Рішення № 36491913, 27.12.2013, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2882/13-ц

Провадження № 2-о/191/48/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 грудня 2013 року м.Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Порошиної О.О.

при секретарі - Бутенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 травня 1976 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, який зареєстрований Славгородською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З моменту укладення шлюбу заявниця разом з чоловіком та дітьми проживали в м.Горлівка Донецької області, вели спільне господарство, разом виховували дітей.

Заявниця зазначила, що працювала на шахтоуправлінні «Олександр-Захід» (у подальшому перейменована на шахту «Кандратівка») виробничого об»єднання «Артемвугілля» на посаді ламповщиці та отримувала заробітну плату в середньому за 1990 рік 157 грн. на місяць; в 1991 році - 473,83 грн. щомісячно; в 1992 році - 4950,9 грн. на місяць.

Чоловік заявниці ОСОБА_2 до останнього часу працював підземним машиністом гірничовиямочних машин. За місцем роботи чоловік отримував заробітну плату в середньому за 1990 рік 606 грн.; за 1991 рік- 1380,9 грн.; за 1992 рік- 19633,1 грн., яку повністю віддавав заявниці, як дружині. Заробітну плату чоловіка вона витрачала на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування та інше для себе та членів її родини. Оскільки заробітна плата заявниці була значно нижче ніж у чоловіка, зазначена допомога була для неї та сім»ї постійним та основним джерелом до існування.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року чоловік заявниці помер. Після його смерті заявниця залишилася з дітьми одна, виховувала та доглядала їх самостійно, продовжувала працювати, більше заміж не виходила.

31.08.2007 року заявниця вийшла на пенсію за вислугу років та їй було призначено пенсію довічно. У зв»язку з переїздом на постійне місце проживання до міста Синельникове у 2012 році, заявниця стала на облік як пенсіонерка в УПФУ в м.Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області. Станом на 19 червня 2013 року розмір її пенсії становить 1007 грн. 22 коп. На теперішній час, окрім пенсії, інших доходів заявниця не має. Її прожитковий рівень значно знизився, оскільки вона змушена проживати лише за рахунок власної пенсії.

Відповідно до вимог ст.37 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім»ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батько і чоловік (дружина) померлого, які не були на утриманні годувальника також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Згідно зі ст.38 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» члени сім»ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основними джерелом засобів існування. Члени сім»ї, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які і самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Заявниця вказала, що 15.05.2013 року вона звернулася до Пенсійного фонду України у м.Синельникове та Синельниківського району Дніпропетровської області з приводу оформлення пенсії за віком померлого годувальника. Однак листом від 16.05.2013 року №К-30/09/09 в оформленні пенсії на зазначених умовах заявниці було відмовлено за відсутністю документу про перебування на утриманні у померлого годувальника та запропонували їй встановити факт перебування на утриманні чоловіка в судовому порядку.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.05.1995 року №5 (зі змінами) встановлення факту перебування особи на утримання померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заробітку, пенсії, стипендії інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи яка надавала йому утримання.

Факт перебування заявниці на утриманні чоловіка підтверджується доданими нею до заяви документами про розмір заробітної плати її та чоловіка, поясненнями свідків. Просить встановити факт перебування її на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року у м.Горлівка Донецької області та те, що вона втратила основне джерело для існування після його смерті.

В судовому засіданні заявниця підтримала свої вимоги та просить їх задовольнити, дала суду пояснення аналогічно обставинам викладеним вище.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з»явився, але через канцелярію суду начальник УПФУ в м.Синельниковому та Синельниківському районі Турченюк С.Л. надав письмову заяву про слухання справи без участі їх представника. Приймаючи участь в судовому засіданні яке відбулося 24.07.2013 року довірена особа УПФУ в м.Синельниковому та Синельниківському районі Кривонос Н.О. не заперечувала проти задоволення вимог заявниці ОСОБА_1, підтримала пояснення до заяви про встановлення факту перебування на утриманні, які містяться в матеріалах справи від 24.07.2013 року, з яких вбачається, що право на призначення пенсії по втраті годувальника мають непрацездатні члени сім»ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би йому необхідний для призначення пенсії по інвалідності. При цьому, дітям пенсія у зв»язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника непрацездатних членів сім»ї, приймаються довідки уповноважених органів з місця проживання (реєстрації) у тому числі органів місцевого самоврядування про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. Уразі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника, одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, а також втрати джерела засобів до існування встановлюються в судовому порядку. Таким чином, якщо на час смерті годувальника дружина не була визнана інвалідом або не досягла пенсійного віку для призначення пенсії в разі втрати годувальника необхідно надати документи, що підтверджують факт втрати нею джерела засобів до існування який встановлюється у судовому порядку.

Свідок ОСОБА_7 приймаючи участь в судовому засіданні, яке відбулося 20.12.2013 року пояснювала, що заявниця - її мати. З 1983 року їх родина проживала в м.Горлівка Донецької області. Коли батько був живий, їй було приблизно 10 років. Батько добре заробляв, бо працював на шахті. Мати теж працювала на шахті, але заробляла значно менше. Бюджет у родині був спільний. В 1997 році сім»я переїхала в с.Бігма Синельниківського району Дніпропетровської області, де жила бабуся. Після смерті батька у 1993 році мати отримувала матеріальну допомогу на дітей по втраті годувальника. З 2003 року, свідок пояснила, що з матір»ю не проживає, має свою сім»ю і проживає з чоловіком. Мати живе на власну пенсію з 2007 року.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні яке відбулося 20.12.2013 року пояснював, що заявниця - його мати. Свідок пояснив, що за життя батька вони жили в м.Горлівка Донецької області, жили гарно. В 1993 році батько помер. При його житті родина жила на його заробітну плату. Мати також працювала на шахті, але її дохід був значно менший від батька. Хто сплачував за комунальні послуги, свідку не відомо. З 1997 року родина проживала у бабусі, тобто, матері матері. За життя батька мати не була непрацездатною, бо завжди працювала. Чи зверталася мати після смерті батька за матеріальною допомогою до будь-яких органів, свідку не відомо. Після смерті батька, сім»ї стало гірше жити матеріально, свідок змушений був залишити навчання. Сім»я виїхала проживати в селище до бабусі. Мати працювала в колгоспі. Яку заробітну плату отримувала мати працюючи в колгоспі, свідку не відомо, бо він вже жив окремо від матері. Заробітна плата батька завжди була основним джерелом доходу сім»ї. Коли мати вийшла на пенсію, свідок не пам»ятає.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності до ч.1 п.2 ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.05.1995 року № 5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заробітку, пенсії, стипендії інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи яка надавала йому утримання.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрував шлюб з заявницею ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 01 травня 1976 року (свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1) (а.с.5).

Від шлюбу з ОСОБА_2 у заявниці є двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7).

Факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 року підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2, що міститься в матеріалах справи.

Згідно копії довідки №1179 від 19 червня 2013 року, виданої УПФУ в місті Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в місті Синельниковому та Синельниківському районі і отримує пенсію за віком з 31.08.2007 року довічно в сумі 1007 грн. 22 коп. (а.с.16).

З копії довідки №24 від 07.06.2013 року, виданої Кварталом-88 комітету мікрорайону м.Горлівка Донецької області вбачається, що вона дійсно проживала у АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року, вели спільне господарство та вона його поховала. (а.с.17).

З копії довідки від 10.06.2013 року виданої Приватним підприємством «Велікан» м.Горлівка Донецької області вбачається. що ОСОБА_1 дійсно проживала в АДРЕСА_1 та була зареєстрована за даною адресою з 15.07.1992 року по 04.02.1994 року з чоловіком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

В матеріалах справи на а.с.14 міститься довідка про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2, видана 15.03.2013 року №536 бухгалтерією структурного підрозділу «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» державного підприємства «Артемвугілля» з якої вбачається, що за період з вересня 1988 року по серпень 1993 року сума заробітної плати, яка враховувалася при обчисленні пенсії ОСОБА_2 складає 19, 06117 (дев»ятнадцять гривень 06117 коп.) (а.с.14).

В матеріалах справи на а.с.15 міститься довідка про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1, видана 21.05.2007 року за вих.. №01-5/818 Горлівським управлінням з ліквідації шахт ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», з якої вбачається, що за період з січня 1990 року по грудень 1994 року заробіток становив 134.53793 грн. (сто тридцять чотири цілих 53.793 стотисячних грн.). (а.с.15).

Листом УПФУ м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області від 16.05.2013 року за вих..№ К-30/09/09 ОСОБА_1 запропоновано для подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» надати відповідні документи про спільне проживання з годувальником на момент його смерті, що засвідчують факт перебування на утриманні померлого годувальника непрацездатних членів сім»ї. (а.с.20)

На підставі п.2 ч.1 ст.256 ЦПК може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання, згідно матеріалів судової практики, означає відсутність у члена сім»ї інших джерел доходів окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходу, то слід встановити чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

З огляду на вищевикладене, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні мають бути надані докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанцій та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; документи, що свідчать про те, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою та перебував на утриманні спадкодавця не менше п»яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування.

Згідно тлумачення ч.ч.1.2 ст.36 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», пенсія у зв»язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім»ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а у разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 даного Закону-незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому, відповідно до вимог ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»; діти (у тому числі які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років; батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв»язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів існування. З наведених норм вбачається, що право на отримання пенсії у зв»язку із втратою годувальника мають особи, які на день його смерті були непрацездатними.

Таким чином, заявниця ОСОБА_1 не надала суду підтверджуючих документів, які б довели той факт, що вона дійсно перебувала на утриманні померлого годувальника та матеріальна допомога яку вона отримувала від померлого годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування. Заявницею не надано доказів того, що вона дійсно втратила джерело до існування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року годувальника-чоловіка ОСОБА_2.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

В судовому засіданні заявником ОСОБА_1 не надано документів які б підтверджували той факт, що остання була непрацездатною чи за станом здоров»я , чи то за віком та матеріальна допомога яку одержувала ОСОБА_1 була для неї єдиним та основним джерелом існування. Документів які б підтвердили той факт, що заявник зверталася до певних органів місцевого самоврядування для одержання документа про перебування на утриманні померлого, або відмову у видачі даної довідки з будь-яких підстав, заявниця ОСОБА_1, суду не надала.

Отже, встановивши дійсні обставини справи, мету встановлення факту, що має юридичне значення, суд приходить до обгрунтованого висновку, що вимоги заявника ОСОБА_1 не доведені, не обґрунтовані, а тому підстав для їх задоволення немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,11,212-215, 234,256 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні-відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Порошина