Рішення № 36496927, 19.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 152/2183/13-ц Провадження № 22-ц/772/4214/2013Головуючий в суді першої інстанції:Славінська Н. Л.Категорія: 51 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінни-цької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Чорного В.І., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю позивача, апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача, апелянта Шаргородського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, він же третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - директора Шаргородського цент-ру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Шаргородського районного центру соціальних

служб для сім'ї, дітей та молоді, за участю третьої особи, яка не заявляє са-

мостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - директора

Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та мо-

лоді ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасуван-

ня наказу про догану, виплату заробітної плати, відпускних, пені за несвоє-

часну виплату заробітної плати, стягнення моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

08 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся у Шаргородський районний суд Вінницької області з позовом до Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання протиправним і скасування наказу про догану, стягнення моральної шкоди в сумі 200 тисяч гривень, посилаючись на наступні обставини ( т. 1, а .с 1-2 ). Позивач працює у відповідача з 02 липня 2012 року фахівцем із соціальної роботи. Наказом від 27.09.2013 року № 02-06/ 018 йому оголошено догану за виявлені недоліки в роботі у період з 10 по 24 вересня 2013 року, безвідповідальне ставлення до обов'язків, визначених посадовою інструкцією, порушення трудової та виконавської дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку (несвоєчасне виконання доручення керівника, самовільне залишення робочого місця в зоні обслуговування населення). Однак, за вказаний період ніяких зауважень до ОСОБА_2 не було, догана оголошена через неприязні стосунки, що склалися у позивача з керівником центру. Територіальною державною інспекцією з питань праці у Вінницькій області по результатах розгляду звернення ОСОБА_2 зроблено висновок про наявність порушень керівництвом центру чинного законодавства з оплати праці, на підставі чого директору ОСОБА_4 внесено припис, а відносно головного спеціаліста -бухгалтера центру порушено дисциплінарне провадження. Порушенням закон-них прав позивача останньому завдано моральних страждань, що виразилися у втраті нормальних життєвих зв'язків, у докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. ОСОБА_2 просив суд визнати незаконним і скасувати наказ про оголошення йому догани та стягнути з відповідача на його користь 200 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.

23 жовтня 2013 року ОСОБА_2 подав суду заяву про збільшення позовних вимог ( т. 1, а. с. 55 ), де зазначив, що з квітня по липень 2013 року йому не вип-лачувалася заробітна плата, що складає в загальному 4707,12 гривень, кошти на оздоровлення, тому він просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за вказаний період, кошти на оздоровлення, пеню за несвоєчасну виплату заробітної плати, середній заробіток за той же період. Середній заробіток та моральну шкоду позивач просить стягнути з третьої особи, яка винна у спричиненні своїми протиправними діями шкоди відповідачеві, юридичній особі.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2013 року ( т. 1, а. с. 74 ) до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 листо-пада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволений частково, визнаний протиправним і скасований наказ директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 27 вересня 2013 року № 02-06/018 «Про догану ОСОБА_2», стягнуто з Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2294,00 гривні, на користь держави судовий збір в сумі 229,40 гривень. В решті позовних вимог відмовлено ( т. 2, а. с. 17, 19-26 ).

Не погоджучись з рішенням суду першої інстанції, обидві сторони оскаржу-ють його в апеляційному порядку. Позивач ОСОБА_2 просить задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року в частині відмови у виплаті заробітної плати, відпускних з 25 квітня по 01 серпня 2013 року, пені за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягненні судових витрат на правову допомогу та моральної шкоди у розмірі 200 тисяч гривень; ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Представник відповідача в особі його директора, він же третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 у власній апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2 в повному обсязі. Апелянти вважають оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, за мотивів, що не відповідають фактичним обставинам справи ( т. 2, а. с. 34-42 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на скарги сторін у справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду Вінницької області прийшла до висновку, що скарга позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, скарга представника відповідача, третьої особи ОСОБА_4. підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з Шаргородським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 02 липня 2012 року, працює на посаді фахівця із соціальної роботи; його обов'язки визначені посадовою інструкцією, затвердже-ною наказом директора центру від 27 червня 2012 року № 04-02/008, з якою позивач ознайомлений 02.07.2012 року ( т. 1 а. с. 18-21 ). Наказом від 27.09.2013 року № 02-06/018 директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 позивачеві оголошено догану за виявлені недоліки в його роботі у період з 10 по 24 вересня 2013 року, безвідповідальне ставлення до обов'язків, визначених посадовою інструкцією, порушення трудової та виконавської дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку ( несвоєчасне виконання доручення керівника, самовільне залишення робочого місця в зоні обслуговування населення ).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання протиправним і скасування наказу щодо оголошення ОСОБА_2 до-гани, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарне стягнення застосо-ване до позивача безпідставно, в порушення вимог статей 147-149 КЗпП Украї-ни, оскільки в даному наказі не зазначено, в чому конкретно полягають недоліки в роботі позивача, його безвідповідальне ставлення до виконання власних обов'-язків, порушення трудової та виконавської дисципліни, яке доручення керівника несвоєчасно виконане, коли мало місце самовільне залишення робочого місця у зоні обслуговування, не вказані дати, час допущених ОСОБА_2 порушень.

Судом перевірені та проаналізовані у повному обсязі докази в цій частині ви-мог, надані обома сторонами, допитані свідки, ретельно оцінені отримані пока-зання, однак, суд прийняв до уваги, що не конкретизація фактів оскаржуваного наказу унеможливлює визначення обгрунтованості та справедливості накладеного на працівника дисциплінарного стягнення.

Відмовляючи у позовних вимогах про стягнення заробітної плати і відпуск-них за період з 25 квітня по 01 серпня 2013 року, оздоровчих та пені за несвоєчасну виплату заробітку суд першої інстанції правомірно виходив з того, що такі вимоги ОСОБА_2 спростовуються табелями робочого часу працівни-ків центру, в тому числі й позивача, витягом із зарплатних відомостей, перепискою відповідача з виконавчою дирекцією Вінницького обласного від-ділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, Міністерством соціальної політики України з приводу нарахуванні і виплати належних позивачу сум заробітної плати та по листках непрацездатності після поновлення його на роботі за рішенням апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2013 року, що набрало законної сили згідно ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2013 року ( т. 1, а. с. 104-112, 146-162 ), з яких вбачається відсутність порушень з виплати ОСОБА_2 заробітної плати, інших належних коштів.

Належних та допустимих доказів щодо недоплати коштів за період з 25 квітня по 01 серпня 2013 року позивачем суду не представлено. Також судом не встановлено факту несвоєчасної виплати ОСОБА_2 з вини відповідача заборгованих коштів, що тягнуло б нарахування пені. Суд першої інстанції в цій частині позовних вимог дійшов вірного висновку про те, що норми ЦК України про зобов'язальне право не можуть застосовуватися до трудових правовідносин, що мають місце у даній справі та регулюються спеціальними законодавчими актами, зокрема, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці».

Вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за той же період з квітня по серпень 2013 року як такого, що пов'язаний зі звільненням з роботи, взагалі суперечать нормам трудового законодавства за заявленими підставами позову; в апеляційній скарзі про виплату цих коштів ОСОБА_2 не згадує.

Слід погодитися з рішенням суду першої інстанції щодо відмови позивачеві у відшкодуванні судових витрат, понесених за надання правової допомоги в сумі 3600,00 гривень, оскільки суд, керуючись нормами ст. 84 ЦПК України дійшов вірного висновку про відсутність доказів надання ОСОБА_2 допомоги саме фахівцем у галузі права. У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник не заперечили відсутності належного доказу про фахову підготовку представника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Зазначення у свідоцтві платника єдиного податку, виданого на ім'я ОСОБА_3, можливості здійснення ним діяльності у сфері права ще не стверджує наявність в особи відповідної юридичної освіти.

Частково задовольняючи позов щодо стягнення у відшкодування завданої моральної шкоди коштів у розмірі 2294,00 гривні, суд послався на те, що протягом двох місяців з дня оголошення догани та до ухвалення судового рішення, яким порушене право ОСОБА_2 відновлено, останній ніс моральні страждання через негативні емоції, переживання, вимушені зміни в житті, докладання додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення порушеного права через відмову відповідача в добровільному порядку скасувати наказ про оголошення догани. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з незрозумілих причин і підстав, не навівши належного обґрунтування, виходив з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» ( відповідна норма визначена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ).

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в цій частині рі-шення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на те, що у зв'язку і саме через накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани позивач не міг втратити нормальні життєві зв'язки, які б вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Посилання ОСОБА_2 на погіршення його стосунків з іншими працівниками Шаргородського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді неможливо оцінювати виключно і лише накладенням дисципліннарного стягнення.

Втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань у зв'язку з притягненням до відповідальності за порушення трудової дисципліни належить віднести до таких, що повністю відновлюються самим рішенням про визнання протиправним і скасування виданого наказу про оголошення догани; уже сам факт захисту судом порушеного трудового права є достатньою сатисфакцією у спорі про відновлення такого права, тим більше, що при визначенні розміру мо-ральної шкоди належить враховувати характер правопорушення, глибину душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.

Враховуючи в сукупності фактичні обставини цієї цивільної справи, об'єк-тивні відносини, що склалися між сторонами, адекватність оцінки ними ситуації, яка мала місце та впливала як на моральний клімат всього колективу, так і на виконання ним покладених державою серйозних суспільних завдань, колегія суддів вважає вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди недоведеними.

Статтею 309 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 147-150, 221, 231, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 303, 304, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шаргородського ра-йонного суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року відхилити.

Апеляційну скаргу директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 листо-пада 2013 року скасувати в частині стягнення з Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 2294,00 гривень ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп. ).

У позові ОСОБА_2 до Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спе-ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: