженера геодезиста будівельно-відновлювальної частини(а.с.72,102-103).

Згідно заяви позивача відповідно до наказу командира в/ч Т0410 № 236 від 10.12.2012 року ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 07.10.2015 року(а.с.67-70).

Статтею 17 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 року та ст.179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у звязку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.29 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням від 18.01.2001 року застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку(вагітність та пологи п.8 ст.2 Закону) матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

На підставі ст.50 Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Але до теперішнього часу допомога позивачу у звязку з вагітністю та народженням другої дитини за період з 06.08.2012 року по 10.12.2012 року відповідачем не виплачена(а.с.76-77).

Враховуючи те, що з 24.10.2011 року позивач була звільнена з займаної посади(наказ № 201 від 24.10.2011 року до теперішнього часу не скасовано, а позивача на роботі не поновлено) і працевлаштована лише з 20.11.2012 року, допомога по вагітності та пологам підлягає виплаті лише за період з 20.11.2012 року по 09.12.2012 року включно.

Порядок обчислення заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообовязковим соціальним страхуванням, передбачений Порядком обчислення середньої заробітної плати(доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року.

Тому враховуючи те, що середня заробітна плата інженера геодезиста становить 1852,50 грн.(а.с.136), відповідно до п.10,14 Порядку відшкодуванню підлягає допомога у сумі 1551,73 грн.(1852,50:30 х 11 + 1852,5:31х10).

В іншій частині позовні вимоги позивача, саме в частині відшкодування допомоги, задоволенню з наведених вище підстав не підлягають.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль до організації свого життя.

Матеріали справи свідчать про те, що у звязку з грубим порушенням відповідачем гарантій позивача на працю, передбачених ст. 184 КЗпП України(очевидні факти, які на погляд суду додатковому доказуванню не підлягають), позивач перебуваючи у відпустці без збереження заробітної плати з 02.07.2012 року по 02.07.2013 року у звязку з народженням другої дитини, була позбавлена можливості отримати встановлену законом соціальну допомогу і практично до 10.12.2012 року залишилася з двома малолітніми дітьми практично без засобів до існування, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних звязків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації як її власного життя, так і життя двох її малолітніх дітей, вона нервувала, їй було завдано душевних страждань, що призвело до загострення хронічного захворювання, необхідності перебування на лікуванні під час вагітності та до стрімких пологів(а.с.78-79).

Враховуючи викладене та глибину душевних страждань, повязаних не лише з переживаннями щодо порушення власних прав, погіршенням власного здоровя, але і зі стражданнями за здоровя та необхідне матеріальне забезпечення новонароджених дітей, суд знаходить даний психотравмуючий фактор значним, а тому належною компенсацію вказаних страждань на погляд суду буде відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі 10000,0 грн.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В своїх запереченням відповідач не спростовуючи того, що відповідно до ст. 50 Закону саме він повинен був виплатити позивачу матеріальне забезпечення за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності, не надав жодного доказу наявності підстав, які б унеможливлювали виконання ним вказаного обов»язку(у тому числі і передбачених листом ФСС з ТВП від 19.08.2010 року № 07-35-1599 відсутність коштів), а послався лише на те, що позовні вимоги позивача не визнає та вважає їх необґрунтованими тому, що він своєчасно направив до фонду її лікарняний лист.

Але вказані дії не позбавляли відповідача обов»язку виконати вимоги ст. 50 Закону та виплатити позивачу матеріальне забезпечення за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності виплатити позивачу матеріальне забезпечення за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності у зв»язку з вагітністю та пологами.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, суд з наведених вище підстав вважає, що позовні вимоги позивача наданими ним доказами доведено частково, а тому і підляються задоволенню також частково.

Крім того при зверненні до суду позивача відповідно до ст.5 Закону України Про судовий збір було звільнено від сплати судового збору.

Але відповідно до ст.88 ЦПК України та ст. 4 Закону України Про судовий збір у звязку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн. в частині позову про відшкодування матеріальної допомоги та в сумі 114,70 грн. в частині позову про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.179,184,237-1 КЗпП України, ст. 17 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 року, ст.ст.2,29,50 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням від 18.01.2001 року, ст.ст. 4,5 Закону України Про судовий збір, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з 72 окремого загону механізації Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410, ідентифікаційний код 33158321, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилася у с. Іллічівка Краснолиманського району Донецької області, ІНН НОМЕР_1, допомогу у зв»язку з вагітністю та пологами у сумі 1551,73 грн.(одна тисяча п»ятсот п»ятдесят одна гривня 73 копійки), та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з 72 окремого закону механізації Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410, ідентифікаційний код 33158321, на користь держави (р/р 31211206700063 ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 37894853 за кодом бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір(Державна судова адміністрація,050)», одержувач Державний бюджет) судовий збір в сумі 229,40 грн. та 114,70 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Повторне заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд у 10-денний строк з дня отримання його копії.

Суддя -